«У мене багато ролей, де я не проходжу кастинг. Бо хочуть тільки Набоку»

Інтерв’ю з Ніною Набокою ми робили неодноразово. Харизматична, відверта, чесна і надзвичайно трудолюбива. З актрисою можна говорити на різні теми, і у будь-якій розмові вона, як риба у воді. А якою відвертою пані Ніна була у «Балючих темах» від Наталії Балюк.

«Золота дзиґа» за «Найкращу жіночу роль другого плану» за виконання ролі тьоті Варі у фільмі Тараса Томенка «Будинок „Слово“. Нескінчений роман» — ще одне (тисячне і навіть мільйонне) підтвердження вагомого значення цієї талановитої актриси для українського (і не тільки) кінематографа.

Тьотя Варя у виконанні Ніни Набоки — не просто тло подій, а повноцінна, жива постать із чіткою позицією. Вона має свої переконання, говорить відверто і діє рішуче — навіть тоді, коли більшість мовчить.

Ніні Набоці вдалося створити образ, який запам’ятовується. Її героїня — це слово звичайної людини, яка не боїться сказати вголос те, про що інші лише думають. Це ще одна рольактриси, що тримається не лише на настроях — а й на силі характеру.

Що означає для актриси «Золота дзиґа» за найкраще виконання ролі другого плану, журналістка «ВЗ» запитала у Ніни Набоки.

— Мені роль тьоті Варі дали без проб. Після фільму «Припутні» (Ніна Набока отримала «Золоту дзигу» за виконання ролі баби Зіни. — Г. Я.) вони хотіли взяти мене на цю роль. Тож проби я на «Будинок «Слово» я не проходила.

— Це свідчить про високу довіру до вас…

— У мене багато таких ролей, де я не проходжу кастинг. Бо хочуть тільки Набоку. Оце я таке люблю (сміється. — Г.Я.).

— Що значить для вас роль тьоті Варі?

— - Зіграти в історичній картині у такий тяжкий час у своїй країні і на своїй Батьківщині — це багато чого вартує. Переживаю і мені болить за те, що люди не знають своєї історії. Це добре, що я колись багато читала і бабуся розповідала про ті страшні часи. А люди, на жаль, не хочуть знати історію. Бо ж без минулого нема майбутнього! Тож роль тьоті Варі надзвичайно значима. Ніколи не думала про якісь нагороди, і не мріяла. У мене такий характер, для мене головне — робота.

— А як довідалися, що вас номінують на нагороду?

— Подзвонили, сказали, що мене номінують. Ну, номінують, то й добре. Треба прийти на нагородження — прийду. Я скрізь кажу, і на нагородженні казала: «Я хочу роботу. Дайте роботу». Ця роль для мене була знакова, я на таку роль давно чекала. Бо це історичний фільм, про нашу Батьківщину, а не «таємниці Мадридського двора», щоб донести до людей, скільки горя ми пережили, що війна почалася не у 2014, і навіть не у 2022-му, що війна у нас триває століттями. Донести, хто такі наші сусіди і які вони страшні.

— Над чим працюєте зараз?

— Завершилися зйомки 8-серійного фільму «Тимчасово непридатні», що вийде у грудні. Маю таку надію, що цей фільм «переплюне» «Кайдашів». Це сучасна українська комедія, у мене там прекрасна роль — дуркуватої свекрухи. Недавно зіграла повитуху у карпатській історії «Клятва Гіппократа» про події 1949 року. Зараз готуюся до проб для зйомок у Польщі. Польські кінематографісти запропонували мені шикарну роль, тепер головне показати їм, на що я здатна…