Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Подолати дефіцит Пенсійного фонду зможемо не раніше, ніж через 25-30 років»

Якщо буде запроваджено трирівневу пенсійну систему. Зі солідарною, на думку економіста Андрія Новака, цього не станеться ніколи.

Дефіцит Пенсійного фонду України продовжує зростати. У 2018 році половину витрат на пенсії доведеться знову взяти з держбюджету. А сума чимала – 139 млрд. гривень 313 млн. гривень. На 5 млн. 618 тис. гривень більше, ніж торік. В уряді запевняють: пенсійна реформа заклала основи для поступового подолання дефіциту ПФУ. У найближчі три роки він не буде збільшуватися, а у середньостроковій перспективі його остаточно подолають. Тоді український пенсіонер заживе як його європейський одноліток! Економіст Андрій Новак (на фото) оптимізму Кабміну не поділяє. Каже, без запровадження трирівневої пенсійної системи (де другий і третій рівні – накопичувальні, і один з них – обов’язковий) про підвищення пенсій годі й мріяти.

- Критикуєте пенсійну реформу, але пенсіонери у більшості задоволені – до пенсії  їм додали.

- Дивує формула, за якою було проведено осучаснення пенсій. Пенсіонери, які мали невелику пенсію (1,5-1,6 тисячі гривень), отримали надбавку у розмірі 80-150 гривень, а тим, що мали порівняно високі пенсії (3-3,5 тисячі), подвоїли розмір виплат. Треба було, навпаки, – підтягнути низькі пенсії до середнього рівня, а високі збільшувати на невеликий відсоток.

Неефективну однорівневу солідарну систему (коли кошти, що перераховуються підприємствами і застрахованими особами до ПФУ, відразу ж виплачуються теперішнім пенсіонерам) залишили. Пообіцяли, що, можливо, з 1 січня 2019 року запрацює накопичувальний рівень, коли частина обов’язкових пенсійних відрахувань буде скеровуватися на персональні рахунки громадян. Щоб це сталося, треба напрацювати законодавчу базу, зміни до податкового і банківського законодавства. У 2019 році стартують дві передвиборчі кампанії – президентська і парламентська. Політики можуть не захотіти взяти на себе відповідальність за запровадження накопичувальної системи, щоб не занизити свій рейтинг.

Солідарна система потребує постійних вливань з держбюджету, тому без запровадження другого і третього рівнів, подолати дефіцит Пенсійного фонду не вдасться. Після запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і системи недержавного пенсійного забезпечення це станеться не раніше, ніж через 25-30 років.

- Виходить, молодь мусить розраховувати лише на себе, бо ті відрахування, які робить, витрачаються на пенсії теперішнім пенсіонерам?

- Чим далі, тим важче буде отримати пенсійні виплати. Реформа змінила систему нарахування пенсій. Коефіцієнт страхового стажу зменшили з 1,35 до 1. А мінімальний страховий стаж, навпаки, – різко збільшили. Починаючи з цього року, недостатньо буде досягти пенсійного віку. Потрібно мати мінімум 25 років страхового стажу (періоду, протягом якого сплачувалися страхові внески). Через 10 років треба буде мати вже 35. Це – нереальний показник. Чомусь не беруть до уваги, що багато українців або сидить без роботи, або працює неофіційно, або працює за кордоном, бо не зміг знайти гідної роботи в Україні. Троє молодих людей з чотирьох змушені будуть вийти на пенсію пізніше (за новим законодавством, у 65 років), і нарахують їм мінімальну пенсію у розмірі 1,5 тисячі гривень (43 євро).

- В європейських країнах криза солідарних пенсійних систем стала очевидною ще у 1980-х рр. Витрати на виплату пенсій постійно зростали. Кошти забирали від інших галузей, що гальмувало економічний розвиток. Тоді стало зрозумілим, що потрібно вдаватися до непопулярних кроків – підвищувати пенсійний вік, збільшувати мінімальний стаж для повної пенсії, створювати жорсткіші умови для тих, хто хоче раніше вийти на пенсію. Українська влада ще цього не зрозуміла?

- Зрозуміла, але у неї немає достатньої політичної волі. Чим довше відкладаємо зміни, тим більшим стає дефіцит Пенсійного фонду.

- Пропонуєте зобов’язати працюючих українців щомісяця сплачувати певний відсоток із зарплати, який буде перераховуватися на особистий пенсійний рахунок. Але у багатьох є негативний досвід, коли віддавали кошти банкам, а потім не могли їх звідти забрати. Гроші, які будемо відкладати “на старість”, не “випаруються”?

- Держава повинна чітко визначити, які фінансові установи матимуть право відкривати пенсійні рахунки, і строго їх контролювати. Мусить бути чіткий перелік, якими фінансовими операціями можуть зай­матися, а якими – ні. У більшості країн світу недержавним пенсійним фондам дозволяється вкладати ці гроші лише у державні або корпоративні цінні папери. Вони не зай­маються валютними спекуляціями чи споживчим кредитуванням.

- У Норвегії Пенсійний фонд має стільки грошей, що інвестує їх у 6000 компаній у 70 країнах світу. Так багата держава ще більше багатіє...

- Норвегія має величезні поклади газу і нафти, а її населення – лише трохи більше 5 млн. осіб. При накопичувальній системі ця країна має багато вільних коштів. Щоб не припадали порохом, ці гроші вкладають у вигідні проекти, але діють відповідно до місцевого жорсткого фінансового законодавства. Гроші з Пенсійного фонду можуть витрачатися тільки на придбання облігацій держав, які гарантовані бюджетами цих країн або цінних паперів великих компаній, зокрема нафто- і газовидобувних. Ці кошти – у максимальній безпеці. Щось подібне потрібно робити й нам, аби мати нормальну пенсійну систему і гідний рівень пенсійного забезпечення для наших пенсіонерів.

- У світі спостерігається тенденція до збільшення пенсійного віку. Тривалість життя зростає, народжуваність – зменшується. Європейці йдуть на заслужений відпочинок у 65, 67 і навіть 69 років.

- У нас також відбулося непряме підвищення пенсійного віку – через підвищення мінімального пенсійного стажу. Від підвищення пенсійного віку нікуди не дінемося. Він у нас – один із найнижчих у Європі. В Європі немає країни, де б жінки виходили на пенсію раніше, ніж у 64 роки, а чоловіки – раніше, ніж у 65. При тому, що це – багаті країни, не можуть дозволити собі раннього виходу на пенсію. Ми – бідна країна, але хочемо перехитрити закони економіки. Але якщо солідарна система залишиться, це також не допоможе вирішити проблеми дефіциту Пенсійного фонду. Можемо лише на кілька мільярдів його зменшити.

- Український чоловік на пенсії живе у середньому шість років, жінка – 16. Якщо підняти пенсійний вік, українці не встигатимуть насолодитися заслуженим від­починком.

- Тривалість життя – це комплексна характеристика, що демонструє рівень розвитку країни. Це і спосіб життя, і якість харчування, і рівень медицини. Тривалість життя в Україні, хоч і повільно, але зростає.

- Незабаром українські жінки виходитимуть на пенсію, як і чоловіки, – у 60 років. Гадаєте, це справедливо?

- Градація повинна бути, бо вона закладена природою. Чоловічий організм більш витривалий. Жіночий – слабший, бо жінки народжують, і це впливає на їхнє здоров’я, тому повинні виходити на пенсію раніше, ніж чоловіки.

- У деяких країнах взагалі не існує гарантованого пенсійного забезпечення, яке б охоплювало всі верстви населення. Наприклад, у Китаї у сільській місцевості державна пенсійна система фактично відсутня. У містах пенсійні виплати отримують лише працівники держ­відомств і держпідприємств, які відпрацювали не менше 15 років. Та й то – невеликі гроші ($150-200). А до 1951 року навіть ця привілейована “каста” не могла розраховувати хоч на якісь гроші від держави. У Мексиці не існує такого поняття, як мінімальна пенсія. Хто скільки назбирав на старість – стільки й має. Переважно старенькі живуть за рахунок дітей та онуків.

- У них ця ситуація склалася історично. Це, як правило, країни, в яких не було традиції соціального забезпечення країни, де громадяни від народження знали, що є творцями свого щастя, що держава їм нічого не зобов’язана. Таких країн є небагато, і у найближчій перспективі їх взагалі не залишиться.

Схожі новини