«На відповідальних змаганнях Наталія почувається натхненно, робить такі речі, які на звичайних турнірах їй не вдавалися…»

«Золотий» олімпійський дебют вихованки львівської шахової школи «Дебют» Наталії Букси

Володимир Грабінський
Володимир Грабінський

В українського спорту велике свято — в індійському місті Ченнаї наша національна жіноча збірна стала переможницею Всесвітньої шахової Олімпіади, вдруге в її історії. До завоювання золотих медалей доклалися уродженка Харкова Анна Ушеніна, киянка Юлія Осьмак і три львів’янки (!) — сестри Анна і Марія Музичук та Наталія Букса. Про Ушеніну-Музичук, за плечима яких багато високих досягнень, вітчизняні вболівальники знають дуже добре. А от 26-річна Наталія Букса немовби перебуває в їхній тіні. Втім, це твердження помилкове. Наталя є рівноцінним членом нашої команди, її внесок у загальну перемогу важливий.

Більше про неї ми дізналися від одного з наставників — заслуженого тренера України, директора комунального закладу «ДЮСШ «Дебют» Володимира Грабінського.

— Шахами Наталія займається близько 20 років, — розповідає пан Володимир кореспонденту «Високого Замку». — За цей час вона ставала чемпіонкою світу серед дівчат до 20 років. Це був перший такий її великий міжнародний успіх. Вона також дворазова чемпіонка України серед жінок. Наталія раніше виступала за збірну України на чемпіонатах світу і Європи, але так виходило, що на Олімпіаду досі не потрапляла, декілька разів була першою запасною. Тому поїздка в Індію стала великим шансом для неї. Наталя дуже мріяла потрапити на ці змагання. Дебют став для неї золотим.

— Усе вирішилося в останньому турі. Розраховували на «бронзу», але вдалося зійти на найвищу сходинку п’єдесталу… Чи давали ви їй з дому, з України, якісь поради перед цим вирішальним поєдинком?

— На міжнародних змаганнях процесом повністю керують тренери збірної. Вони більше розуміють стратегію команди, знають, що хочуть бачити від гравців. Відтак Олімпіада — це зона їхньої відповідальності. Саме вони допомагали налаштовуватися нашим дівчатам…

Останній тур був справді важливим. Нам треба було вигравати свою партію і сподіватися, що суперники втратять очки. У цьому відношенні нам трохи пощастило. Від першої за рейтингом команди Індії, яка грала вдома, всі очікували «золота». Але її програш американцям (1:3) не став великою несподіванкою. США — сильна команда, ще й дався взнаки психологічний тиск «рідних стін». Важко грати, коли блиск від омріяної золотої нагороди сліпить в очі…

— Ваші перші емоції після перемоги наших дівчат…

— Я ще не встиг поспілкуватися з ними — вчора у них було закриття Олімпіади. Впевнений, наші дівчата почуваються дуже щасливими. Майже для всіх них такий високий злет був першим у їхній кар’єрі. Та ж Аня чи Марічка Музичук завоювали багато титулів, але чемпіонками шахової Олімпіади ще не були. Українки перемагали на цих змаганнях всього один раз, у 2006 році. З того часу склад команди майже повністю змінився, з нього залишилася лише Анна Ушеніна. Тож можна сказати, що для всіх наших дівчат перемога в Індії стала майже фантастикою, про яку вони мріяли.

— Як до цієї висоти йшла Наталя?

— Від шести років Наталя займається у нашій шаховій школі «Дебют». До речі, на цій Олімпіаді змагався інший наш випускник — Андрій Волокітін. Тренер чоловічої збірної Олександр Сулипа — теж вчився у нас…

Серед цих вихованців ДЮСШ «Дебют», напевно, підростають майбутні чемпіони. Справа – керівник закладу Володимир Грабінський.
Серед цих вихованців ДЮСШ «Дебют», напевно, підростають майбутні чемпіони. Справа – керівник закладу Володимир Грабінський.

Наталя прийшла до нас маленькою дівчинкою — і відразу почала показувати унікальні здібності, високі результати. Була чемпіонкою України у наймолодшій віковій категорії (до 10 років).

Особливо хотів би відзначити спортивний, вольовий характер Наталії. Це дуже сильна її сторона. Коли вона поставить перед собою якусь ціль, іде до неї, не відступає, не втрачає надії, бореться до кінця. На дуже відповідальних змаганнях почувається натхненно, робить такі речі, які на звичайних турнірах їй не вдавалися.

Останнім часом Наталя почувалася дуже мотивованою. Всебічно готувалася до виступів в Індії. Багато тренерів їй допомагали. Всесвітня Олімпіада була заповітною мрією нашої вихованки.

— А коли Наталія покинула вашу школу, так би мовити, вирушила у самостійне плавання?..

— Наша співпраця не завершилася, вона триває. Наталя продовжує заняття у ДЮСШ «Дебют». Читає лекції для наших дітей. Коли повернеться з Олімпіади до Львова, радо її зустрінемо, відсвяткуємо її перемогу. Сподіваюся, Наталя покаже нашим вихованцям найцікавіші партії, розповість про перипетії змагань в Індії. У нас є така традиція — ділитися інформацією. Кожен наш вихованець, який досяг великого успіху, згодом приходить у школу і розповідає про свої перемоги, про те, як їх вдалося досягти. Для дітей такі зустрічі — великий стимул, величезна мотивація…

Наталя закінчила навчання в Університеті ім. Франка, зараз працює у нашій ДЮСШ юрисконсультом.

— А які у чемпіонки уподобання, крім роботи і шахів?

— Найперше, напевно, це сім’я. Чоловік Наталії Рауф Мамедов — дуже сильний шахіст, один з найкращих в Азербайджані. Він виступає за свою національну команду, Наталя — за свою. Рауф був на Олімпіаді. Я бачив на фото, як він разом зі збірною України святкував перемогу своєї дружини та інших наших дівчат…

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень