«Відео „Вагітна у 16“ набрало півтора мільйона переглядів»

А ще Катерина працює у Львівському музеї історії релігії, проводить органні концерти та майстер-класи для дітей. Обожнює свою роботу!
В ексклюзивному інтерв’ю для «ВЗ» Катерина Назар розповіла про те, чому вирішила стати блогеркою. Чи впізнають її на вулиці? А також згадала про одне з найбільш популярних своїх відео, «Вагітна у 16», яке набрало у соцмережах аж 1,5 млн переглядів!

— Я працюю у Львівському музеї історії релігії з 2001 року, — каже Катерина Назар. — Понад 10 років — завідувачкою науково-освітнього відділу музею. Тому мені було важко перейти своєрідний бар’єр і почати вести свій відеоблог… Хотіла робити розважальний контент, тому що дуже жартівлива. Люблю поговорити.

Усі мої друзі завжди казали: «Катю, тобі треба на велику сцену!». У мене була колись мрія — навчатися на акторському. Але боялася покинути зону комфорту… А потім все сталося само собою. У червні цього року ми поїхали з моєю Галіде (так Катерина називає cвою маму Галину.

До речі, донька Катерини теж блогерка — Анастасія Худе Стерво. — Авт.) у Туреччину на відпочинок. Настя по дорозі знімає контент — себе, мене, маму. Я багато коментую. І їй люди почали писати: «Чого ви мамі камеру не дасте?! Нехай мама познімає, вона у вас дуже кумедна».
Донька каже: «Мамо, цей день твій! Ти собі знімай, а я потім змонтую, виставлю сторіз». Виставила ці сторізи, і багато людей їй написали, мовляв, «все класно!», «яка файна мама, чого свій блог не веде?»…

— Про що ви знімали відео?

— Знімала все, що бачила у Туреччині. Донька мене так і вчить: «Мамо, ти повинна говорити те, що бачиш, те, що відчуваєш. Розповідати про своє життя. Людям цікаве твоє просте життя».

А я все думала: що може бути цікавого у моєму житті? У мене все як у всіх. Зранку встала, собаку погодувала. Пішла на роботу… А потім виявилося, я сама «залипаю» на такий контент. Не хочу пафосу, чогось такого, чого не можу досягти. У Туреччині я познімала, наприклад, як нас харчували. Зі своїми коментарями. Мої коментарі сподобалися більше, ніж те харчування (усміхається. — Авт.).

— І на вас почали підписуватися?

— Не відразу. Сторінка в Іnstagram була неактивною, і щоб мені вистрибнути на той актив, потрібно було зо два місяці. Зараз у мене близько 30 тисяч підписників. А у TikTok — близько 50 тисяч.

Я спочатку не могла визначитися, які відео буду знімати. Моя робота у музеї цікава, але комусь це — ні до чого. Хоча я показую частинки своєї роботи. Наприклад, органні концерти. Театралізовані екскурсії я теж проводжу — виконую роль Єлизавети Іллівни Острозької. Я також була Мавкою, Роксоланою, Софією Фредро-Шептицькою, Констанцією — дружиною князя Лева Даниловича…

— Акторський фах вас наздогнав у музеї…

— Це правда! (Усміхається. — Авт.). У музеї зарплата невеличка. Але я шалено люблю свій музей. Я би хотіла мати більше часу для зйомок, бо мені це дуже подобається.

Я думала спочатку, що буду вести кулінарний блог. Люблю готувати. Але є проблема. По-перше, кулінарний блог дуже важко розкрутити. По-друге, велика затратна частина: має бути гарна кухня, гарний посуд… Я лише спробувала готувати оладки. Але хочу доносити до глядачів інформацію про наші галицькі страви. Тому обов’язково хочу зробити до Різдва голубці з тертої бульбочки. Від моєї колишньої свекрухи (у мене зараз другий шлюб), залишилися добрі спогади тільки про ті голубці (усміхається. — Авт.). Я, до речі, одержала фах кухаря третього розряду. Коли у школі була виробнича практика, пішла навчатися на кухаря. Вічно мене неня бештала: «Нормальні діти як діти, професію здобувають, а та пішла котлети перевертати» (усміхається. — Авт.). Але мені це подобалося.

У мене не було гарної кухні. Тому вирішила знімати щось про себе, якісь історії з життя… Завжди на усіх забавах була тамадою. Добре володію розмовним жанром. Гумористичний контент знімати важко, це правда. Важко зачепити глядача та втримати його. Але я побачила, що такі відео «заходять». Відео, які я найбільше люблю, — це про тата з мамою.

— Ваша мама — філологиня, все життя працювала у школі…

— Так, минулого року звільнилася. І я за освітою філолог. Мама мене все життя муштрувала… Вона тільки Настю мою не чіпає. Мама їй написала, які вона зробила помилки під час зйомок, то та їй відписала: «Бабусю, заблокую». На тому «Грицева шкільна наука закінчилася» (усміхається. — Авт.).
Коли я хотіла вступати на акторський факультет, мама казала: «Донечко, ти не будеш все життя грати пенька» (Катерина кумедно змінює голос. — Авт.).

«Ти що, донечко, хочеш бути дубом?». Це були 90-ті роки. У той час театри були занепалі… Коли я вступала в університет, у той же рік набирали театральну кафедру. Було мало людей. Можна було вступити. Але батьки вклали багато грошей у репетиторів. Я подумала: «А раптом провалю іспити?!». І я не ризикнула. На другому курсі вийшла заміж і народила доньку. Їй зараз 25.

— А філологію ви полюбили?

— Працювала у школі три роки. Викладала українську мову та літературу. Дітей я дуже люблю. Але ця освітня система мене добивала. Ці безкінечні перевірки зошитів, заповнення журналів… У той час я працювала одночасно у школі, в музеї і на ринку «Добробут».

— Щось продавали на ринку?

— Продавала різні речі, зазвичай у суботу та неділю. Приходить клієнтка, а я їй кажу:"Пані, вам так гарно в тому светерку. Вас ніби щойно з льоду здерли" (усміхається. — Авт.). Я непогано заробляла на ринку. Вмію з клієнтами розмовляти.

— Ви у своїх відео використовуєте багато оригінальних українських слів. Я часто беру собі щось на замітку.

— Часом мені пишуть: «Дивна мова». Галичина така багата на перли! Пишуть, що я гіперболізую про маму… Я ще применшую. У нас у хаті на кожній речі було розклеєно по слову. Наприклад, на холодильнику мама писала транскрипцію, з наголосом. І так було на усіх ручках, дверях… На відміну від мене, мама завжди хотіла бути вчителькою.

За мої відео мама мене часто бештає. Наприклад, я знімала відео про те, коли ти з мамою-філологом зідзвонюєшся і вона цитатами з тобою говорить. Я їй кажу: «Мамо, йду на роботу…». Вона: «Все вірно, донечко, ще Франко писав: «Працювать, працювать., і у праці сконать…». Як вона мене збештала: «Вірно можна кохати, вірний пес, — як ти могла таке слово сказати? Ти чому зі мною не узгодила ефір? Ти, донечко, філологиня, ти — донька філолога».

— Мама дає вам поради, які відео краще знімати?

— Я часто розповідаю, наприклад, про свого собаку. Мама каже: «Розумієш, донечко, ти вже не цікава і банальна. Змінюй репертуар!». Або розпаковую торби і показую, що купила. Мама ввечері телефонує: «Знаєш, донечко, ти не описала жоден товар. Люди хочуть почути про смакові властивості. А ти оце потикала манікюром, потикала… Ти манікюр показувала чи ти розпакування робила?».

— Як обирали собі псевдонім Дівка-Сороківка?

— Я на різних забавах завжди казала: «Сороківка — це ще дівка!». Спочатку я це зробила слоганом: «Блогиня-богиня… Сорок — це ж тільки ренесанс. Сороківка — це ще дівка, чи не дівка?!». В Instagram у мене був нік Katarina Kat. Його було важко шукати, він не виділявся. Мені він не подобався, і я його переназвала — так з’явилася Дівка-Сороківка.

— А як даєте собі раду з «хейтерами»?

— Навіть якщо хочуть мене «забакланити», то роблять це якось по-доброму. Наприклад, я завжди дуже мерзну. Шапку знімаю наприкінці червня, одягаю на початку серпня. Як казав мій дідусь: «Катрусько, то плохе порося, йому і на Петра зимно». Пише мені пані: «Ця шапочка нікудишня». Справді нікудишня, я її купила в «Аврорі» за 90 грн. Ясно, що це не шапка, а якась пародія. Якась бирка, як я кажу. Але вона мене не ображає. Мені в ній тепло.

Я, до речі, не модниця взагалі. Для мене це не так важливо. Шопінгу не люблю. Мені речі донька віддає. У мене бренд «Настя віддала», або «мама втулила» (сміється. — Авт.). Мама мені любить щось купити, і починає: «Донечко, ти подивись, як тобі до личка пасує. Вліпилася в той чорний колір…».

У нас найбільші модники — це доця і мій чоловік. Як він то любить! У нього крем на повічки, під повічки, на очка, під очка, на ніжки, на п’яточки… Два рази на тиждень відпарює ніжки в сухому молоці. Сухе молоко розводить водичкою. Чоловік старший від мене на 13 років. Останнім часом почав перейматися своїм віком. Але він у мене красунчик. Коли йде Пекарською, таке враження, що «Оскара» несе!

— Ви чоловіка підколюєте?

— Ясно… Не ображається. Нехай тягне свій «Оскар» (усміхається. — Авт.). Я за ним біжу, червоний ковролін стелю… Каже, що піде моя слава поперед мене, і я його лишу. Я йому кажу: «Іллюшо, зовсім не через те люди розходяться».

Поки ми з Катериною розмовляли, прийшла її мама, пані Галина. Мама теж має свою рубрику у блозі — «Помилки». Пані Галина розповідає, що вивчає з підписниками дієслова за 7-ий клас.

— Повністю відшліфувати мову нереально, — каже пані Галина, коли запитую її, як удосконалити свою українську. — Живемо в неграмотному мовному середовищі. Тому це не просто. Якось я своїм учням дала завдання: написати діалог, який почули у транспорті чи у магазині. Що вони понаписували — це дивом дивуватися!

Катерина згадує, як мама виправляла помилки в одному з її відео (її мама це робить постійно).

— Я мамі дзвоню завжди і кажу: «Я була там. Я була там…». Роблю наголос на «у». Вона: «Донечко, ти була (наголос на букву „а“). Була (наголос на букву „у“) — лише у Папи Римського. Ти що, не знаєш цього? Ти працюєш в музеї релігії» (сміється. — Авт.).

— Вас упізнають на вулиці? — запитую Катерину наостанку.

— Так… Хтось соромиться підходити. Потім мені пишуть: «Ми вас бачили!». Я так тішуся, коли до мене підходять. Багато хто з підписників приходили до мене в музей. Познайомитися і концерт органної музики послухати. Я також читаю поезії Лесі Українки.

На усі повідомлення підписників завжди відповідаю, іноді до першої-другої ночі відписую. Є дуже класні поради, люди збоку краще бачать. До речі, чому я зняла відео «Вагітна у 16». Мене постійно запитували про мого колишнього чоловіка і народження доньки. Він — пацан із 90-х, я — учительська дитина… Відео набрало 1,5 млн переглядів.

— Як ваша мама тоді сприйняла факт народження доньки?

— Жодного слова мені не сказала. Я про це розповідала у відео. До речі, завжди у своїх відео кажу правду. Не переграю.