«У конкурсах брала участь зі семи років. У десять записала перший альбом»

Marietta Ways — яскрава українська співачка нового покоління. На професійній сцені виступає з дитинства. На її рахунку численні фестивалі і талант-шоу. У десятирічному віці записала свій перший альбом, а через шість років випустила диск «Мої 16». Марієтта  Ways — фіналістка Національного відбору «Євробачення» 2013 року. обіцяє, що наступного року знову братиме участь у цьому конкурсі. Марієтта — переможниця конкурсу «Фаворити успіху» у номінації «Молодий талант». Її треки «Прощавай», «Не відпускаю», «Мамо» - лідери хіт-парадів українських радіостанцій.

- Марієтто, на професійній сцені ви з дитинства. Починали свій шлях на естраді з Аліною Гросу, Ассоль... Чому вирішили займатися музикою?

- У п’ятирічному віці співала пісні з рекламних роликів, у сім років їздила на вокальні конкурси. коли мені виповнилося десять років, вийшов мій перший сольний альбом. І це попри те, що у сім’ї ніхто не вірив, що з цього щось вийде. Мама не була впевнена, що  колись стану співачкою. Вона завжди займалася точними науками, тож хотіла, щоб я вибрала у майбутньому для себе щось з цієї сфери. Я ж маю гуманітарний нахил, тому у школі було нецікаво сидіти на алгебрі чи геометрії. Щиро вдячна викладачам з вокалу, які вчасно з’ясували, що у мене є слух, і переконали моїх рідних, що мені треба розвивати свій музичний талант.  Тішуся, що у моєму житті все склалося саме так.  Ось днями повернулася з Мінська, брала участь у конкурсі “Слов’янський базар”. Публіка дуже тепло приймала. Було видно, що сумує за українськими артистами.

- А що це за новий кліп незабаром має вийти?

- Кліп на нову пісню “Мамо”.  Я вирішила трохи змінити напрям — переходжу з романтики на танцювальну музику. Кліп вийшов таким літнім, веселим. Гавайська тема, танці, море, пісок. Хоча були певні труднощі. За сюжетом, треба було танцювати у туфлях на підборах, причому на піску. Погода постійно змінювалася, на небі  були хмари, тож доводилося шукати сонце. Боялися, як поллє дощ, не зможемо знімати...

- Багато артистів люблять ховатися за псевдонімами. Марієтта Вейс — ваше справжнє чи вигадане сценічне ім’я?

- Ім’я справжнє. Мене так назвали на честь бабусі. У неї було італійське коріння. У житті її називали Маня. На жаль, вона померла у 40 років. Бабуся була дуже світлою людиною, і через те мама назвала мене на її честь. Однак дізнатися, яким було повне ім’я бабусі, не вдавалося довший час. Бо ж усі її знали як Маню. Світло пролив прадідусь, який випадково згадав, як Маню звали насправді. Коли прийшли мене реєструвати, з’ясувалося, що такого імені нема. Мамі довелося докласти зусиль, щоб мене все ж таки записали Марієттою. А от прізвище не моє, але також належить нашій родині. Прізвище бабусі було  Ways, писали його, звісно, не так, як зараз пишу я.  

- Це правда, що вчитеся вокалу у професіонала, який вчив Майкла Джексона та Селін Діон?

- Не зовсім так. Мій викладач вокалу вчив співати Селін Діон. У нього дуже цікава техніка, яку йому передав його вчитель, що свого часу розробляв її для Майкла Джексона.

- А чим вона відрізняється від нашої?

- У нас вокалістів вчать техніки, яка існувала ще в радянські часи. Не можу сказати, що це погано. Але у нас ставлять голос, натомість американці дають простоту виконання. Співачка Бейонсе бере високі ноти, однак ніхто не помічає, що це дуже високо, бо вона це так легко робить. Їздити до Лос-Анджелеса на заняття складно, тому  навчаюся по скайпу.  

- Нещодавно у Києві завершився конкурс “Євробачення”.  2013 року ви були фіналісткою національного відбору. Не маєте бажання знову спробувати свої сили?

- Маю!  2018 року візьму участь у конкурсній боротьбі. Записала англомовну пісню. Можливо, цього разу моя пісня переможе. Участь у таких конкурсах чи навіть участь у національних відборах дає неоціненний досвід будь-якому артистові. Пригадую, як на Національному відборі сперечалася з Іво Бобулом, який на той час сидів у журі. Після першого відбору він мені сказав: “Що ж ти така маленька прийшла?”. - “Написано: з 16 років, значить, маю право подаватися”, - відповіла я. “Це серйозний конкурс, туди їдуть професіонали, а ти така маленька”. - “Але ж це конкурс молодих виконавців!”. - “А Селін Діон? «АББА»?». Хотіла йому тоді сказати: а що, Селін Діон у 50-річному віці їздила на конкурс? Але не хотіла сваритися. Більше ми з ним не спілкувалися. Якось зустріла іншого члена журі — Юрія Рибчинського. “Я тебе пригадую з “Євробачення”. Це тобі тоді Бобул сказав, що ти маленька? А ти виросла. Так добре співаєш”. Мені було приємно...

- У вашому попередньому кліпі на пісню “Не відпускаю” знявся син Ірини Білик — Гліб Оверчук. Як він туди потрапив?

- Усе сталося випадково. Я шукала музикантів у кліп, мені написав Гліб. Але я тоді навіть не здогадувалася, що це син Ірини Білик. На кастингу у Семена Горова (режисер відео) цього також ніхто не знав, хоча Семен знав Гліба з дитинства. А коли вийшов кліп, хлопці з моєї команди, переглядаючи фото, здивувалися: “Та це ж син Ірини Білик!”. Гліб — дуже скромний хлопець. І  на те, чий він син, навіть не натякнув.

- Марієтто, чим ще, окрім музики, цікавитеся?

- Люблю танцювати. А ще обожнюю кататися на сноуборді. Люблю волейбол, у дитинстві захоплювалася футболом. Мені подобається грати у настільні ігри,  маю їх вдома понад 30. У вільний час друзі приходять до мене, і ми граємо. На жаль, не маю аж так багато вільного часу, бо зараз здобуваю другу вищу освіту.

- У вас є коханий? Чи ваше серце вільне?

- Наші стосунки тривають кілька років. Недавно коханий освідчився мені і попросив вийти за нього заміж. Усе було дуже романтично. Так, як це буває лише у кіно. Все було обставлено так, щоб я ні про що не здогадалася. Спочатку мені влаштували фотосесію. Зробили макіяж. І все виглядало так, ніби це потрібно для зйомки. А потім, коли я приїхала додому, а живемо ми за містом, всюди стояли свічки, будинок був прикрашений кульками, доріжка, що вела на терасу, була всипана пелюстками троянд. Зауважила, що на балконі висять штори, яких там ніколи не було. Піднімаю штори і бачу: стоять мої рідні і мій коханий — такий красивий, у костюмі, і з букетом, у якому 101 троянда. У такій обстановці Саша попросив мене стати його дружиною. Мій Саша — романтик. Знаємося ще зі школи, і вже тоді він писав мені листи, дарував по одній троянді. Як тільки вона засихала, присилав свіжу.

- На коли призначили весілля?

- Плануємо через рік. Тоді і у весільну подорож поїдемо.

- Для чого так довго чекати?

- Весілля — важлива подія, хочу, щоб усе відбулося на найвищому рівні. І до цієї події треба дуже відповідально підготуватися...

Фото прес-служби Марієтти Вейс.