«Ще до школи не ходила, а вже вміла вишивати»

Побачила у со­цмережах у сумний карантинний час веселу вишив­ку: двоє котиків дивляться у вікно, ніби щось чи когось виглядають. А під цим постом до­пис: «Я вишила цю картину за два дні». Так написала львів­ська письменниця Людмила Пуляєва. Я зди­вувалася, що пані Людмила, окрім того, що пише вірші і прозу, вміє гарно вишивати.

— Пані Людмило, ваша картина на­зивається «Виглядають весну і чека­ють закінчення карантину». Коли на­вчилися вишивати?

— Мене мама навчила вишивати, коли я ще до школи не ходила. У чотири роки дідусь навчив мене читати, а відразу піс­ля того мама навчила вишивати і в’язати. Вчилася спочатку класти хрестики, щоб не виглядали кострубато на мішковині. Мама пояснювала, що майстерність по­лягає не лише у тому, щоб хрестики рівно лежали, а й зі зворотного боку вишивка має так само гарно виглядати, як і з ли­цьового. Уже тоді з’явилася моя перша серйозна робота (сміється. — Г. Я.). Це була невеличка серветка чорними і чер­воними нитками, розміром приблизно 20 на 20 сантиметрів.

А у старших класах, у 9−10-му, ді­вчата на уроках праці вишивали. Наша вчителька з праці, відома народна май­стриня Зена Романівна Краковецька, вчила нас вишивати сорочки. Вишива­ли їх навіть для народних ансамблів. У школі раз на тиждень цілий день у нас була «вишивка». Вже тоді я вдосконали­ла свою майстерність. І вишивати дуже люблю. Пригадую, вишила чудовий сер­дак. Після закінчення школи приблизно у вересні мені за той сердак заплатили 75 рублів. Це був 1987 рік. Наші робо­ти продавали, тоді заплатили не лише мені, а й ще кільком випускницям шко­ли. Це були великі на той час гроші, бо стипендія моя була 50 рублів.

— А на замовлення вишиваєте?

— Ні. Тільки для себе. Вишивання — робота для душі. Під час карантину, може, ще кілька картин вишию. Попри карантин, бібліотекарі працюють дис­танційно: онлайн-лекції, семінари, ві­деочитання… Залишається трохи часу і на вишивання. От планую купити рамки і оформити свої картинки. Може, ко­лись і виставку вишиваних картин орга­нізую…