Передплатити Підтримати

Дитина може й у ложці води втопитися…

«П'ять хвилин без кисню, і клітини мозку починають відмирати». Еспертка з безпеки дітей — про те, як не допустити нещасних випадків під час відпочинку на воді

Фото AquaMobile.

Лише за перший місяць літа в Україні потонули 126 людей, з них 28 — діти. «Йдуть під воду мовчки, бо для того, щоб прокричати „Я тону!“, потрібно зробити вдих. У дитинстві я також тонула. Досі пам’ятаю той німий страх, коли щойно під ногами було дно, а за мить — зникло. Коли не бачиш нічого довкола і можеш лише розгублено перебирати ногами у пошуках опори. Коли зі всіх сил намагаєшся відштовхнутися руками від води і відчуваєш, як темніє в очах, дзвенить у вухах, а твоє серце б’ється відразу всюди», — описує пережите керівник навчального проєкту #iKiD, експертка та консультантка з безпеки дітей Олена Лізвінська.

«Для мене залиша­ється загадкою від­чайдушне безстрашшя і абсурдна самовпевненість до­рослих, які залишають дітей без нагляду. Вода не пробачає по­милок. Нікому», — каже Олена Лізвінська. Ми попросили екс­пертку з безпеки нагадати про правила безпечного відпочинку біля водойм.

«Небезпечні всі водойми — басейни, затоплені кар’єри, річки, штучні озера, де роз­водять рибу і навіть ванни… Є таке прислів’я: „Дитина може й у ложці води втопитися“. Час­то буває, що дитина хлюпаєть­ся у надувному басейні, рівень води в якому — не більше 5−7 см. Вважається, що це — безпечно, але врахуйте, що дитинка може спробувати до чогось дотягну­тися або ж почати стрибати, по­слизнутися й впасти, вдарив­шись головою. І цих 5−7 см буде достатньо, щоб вона захлинула­ся. Поки хтось із дорослих вирі­шить подивитися, чим малеча займається, може пройти бага­то часу. Тож краще на якийсь час відкласти свої справи і нагляну­ти за дитиною, ніж потім збира­ти гроші цілим світом на реабі­літацію, яка часто виявляється неефективною. Медицина до­сягла такого рівня, що ми мо­жемо замінити практично будь-який орган у тілі, але не можемо відновити клітини головного мозку, які загинули внаслідок нестачі кисню. Тож якщо дити­ні некваліфіковано або невчас­но надали невідкладну допомо­гу, з інвалідністю їй доведеться жити до кінця її днів», — конста­тує Олена Лізвінська.

— Нерідко батьки залиша­ють старших дітей наглядати за молодшими…

— Не сподівайтеся, що стар­ший нагляне за молодшим, і все буде добре. Навіть якщо це 16-річний підліток — він може відволіктися! Біля водойм діти завжди повинні перебувати під наглядом дорослих, і це пра­вило не може мати жодних ви­нятків. Я розумію, що дорослі повинні працювати. Я розумію, що їм немає як пильнувати дітей влітку, коли у тих канікули і вони шукають, чим би себе розважи­ти. Але свідомі адекватні батьки живуть заради того, щоб було майбутнє, а майбутнє — це їхня дитина. Якщо з дитиною щось трапиться, життя вже ніколи не буде таким, як було до цього не­щасного випадку.

— Чому, навіть якщо дити­ну доволі оперативно витя­гують із води, врятувати її не завжди вдається?

— Якщо раніше фельдшер­ський або пункт невідкладної до­помоги був у кожному містечку (ба більше: у кожному невели­кому селі), то зараз навіть у Ки­єві, згідно з усіма стандарта­ми, «швидка» їде 15−20 хвилин. Якщо ж нещасний випадок тра­пився за містом, то треба розу­міти, що з тим станом доріг, який у нас є, з нестачею лікарів і мед­сестер, чекати доведеться ще довше. А достатньо п’яти хвилин без кисню, щоб у клітинах мозку почалися незворотні зміни. Крім того, якщо дорослий, який пере­буває поряд з дитиною, не знає, як надавати невідкладну допо­могу, а саме робити непрямий масаж серця і проводити штучне дихання, то мусимо усвідомлю­вати, що через 20 хвилин, коли прибуде карета «швидкої», вона прибуде для того, щоб констату­вати загибель дитинки.

— Радите при купанні у во­доймах перебувати від дити­ни буквально на відстані ви­тягнутої руки. Чому саме така відстань?

— Дуже важко зорієнтувати­ся, де саме дитина пішла під воду, — навіть якщо це відбуло­ся у басейні. А коли ми говори­мо про озеро чи річку, то там є ще течія і певна глибина. У морі є т. зв. зворотна хвиля, яка забирає людей і тягне їх у відкрите море. Якщо ж вас із дитиною розділяє крок, то ви набагато швидше й краще відреагуєте, ніж коли бу­дете бігти до неї з берега.

— Проте й таку ситуацію не можна виключати. Як діяти, якщо ми на березі і бачимо, що дитина опинилася у такій-от ситуації?

— Правильний алгоритм дій такий. Потрібно повідомити ко­мусь на березі, що дитина тоне і що ви біжите її рятувати. По­просіть покликати когось на до­помогу — рятувальника або за­телефонувати на номер 103, залежно від того, де саме тра­пився цей випадок, на обладна­ному чи «дикому» пляжі.

— Чому це важливо?

— Трапляється, що у критич­ному стані молодші почина­ють топити старших. Молодший уже наковтався води і вибився зі сил. Старший також починає то­нути. Якщо на допомогу нікого не покликали, тобто немає дру­гої дорослої людини, яка у кур­сі того, що відбувається, то тій другій людині, яка йде під воду, допомоги чекати немає звідки.

Трапляється, що дитина, довго перебуваючи у воді, йде під воду, тобто її вже не видно. Оскільки дорослий почав тону­ти пізніше, у нього більше сил і він ще намагається втримати­ся на поверхні. Дорослого по­чинають рятувати, але оскільки він також наковтався води, то не може адекватно пояснити, що там є ще й дитина. До цього під­ключаються течія, нерівне дно, інші фактори, які й призводять до того, що дорослого рятують, а дитина гине. Коли дорослий приходить до тями і може роз­повісти, що він тонув не сам, час уже зазвичай втрачено. І коли таку дитину дістають із води, вона вже не подає ознак життя.

— Багато українців суміщає відпочинок на воді з випив­кою…

— На сайті МНС нещодавно опублікували інформацію про по­рятунок 10-річної дівчинки. Ди­тина перебувала на надувному човні разом із мамою, яка була напідпитку. Жінка відмовляла­ся плисти до берега, тож дівчин­ка вирішила зістрибнути з човна і спробувати самотужки дістатися суші. Відстань до берега була ве­личезною. Добре, що рятуваль­ники перехопили дитину.

На відпочинку з дитиною ал­коголь не припустимий! Або відпочиваєте з дитиною, або випиваєте і ведете теревені. Ро­зумію, що на дорослих людей (особливо у стані алкогольного сп’яніння) вплинути важко, тож якщо бачите біля водойми ди­тину у супроводі п’яного дорос­лого, не будьте байдужими.

— Колись дорослі відволі­калися на книги й газети, а тепер — на смартфони.

— Вважається, якщо дорос­лий перебуває на березі на від­стані 5−15 м від дитини, яка ку­пається у водоймі, то дитина — у безпеці. Але насправді він не стежить за дитиною. Така люди­на не зможе миттєво і адекват­но відреагувати на загрозли­ву ситуацію. Ось секунду тому вона ще бачила дитину, а коли підняла голову вдруге — її вже ніде не було видно. Така людина не зможе навіть приблизно ви­значити, де саме зникла дитина — тільки через те, що у цей час розмовляла по телефону, або щось скролила, або перегляда­ла черговий «відосік».

Якщо дорослий пильнує ди­тину, він повинен бути, по-перше, тверезим, по-друге, не відволікатися на телефон і, по-третє, ні з ким не вести розмов! Якщо це дитина дошкільного віку, відстань між нею та вами має бути мінімальною — щонай­більше два кроки. Це якраз і є відстань витягнутої руки.

— Це правило стосується й підлітків?

— Багато людей думає: якщо дитина навчилася плавати, то їй нічого не загрожує. Насправ­ді це не так, оскільки дитину, як і дорослого, може, наприклад, схопити корч.

Дуже часто діти, граючись, вистрибують одне одному на голову. У цьому випадку не мо­жемо спрогнозувати, наскіль­ки сильну травму отримає інша дитина, наскільки глибоко вона піде під воду і чи взагалі зможе виплисти. А той, хто стрибає, може не усвідомлювати, що його друг чи подружка потре­бує допомоги. Підлітки думають тільки про себе. Тому ігри у воді — лише під наглядом дорослих!

— Фахівці закликають укра­їнців купатися лише у дозво­лених місцях, але їх — як кіт наплакав.

— У нас і справді є мало обла­штованих пляжів (навіть у столи­ці), де би був рятувальник і на­глядова вишка, з якої він би міг вести спостереження та у разі чого надати допомогу. Більшість пляжів — «дикі». Дно з ямами. На дні — коряки. Є водойми з вира­ми, які утворюються внаслідок дії протилежних течій. Діти нара­жаються на небезпеку, коли зі­стрибують з тарзанки, мосту чи човна. Усе це — ігри зі смертю.

— Наявність рятувальни­ка, наприклад, під час відпо­чинку на курорті не звільняє батьків від обов’язку нагля­дати за дітьми?

— Дорогі готелі в Єгипті, Ту­реччині тощо дбають про те, щоб рятувальник був біля кож­ного басейну. Але ми маємо ро­зуміти, що рятувальник — це та­кож людина, і він також може відволіктися. Так само маємо розуміти, що відповідальність за дитину до досягнення нею повноліття лежить повністю на батьках. Якщо дитинка хлюпа­ється на надувному колі або на матраці, це аж ніяк не гарантує їй безпеки. Будь-який плавзасіб (за винятком спеціального жи­лета) може пропускати повітря. Може так трапитися, що мама або тато пішли по напої. Дитин­ка спокійно собі плавала, але раптом коло почало здувати­ся або ж дитинка ненароком ви­слизнула з нього. Люди публіку­ють у соцмережах жахливі відео з камер спостереження, де ви­дно, що навколо дитини — бага­то людей, але при цьому дитина тоне, і ніхто її не рятує!