«За рік українці можуть випередити турків — і стати найбільшою іммігрантською групою у Данії»

Очолює данську компанію «НордікУкраїнінвест», яка займається залученням інвестицій між Україною та Данією.

Данія посідає перше місце у світі за обсягом наданої Україні допомоги за останні воєнні роки з огляду на кількість населення цієї країни.

«24 лютого 2022-го я отримала понад 160 телефонних дзвінків»

— Пані Лесю, як ви опинилися у Данії?

— Я народилася у Києві. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Друга освіта — юридична. Працювала у Львові на телебаченні. Зустріла свого чоловіка, данця, — і ось живу у Данії вже 14 років. Непросто було адаптуватися у новій країні, наново знайти себе, не знаючи мови і середовища. Ти наче знову у стані маленької дитини, якій треба вчитися всього: користуватися транспортом, бронювати час у лікаря, комунікувати з людьми…

Цей досвід став мені у пригоді, коли у 2022-му до Данії почали приїжджати українці. Лише за перший день великої війни, 24 лютого 2022-го, я отримала понад 160 телефонних дзвінків. Наступного дня згуртувалися всі українські громадські організації Данії, був створений кризовий штаб на базі Асоціації українців Данії за головування на той час Андрія Кузьміна — і ми фурами почали відправляти допомогу в Україну. Це був марафон 24/7. Данці швидко мобілізувалися: їхали за людьми на кордон з Україною, селили українців у своїх оселях… Держава прийняла спеціальний закон, який спрощував перебування й адаптацію «новоприбулих українців» (термін, який ми запровадили в Данії, аби не називати людей біженцями): діти могли одразу йти до школи, дорослі — до праці.

— До 2025 року ви керували Асоціацією українців у Данії, яка відома, зокрема, тим, що пролобіювала надання Україні літаків F-16. Ви відомі саме своєю громадською діяльністю. Чим приваблювала ця сфера?

— Я не вірила у повномасштабне вторгнення росії в Україну. Освоївшись у Данії, пішла в інвестиційну діяльність: моє завдання — будувати зв’язки між бізнесами України та Данії, розвивати інвестиційні проєкти між Україною та нордичними країнами. Громадська діяльність зі мною по життю. Ще у 2014-му, коли ворог анексував Крим і захопив перші землі на сході України, ми створили у Данії благодійну організацію «Допоможи українським дітям». Зібрали понад 210 тонн допомоги. Фурами відправляли в Україну, передовсім на українську частину Донбасу, підгузники, обладнання для лікарень, речі для людей з особливими потребами…

«У Данії живуть близько 60-ти тисяч українців»

— Скільки за станом на зараз українців у Данії? І скільки з них — новоприбулі?

— Від початку повномасштабної війни офіційний дозвіл на проживання у Данії отримали
56 тисяч українців. Не всі затрималися в країні — багато хто поїхав далі. До 2022-го тут жило 14−16 тисяч українців: Данія — країна невелика. Нині українці є другою за чисельністю групою іммігрантів та нащадків іммігрантів у Данії — поступаючись лише турецькій громаді. За станом на перший квартал 2026 року в Данії живе 58 682 українці (іммігранти та їхні нащадки). Водночас, за даними Міністерства зайнятості Данії, у лютому 2026 року близько 48 600 осіб з України перебували в Данії з дозволом на проживання за спеціальним законом для переміщених через війну. Майже 17 800 з них були працевлаштовані.

Для порівняння, чисельність турецької громади — 68 235 осіб. Саме українська громада демонструє найшвидші темпи зростання серед усіх великих іммігрантських груп у Данії. Лише за останній квартал кількість українців зросла на 4 638 осіб, що відповідає 8,58% квартального зростання — це найвищий показник серед усіх груп. Якщо зростання чисельності українців у Данії триватиме впродовж року тим самим темпом, що й в останньому кварталі, українці можуть за рік випередити турків і стати найбільшою іммігрантською та постмігрантською групою в Данії.

— Які вони — українці в Данії? Чим займаються, як інтегруються у суспільство?

— Данія — непроста країна для інтеграції. Попри це, майже половина українців знайшли тут офіційне працевлаштування. Держава ставила чіткі умови тим, хто хоче тут жити. Отримуючи виплати від комуни, українці змушені відвідувати мовні курси і одразу ходити на практику — щоб інтегруватися у суспільство. Данія — найбільш комп’ютеризована країна Європи, тут всі знають англійську. Без знання мов — вибір праці невеликий: прибирання, робота в супермаркеті чи на складі, для чоловіків — будівництво.
Хто знає мови — тому легше. Чимало українців відкрили у Данії маленькі бізнеси: перукарні, тату-салони, кондитерські… Задіяні наші люди і в сільському господарстві та на виробництвах. І данці дуже тепло відгукуються про наших людей як про працівників, цінують їх. Навіть був підрахунок, що українці податками уже повернули вкладені в соціальну допомогу кошти держави. Данія дуже пишається своїм устроєм: тут усі платять високі податки — 45−50%. Зате безкоштовні якісна медицина і освіта.

«Кожен третій українець у Данії має ознаки ПТСР»

— Розкажіть про роботу з українськими дітьми у Данії.

— Діти проходять морально складний етап, адже дитину вирвали з корінням, перемістили в незнайоме середовище, де треба вчитися заново, шукати нових друзів… Було проведено дослідження, згідно з яким кожен третій українець/українка, які через війну приїхали у Данію, мають ознаки ПТСР. Коли людина живе у небезпеці, такі ознаки не завжди явні, проявляються лише тоді, коли опиняється у відносній безпеці.

Організм видихає, і починають вилазити розлади. Найперше це стосується людей старшого віку, а найбільше — саме дітей, які стикаються з чужою мовою, іншими людьми, новими правилами… У них немає друзів, вони часто живуть у гуртожитках, де їх оточують такі самі травмовані українці. Чимало дітей навчаються одночасно в школі у Данії і в школі в Україні — онлайн.

Є організації, які надають психологічну підтримку — як дітям, так і дорослим, до прикладу, «Бевар Україна». Діють у країні 12 суботніх українських шкіл, які заснувала організація «Ластівка». Наша Г О «Допоможи українським дітям» організовує футбольні табори, на які з’їжджаються близько ста українських дітей.

— Чула, є тенденція до приїзду у Данію підлітків, хлопців 13−18 років, самих, без батьків…

— Так, ця тенденція є, і це серйозний виклик. До Данії приїжджають підлітки 13−18 років, які перебувають без батьків або з мінімальною підтримкою дорослих. У цьому віці людина формує ідентичність, систему цінностей і бачення майбутнього, тому вимушений переїзд, війна та мовний бар’єр значно ускладнюють адаптацію. Самотнім підліткам найважче знайти себе і своє місце у новому середовищі.
Водночас у багатьох комунах працюють українці, які помічають проблеми, сигналізують про них і допомагають зрозуміти, яка саме підтримка від громадських організацій потрібна підліткам. Така взаємодія дозволяє діяти на випередження та запобігати соціальній ізоляції.

«Немає перекладів творів Тараса Шевченка на данську мову»

— Ваша організація стала партнером менторської освітньої програми від Фундації Пилипа Орлика «Корені і крила», і я знаю, що вже залучено щонайменше 10 українських суботніх шкіл у Данії і організацій до цієї програми.

— Організації «Ластівка» і «Допоможи українським дітям» мали в Данії зустріч із Наталією Омельчук, яка розробила методику вивчення історії України «Спогади в коробці» для програми Фундації Пилипа Орлика «Корені і крила». На цій зустрічі були вчителі з Данії і Швеції. Мене вразила й захопила методика пані Наталії: як багато можна дізнатися про свою країну, витягуючи артефакти із коробки: вишиванку, булаву, статуетку скіфської баби, конституцію. Приємно було почути, що суботня українська школа у місті Вайле викладатиме історію України за цією методикою не тільки для дітей, а й для дорослих. Фундація уже надіслала усім українським школам Данії навчальні коробки з артефактами.

Важливо, щоб збереження історичної пам’яті відбувалося професійно, з розумінням психологічного стану дітей, які пережили війну. Так, багато залежить і від родини: є сім’ї, які дбають про український контекст у вихованні своїх дітей, є такі, що уже прийняли рішення не повертатися до України, отже, для них такі питання неважливі.

— Знаю про ще одну спільну ініціативу із Фундацією Пилипа Орлика — переклад творів Тараса Шевченка данською мовою…

— Це окремий проєкт, яким дуже пишаюся. Реалізовуємо його у співпраці з організацією «Дансько-Українське товариство», яке свого часу ініціювало та реалізувало встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку у Копенгагені. Немає повноцінного сучасного перекладу Шевченка данською мовою. І це культурний парадокс: пам’ятник є, але поезія майже не представлена данському читачеві. Працюємо над добіркою ключових творів (перекладачка — Ксенія Фрост), щоб показати Шевченка як європейського гуманіста, поета свободи та морального мислителя.

У багатьох аспектах його думка перегукується з ідеями Ніколая Фредеріка Северина Ґрундтвіґа — одного з найвпливовіших данських мислителів XIX століття, поета, теолога й реформатора освіти, який сформував моральні засади данської ідентичності. Як Ґрундтвіґ для Данії, так Шевченко для України став голосом національного пробудження та духовної самосвідомості. Перші перекладені твори плануємо презентувати у квітні. До слова, серед данців зараз популярно вчити українську мову. Це як вияв стійкості, незламності, жаги до волі.