Частину квітів роздає пенсіонерам – щоб додати радості у їхньому житті
Марія Перейма ще й добровільно прикрашає храми «біблійними» рослинами.
Пасажири, які вибираються найпершим рейсом з львівського Миколаєва до івано-франківського Рогатина, проїжджаючи через селище Розділ, перестають дрімати. Збадьорює їх запаморочливий аромат літа-осені, який разом із великими букетами вносить у салон автобуса Марія Перейма. Як каже пані Марія, квіти — то «моє життя і любов»…
Виплекану власними руками красу пані Марія вдосвіта везе на ринок Нового Роздолу. Хтось купує квіти для подарунка іменинникам чи коханим, хтось бере їх до школи, на роботу, на цвинтар. А є у Марії Іванівни частина букетів, які роздає безплатно.
— Коли люди працювали на «Сірці», перед зміною зазвичай заходили на базар до мене за квітами, — розповідає моя сусідка в автобусі, тримаючи великий оберемок квітучого багаття. — Нині вони вже зістарілися, з коштами у них сутужно. Тратять пенсію на найнеобхідніше — на квіти грошей не мають. То я їм по старій добрій пам’яті дарую чи то гладіолуси, чи флокси. Варто лише подивитися, як вони тішаться з мого презенту — і то вже значить багато…
Власними квітами пані Марія обставляє церкви на храмові празники у рідному селищі, а також у Новому Роздолі, Розвадові. Прикрашає святині рослинами, про які згадується у Біблії.
Квіти на обійсті колишньої швачки із 40-річним стажем Марії Перейми завоювали собі чималеньку площу. Доглядає за ними господиня, відколи зійде сніг і аж до появи нових «білих мух». Уже в лютому везе на базар насіння-бульбини жоржин, а завершує сезон наприкінці листопада, радуючи покупців пізніми ромашками і хризантемами. Розкошують в її квітнику по кілька видів троянд, нарцисів, тюльпанів, фіалок, примул. Але найбільшими улюбленцями називає гладіолуси.
На базар пані Марія вибирається ще для того, щоб своєю «квітковою» гривнею допомогти онукам-студентам Марті і Михасеві. Їм треба «до школи» і книжок, і джинсів, ще й неблизьку дорогу оплатити.
Коли Марія Іванівна заходить в автобус, знайомі звільняють їй місце на передньому сидінні — щоби, бува, ніхто часом не пошкодив її пахучого товару. І найближчої суботи за ним виглядатимуть міські покупці…
