Звідки беруться педофіли?

Уся Україна стежила за ходом розслідування справи акордеоніста, виконавця та популяризатора творів класичної музики Ігоря Завадського. Хто б міг подумати, що заслуженого артиста України звинуватять у педофілії?! Тривалий час припускали, що насправді музикант ні в чому не винен. Натомість встановлені в його квартирі відеокамери довели, що разом зі своїм директором та водієм Завадський справді розбещував неповнолітніх хлопчиків.

Ця справа “вийшла на поверхню” тому, що ім’я заслуженого артиста відомо кожній культурній людині. Натомість скільки збоченців, що калічать дітям життя, сидять за ґратами, а ще гірше — розгулюють вулицями, важко навіть уявити.

Під терміном “педофілія” розуміють статевий потяг до дітей (від лат. padis — “дитя” і грецьк. philia — “любов”). Це явище існувало завжди. В античній Греції стосунки дорослих чоловіків із хлопчиками були нормою. У східних державах вік 9-11 років визнавали статево зрілим: у деяких країнах ця традиція залишилася дотепер.

Останніми роками любителів маленьких хлопчиків та дівчаток побільшало. Психологи та соціологи пояснюють це тим, що за часів Радянського Союзу схильні до педофілії люди мали більше шансів адаптуватися у суспільстві, ніж тепер. До того ж сьогодні доступним є відповідне порно, а соціальні мережі — “золоте дно” для збоченців. Діти навіть не здогадуються, що в Інтернеті під виглядом однолітків ховаються дорослі дяді... Нерідко педофіли входять у довіру та призначають юним друзям зустріч. Зважаючи на це, сформувалася група добровольців, що полює на інтернет-збоченців.

За словами лікаря-психіатра Романа Кечура, педофілія — це психічний розлад. Часто він супроводжує важкі захворювання, проявляється як один із їхніх симптомів. Походження розладу до кінця не вивчено, але дос­від свідчить, що часто його провокують травми психічного розвитку, які збоченець отримав у дитинстві. До переважної більшості педофілів погано ставилися близькі, а 60% з них зазнавали сексуальної наруги або домагання з боку людей, які брали участь у їхньому вихованні: батьків, опікунів, родичів, вчителів... У дорослому віці скривджені малята ідентифікують себе з агресором, тож повторюють його вчинки.

Сексопатолог та психотерапевт Олександр Коломійчук зазначає, що схильність до педофілії може передаватися спадково. Натомість якщо людина зростала у нормальних умовах, шансів, що розлад дасть про себе знати, значно менше. Якщо сім’я не зовсім благополучна (наприклад, батько — алкоголік або мама виховує нащадка сама), чи необхідні для розвитку дитини потреби не враховуються, у майбутньому вона може мати нездорові зацікавлення.

Педофілія свідчить про сексуальну незрілість, коли людина не має ідентифікації статевого партнера. Переважна більшість збоченців — чоловіки. Жінки трапляються вкрай рідко. По-перше, спрацьовує материнський інстинкт, по-друге, чоловіча сексуальність значно агресивніша внаслідок підвищеного рівня гормону тестостерону. Одні педофіли цікавляться дівчатками, другі — хлопчиками, треті — дітьми обох статей. Оскільки головним стимулом для них є недозріле дитяче тіло, часто стать не має значення. Навпаки — явні її ознаки можуть відлякати. Зважаючи на це, серед педофілів більше гомосексуалістів. Велика частина з них перебуває у шлюбі та має дітей, а також потерпає від алкоголізму.

Як правило, щоб заманити малолітню жертву, ці люди намагаються “підкупити” її з допомогою солодощів, подарунків, душевного спілкування. Зважаючи на це, у їхні тенета частіше потрапляють діти, позбавлені батьківської уваги та радощів дитинства. Щоб уникнути біди, батьки повинні будувати з нащадками довірливі стосунки, якомога більше спілкуватися та розповідати про правила безпеки.