За лаштунками книжкового виру

Цьогорічний Форум видавців запам’ятається мені надовго — адже я працювала волонтером. Тож видалася слушна нагода побачити це масштабне дійство зсередини. «На Форум видавців зареєструвалось близько 120 волонтерів, 80% з них — студенти, — розповіла мені координатор волонтерів Анастасія Горошко. — Багато з них приїхало з інших міст». Тож нестачі у волонтерах не було, навпаки, охочих було ще й забагато. Волонтери повинні були розповсюджувати інформаційні матеріали, реєструвати учасників Форуму, гостей, ЗМІ, інформувати відвідувачів, зустрічати гостей, супроводжувати іноземців, проводити монтажні і демонтажні роботи, працювати у прес-центрі.

На годиннику — пів на десяту ранку. Одягнувши зелену футболку з написом «Зберігайте спокій та Форум видавців», починаю «волонтерити». Добровольці у зелених футболках розвішують афіші, бігають з коробками. Одне слово, метушня. Моє перше завдання — допомогти волонтеру Олегові, студенту Франкового університету, розклеїти афіші між першим і другим поверхом. Нам приносять драбину. Згодом Олега терміново відправляють на проспект Свободи — розкласти намети, тож закінчую роботу сама. Впоравшись, підходжу до інформаційного центру, де зверху великими літерами написано «Дирекція», пропоную свою допомогу. Там купка людей практично «роздирає» організаторів і волонтерів своїми запитаннями. Старша жіночка питає, як скористатися знижкою для пенсіонерів (20%-ва знижка на придбання книг зазначених видавництв і квиток на безкоштовний вхід видавали після пред’явлення пенсійного посвідчення. — Авт.). Інша жінка називає автора книги, не пам’ятаючи її назви і видавництва.

Організатор Соня доручає мені та волонтеру Катерині розносити запрошення на урочисту церемонію оголошення переможців Форуму. Взявши близько 30 запрошень, список видавництв і ручки, починаємо бігати по поверхах Палацу. Пробігаю повз голову ЛОДА Михайла Костюка, оточеного мікрофонами, екс-мера Львова Любомира Буняка… Спочатку роздавала запрошення Катерина — студентка факультету журналістики, пізніше — я. Представники деяких видавництв просили по 3-4 запрошення, інші вагались, чи йти на церемонію.

Через годину-півтори повертаюсь до «пункту отримання завдань» — інформаційного центру. Тут збираються й інші волонтери. Роботи вистачає… «Чи не підкажете, де 188-й стенд», — запитує дівчина, яка шукає видавництво «Центр Європи». «Я годину стратив, поки до вас добрався (у Палац мистецтв. — Авт.), тепер ходжу і не можу знайти видавництва «Стилос» і «Парапан», — махаючи папірцем зі списком написаних видавництв, кричить до Олега дідусь. Тут же «автор книги» у коричневому вбранні монаха з капюшоном і маскою на обличчі носить книги «Євангеліє від Юди» російською мовою, припрошує мене купити книжку...

«Йдіть поїжте, робота буде за годину», — каже мені один із організаторів, даючи талон на безкоштовний обід. Йдемо з Олегом у паб, показуємо талони. Нам приносять грибний суп, на друге — плов зі шматком риби. «А я вчора тут не обідав, не знав, що тут годують», — каже хлопець. За обідом він розповів, як ходив допомагати на проспект Свободи: «Приходжу, бачу люди (представники видавництв. — Авт.) стоять з клунками і з купами книжок, нервуються, кричать. Думав, мене там розірвуть. Виявилося, не вистачало близько 15 наметів…».