Передплатити Підтримати

«Без контролю немає сенсу вводити карантин. Це буде профанація»

Радниця міністра охорони здоров’я, експертка МОЗ із епідеміології, професорка, докторка медичних наук, завідувачка кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Наталія Виноград переконана: у ситуації, яка склалася в Україні, вихід один — зупинитися, навести лад і тоді жити спокійно, як це зробили Китай, Японія, Південна Корея і низка інших країн

Фото з архіву Наталії Виноград

— В Україні карантин вихідного дня не дав суттєвих покращень. Зрештою, ніхто не дотримується дисципліни, поводяться, хто як хоче: одні в масці, інші — без маски, не зберігають жодних дистанцій і передбачених заходів безпеки… І влада не контролює ситуацію. По суті, усе пущено на самоплив.

— Те, що роблять що хочуть, то правда. Бо немає контролю. Повинен бути контроль за порядком у регіонах країни. Навіть на фазі карантину вихідного дня. Регіони в Україні, які чітко виконали рекомендації, отримали ефект від посилення протиепідемічних заходів у вихідні. Перед нами багато держав випробували цей варіант стримування епідемічного процесу і засвідчили, що такий обсяг заходів не дає можливості повністю зупинити ситуацію, — але дає можливість зменшити темпи розвитку і прогресування епідемічних ускладнень.

Щодо «локдауну». Цей термін взагалі законодавчо не прописаний в Україні, і використання його є недоречним. За нашими нормативно-регламентованими визначеннями, цьому слову відповідає термін «карантин». У законах України чітко означено основні варіанти реагування на біологічні загрози: посилене медичне спостереження, обсервація і карантин. Ці три терміни ми використовуємо. У цьому випадку мова про запровадження великого або, як його ще називають, абсолютного карантину. Бо є ще карантин відносний або малий. Нинішня епідемічна ситуація вимагає запровадження абсолютного карантину, більшість держав світу це вже запровадили. У більшості держав світу це рівень відповідальності уряду, президентів держав. Як приклад такого варіанта реагування — Ухань, де сталася подія, яка призвела до планетарного масштабу катастрофи.

Люди скрізь однакові — і у них, і у нас. Але якщо в Україні кажуть «Не роби цього!», у нас виникає дитячий спротив, і нам обов’язково треба саме це робити. Кажуть: «Сиди в хаті!». Ні, саме зараз треба кудись іти… Тому у Китаї ввели смертну кару, і застосовували до тих осіб, які приховували виникнення симптомів захворювання. А щоб люди не виходили з хати, на кожні двері поставили датчики, які виводили на пульт, і було видно, у якій квартирі відчинили двері. Негайно у ту квартиру приходили і наводили порядок. Іншими словами, якщо хочемо ввести карантин, перш за все маємо бути готовими його контролювати. Без контролю немає сенсу карантин вводити, це буде профанація.

— Дві паралельні реальності спостерігаємо. Лікарі наголошують на небезпеці, закликають дотримуватися правил безпеки. А з іншого боку — концерти, скупчення людей у храмах, у нічних клубах, у супермаркетах…

— Це — відповідальність влади, яка не виконує своїх функцій з контролю ситуації. Ми — у помаранчевій зоні. Згідно з цим регламентом, не маємо права проводити такі зібрання. Якщо їх проводять, влада повинна жорстко реагувати. У жодній державі люди не хочуть дотримуватися карантину. Тому введено потужні покарання: китайці розстрілюють, в демократичних країнах — штрафи. Драконівські.

— А львівська мерія закликала львів’ян прийти у храм Св. Юра, бо там ікону для почитання виставили…

— Це неприпустимо! Чому це мерія робить, у них запитайте. На усі напрями нашого життя є відповідальні служби. Це вже не медицина.

— То буде запроваджено жорсткий карантин?

— Не можу говорити про терміни запровадження карантину. Це питання до президента країни, до уряду. Головний державний санітарний лікар готує подання прем’єр-міністру, робить обґрунтування необхідності запровадження тих чи інших певних заходів. На підставі такого подання приймають рішення.

Кожна людина цінна, втрата людського життя — втрата для спільноти. Тому постає питання: як захистити і зберегти людину? Ніхто не захищений. Навіть ті, хто перехворів. Ми не зуміли створити прошарок захищених і тим самим стримати поширення вірусу, — люди хворіють повторно. Іноді гірше, аніж уперше. Постає питання: «Знову маска?!» Так! Ситуація серйозна, бавитися не можна. Ми бачимо цифри померлих, які пройшли як «ковідівські», а скільки на селах помирає людей і ніхто не знає, від чого. Не всі звертаються до лікарів… Бачимо лише верхівку айсберга. А скільки безсимптомних ходить і поширює вірус?

— Вакцинація — панацея?

— Не забігаймо наперед. Вакцинація жодну інфекцію не зупинила у масовому поширенні. Зупинити можна лише правильними протиепідемічними заходами, вже потім — вакцинація. Не знаємо, що буде з людьми, які перехворіли. Уже бачимо ранні віддалені наслідки. А потім будуть пізні наслідки… Тому краще берегтися і не хворіти.