«Мій герой у фільмі – «підкаблучник». Я у житті також»

Восени на телеканалі «1+1» відбудеться прем’єра нового 12-серійного комедійного серіалу «Догори дриґом». За сюжетом консервативна львів’янка Уляна (Наталія Сумська) вирушає на відпочинок до південної тусовочної Одеси зі своїм 30-річним сином Мар’яном. Уже в перший день все перевертається «догори дриґом». Унаслідок нещасного випадку Уляна опиняється в лікарні і впадає у кому. Мар’ян змушений покинути звичне життя у Львові і залишитися в Одесі на невизначений термін. Тут йому належить відчути весь одеський колорит, знайти нових друзів і роботу, а ще познайомитися з темпераментною медсестрою Олею.

Назар Задніпровський, син народного артиста України Леся Задніпровського та представник четвертого покоління видатної акторської династії, зіграв у комедії роль львів’янина, який є одночасно відомим хірургом та рокером. В ексклюзивному інтерв’ю «Високому Замку» Назар розповів про сімейні традиції видатної акторської династії, своїх дітей та про зйомки серіалу «Догори дриґом».

- Назаре, розкажіть про свого героя у комедії «Догори дригом».

-  Це — освічена людина, львів’янин, відомий на всю Європу хірург та друг головного героя Мар’яна, але у колі друзів — звичайний рокер. Як кажуть, пива з друзями випити, анекдоти порозповідати.  хлопців-корефанів об’єднує музика. Але  є й інший  бік медалі — сімейне життя. Він «підкаблучник» і страшенно кохає свою дружину. Ось такі три основні лінії: професіонал, корефан і люблячий чоловік.

- В одному з інтерв’ю ви сказали, що кожен актор переймає на себе звички своїх героїв. Цього разу помітили за собою подібне?

- (Сміється) Відчуваю, що я професіонал, душа компанії і дуже кохаю свою дружину. Навіть можу щиро сказати, що я також «підкаблучник». цього разу  у мене з героєм повний збіг.

- Зйомки серіалу відбулися, зокрема, у Львові.  Львівські актори робили вам екскурсію по своїх улюблених місцях?

- На жаль, не було часу. Однак часто приїжджаю з Театром імені Івана Франка на гастролі до міста Лева, тому центральну частину  добре знаю і люблю. Це найкраще старе місто в Україні. Особливо мені подобається собор Святого Юра, обожнюю прогулюватися площею Ринок та біля Оперного театру.  

- Пригадайте цікаві історії зі знімального майданчика.

- Таких історій було багато. Наприклад, у Києві знімали літні сцени десь наприкінці листопада, тобто майже у грудні. Навколо мухи літають білі — сніг та мороз, а ми проводжаємо головного героя до Одеси. Стояли у легеньких сорочечках та футболочках і потім у вагончику відігрівалися, як могли.  У кіно так часто буває: літо знімають взимку, і навпаки.

- Ви — представник четвертого покоління акторської династії Задніпровських. Ваше майбутнє було визначено ще у дитинстві?

- У школі у мене була мрія вступити до кулінарного технікуму.  Я захоплювався приготуванням страв за різними рецептами, купував спеціальні книги. А які смачні борщі варив! Вагався щодо свого театрального майбутнього, але сім’я вирішила за мене (сміється. — Г.Я.). Пам’ятаю, як прийшов до тата (народний артист України Лесь Задніпровський. — Г.Я.), і він мені сказав:  «Подивись на мене, синку. Я теж великий, з животом, люблю поїсти і вмію смачно готувати. Але це моє хобі. Ти завжди зможеш почастувати свою сім’ю та друзів. Є поняття «династія» і «гени». І якщо Боженька тобі ці гени передав, ти маєш обов’язково скористатися шансом». Одне слово, тато мене копняками загнав до театрального інституту. Вже тепер розумію, що не помилився. Щодо хобі.  Я й досі готую. Більше того, якщо дружина стомлена, можу самостійно нагодувати родину і дітей. Тільки мати б вільний час на все.

- Яка ваша коронна страва?

- Обожнюю готувати різні яєчні. Імпровізую з того, що є вдома. Люблю спочатку всі інгредієнти підсмажити, а потім залити яйцями і присипати тертим сиром. Божественно смачно виходить. Також курчат люблю готувати, у мене навіть є власна чарівна каструля. Коли імпровізація вдало виходить, всі їдять і хвалять, якщо ні — сам їм, не викидати ж.

- Якщо ваш син чи донька не виявлять бажання стати акторами, будете заперечувати?

- Жену геть від себе цю думку. Дуже хочу, щоб діти стали акторами.  Бодай хтось один з них. Вважаю, буде несправедливо, якщо п’яте покоління акторської династії обірветься. Я би хотів, щоб Михайло закінчив театральний. Може, за іншою спеціалізацією, скажімо, режисер, продюсер або навіть художник-декоратор. Він гарно малює. А у донечки Юлі є акторські здібності, я вже це помічаю. Вона дуже схожа на свою прабабусю — народну артистку Юлію Семенівну Ткаченко-Задніпровську. Доню ми назвали на її честь, а сина — на честь дідуся, Михайла Задніпровського. Ще з народження я вклав у них генетичні імена, тому дуже сподіваюся і прошу Бога, щоб вони були талановитими людьми і продовжили акторську династію.

- Як почуваєтеся, коли граєте на одній сцені з батьком, видатним актором Лесем Задніпровським?

- Я — щасливий! Звісно, хвилююся, але це природно. У нас є вистава  «Великий Комбінатор», де я виконую роль Остапа Бендера, а батько — Вороб’янінова. Це перша вистава, у якій у нас з татом однаково великі ролі, до цього я завжди просто грав десь поруч.

- В одному з інтерв’ю Лесь Задніпровський сказав, що у вас бачить набагато більше театрального наркотику, ніж є у ньому самому.

- Я б теж так про свого сина і доцю сказав. Батько — актор з великої літери. Не уявляю його в іншій професії. Він шикарний драматичний і комедійний актор. Таких, як він, небагато.

-  Не маєте наміру спробувати себе  як режисер?

- Такі думки іноді бувають. Інколи працюєш і розумієш, що на місці режисера по-іншому вирішив би якусь сцену. Особливо це стосується комедій. Бувають випадки, коли починаю гнути свою лінію, режисер придивляється: «О, спасибі, Назаре». Або навпаки: «Назаре, не випендрюйся. Слухай, що я кажу».

- Які сімейні традиції вашої родини?

- Їх вистачає. Наприклад, день весілля, 27 квітня,  ми з дружиною щороку святкуємо у ресторані, в якому одружувалися. Наступного року у нас ювілей  — 10 щасливих подружніх років.  Також дні народження дітей для нас — святе. У ці дні збирається вся родина, приїжджають абсолютно всі родичі. Мій день народження ми святкуємо три дні: один день — у театрі, другий — вдома, третій  — у кума на дачі.

- Готуєте з дружиною одне одному сюрпризи на день весілля?

- Я людина прагматична. Вона мені робить сюрпризи, а я  прямо питаю: «Що тобі треба?». Щоб не викидати грошей на вітер.  Не люблю помилятися з подарунками.

- А як ви познайомилися зі своєю дружиною?

- Усе почалося, коли дружині було 15-16 років. Уже тоді ми обмінювались поглядами, але вона на вісім років молодша за мене, тому я думав, що ще занадто маленька. Пізніше дружина вступила до театрального інституту, що біля мого дому. А далі вже пішла жіноча хитрість та мудрість. Вона навмисне організовувала наші зустрічі — трішки запізнювалася на пари, щоб зустріти мене, коли я виїжджав з дому на репетиції. Іншими словами, дозустрічалися.

- Ваш син Михайло вже ходить на побачення?

- Сьогодні він з однією дівчинкою дружить у школі, потім приходить в сльозах і розповідає: «Вона почала дружити з іншим». Доводиться заспокоювати. Третій клас, що поробиш, ще діти.

- Як у дітей складаються стосунки одне з одним?

- Можуть посваритися, але як брат і сестра. Вони люблять одне одного. Міша для Юлі на першому місці. А водночас, може і вдарити його, а Міша у відповідь дати їй здачу.

Фото телеканалу «1+1».