Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Торгуємо з Естонією більше, ніж з Росією»

Посол Латвії в Україні Юріс Пойканс – про російську агресію, позицію Євросоюзу і можливі загрози для Прибалтійських країн.

Новопризначений Надзвичайний та Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс (на фото) лише два місяці у Києві. За цей короткий час двічі побував у Львові. Каже, робота в Україні дуже насичена, на відміну від більш спокійної Словенії, де працював послом досі. До Львова пан посол приїхав з нагоди 10-річчя діяльності Почесного консульства Латвійської Республіки, яке очолює Володимир Гарцула. Після урочистостей кореспондент “Високого Замку” поспілкувалася з латвійським дипломатом.

- Пане Юріс, для Латвії агресія Росії щодо України — тривожний дзвінок? Коли аналітики говорять про можливі подальші плани Путіна, то часто називають Балтійські країни, які можуть стати черговою жертвою.

- Незаконне приєднання Криму було одним із найбільш грубих порушень міжнародного права після закінчення холодної війни. Європейський Союз зайняв принципову позицію щодо цього. Але водночас ЄС є різнорідною інституцією, тому сприйняття того, що коїться в Украї­ні, відрізняються. Латвія прийняла події в Україні дуже близько до серця. Прецедент - це найбільш небезпечне, що могло статися...

- Є страх, що Латвія може бути наступною?

- Ні, такого страху немає. Латвія - член ЄС і НАТО. Росія сприймає Прибалтійські країни дещо по-іншому, ніж Україну. Ми не є слов’янськими народами. Для Росії Балтійські країни...

- Горішок міцніший.

- Щодо Балтійських країн, то у Росії немає того емоційного моменту, який є щодо України. Є чимало російських політиків, які взагалі заперечують існування українського етносу...

- Один з них - Володимир Путін, який казав, що немає такої держави, як Україна, що це штучно утворена країна.

- Незалежна Україна - це історичний факт. А те, що Україна підписала з ЄС Угоду про асоціацію, - суверенний вибір України. І якісь історичні та людські зв’язки не можуть бути аргументом для окупації частини території іншої країни.

- Кажете, що не боїтеся агресії з боку Росії. Попри це, Латвія офіційно звернулася до НАТО з проханням збільшити присутність контингенту військ на своїй території. Голова вашого парламенту заявила, що головною зовнішньополітичною загрозою для Латвії є “непередбачувана держава по сусідству”. 

- Зрозуміло, коли ми побачили, що сталося в Криму і що відбувається на сході України, ми зажадали більшої гарантії тієї безпеки, яку вже маємо. Анексія Криму зворохобила емоції багатьох латишів, зважаючи на наш історичний досвід. Маю на увазі окупацію країни в 40-му році. 1920 року Латвія підписала з радянською Росією (тоді ще не було Радянського Союзу) угоду про кордон, і в цьому документі Росія відмовлялася на віки вічні від території Латвії. Подібний Тартуський мирний договір був з Естонією у 1920 році. Все це протривало лише 20 років. Цей історичний досвід залишив відбиток у нашому мисленні. Минуло 25 років від часу відновлення незалежності. Але ми пам’ятаємо історію. Ми зрозуміли, що незалежність можемо захистити лише в альянсі із західними демократичними країнами. Тому в 1995 році у концепції зовнішньої політики Латвії була визначена конкретна мета - членство в ЄС і НАТО. Це було концептуальне рішення. 

- Нещодавно Бі-Бі-Сі показала фільм, у якому розіграли сценарій третьої світової війни. У фільмі розіграна гіпотетична ситуація: російськомовні жителі Латвії, які почуваються в країні громадянами другого сорту, збунтувалися. Скандуючи «Росія! Росія!», натовп переходить до зміни прапорів над будівлею мерії Даугавпілса і бере контроль не лише над цим містом, а й над іншими населеними пунктами сходу країни, а також частини кордону з Росією. Перед світовими лідерами постає болюче питання - реалізація п’ятої статті Договору НАТО, відповідно до якої напад на одного члена альянсу є нападом на всю організацію... Деякі аналітики припускають, що якби Росія здійснила агресію щодо однієї з Балтійських країн, то НАТО могло б і не заступитися під приводом того, що це може спровокувати ядерну війну. Іншими словами, Захід віддав би маленьку країну на поталу, аби врятувати світ.

- Не вірю у такі сценарії. Якби щось подібне сталося, то НАТО вже не було б. Цього не можна уявити в Європі ХХІ століття. Часто, і в Україні зокрема, говорять про якісь можливі розміни, обміни... Чому такі версії виникають? Тому що пам’ятаємо Ялтинські угоди, коли Європа була розділена. Зараз інша ситуація. Пройдено величезний шлях після перемоги над нацистською Німеччиною. Шлях осмислення, шлях примирення історичних противників - Німеччини і Франції, Німеччини і Польщі. У Європі відбулися революційні зміни. Але найголовніше, вони сталися у головах людей. Сьогодні Європа спирається на вільний вибір країн свого внутрішнього і зовнішнього розвитку. І якщо б Європа раптом від цього відмовилася, її вже не було б.

- Але якщо подивитися на Мінські угоди, то у багатьох українців складається враження, що Європа здає Україну. Певні пункти цієї угоди, зокрема так звані особливості місцевого самоврядування на окупованих територіях, багато хто сприймає як автономію. А це - міна сповільненої дії під суверенітет України.

- А яка альтернатива Мінським угодам? Інше питання, що існує широка інтерпретація цих угод. ЄС виступає за повне виконання Мінських угод, що включає в себе і контроль за кордоном, і проведення чесних демократичних виборів із залученням українських партій...

- Невже Європа не бачить лицемірства цього пункту? Які «чесні, демократичні вибори» можуть бути у цьому бандитському анклаві? Невже хтось щиро у це вірить? Кому потрібен цей самообман?

- Я не думаю, що це самообман. Я розумію, що Мінські угоди не виконуються, але головне, що у рази зменшилися людські втрати. При цьому позиція ЄС непохитна: лише повне виконання Мінських угод може бути підставою для скасування санкцій щодо Росії. І, як бачите, санкції продовжено. Україна - суверенна краї­на і сама має обирати, що і як робити. За останні два роки Україна здійснила суттєвий прогрес. Це і модернізація збройних сил, зміцнення обороноздатності. Повільно, але впевнено рухаєтеся у позитивному напрямку. Як кажуть, не буває так погано, щоб на добре не вийшло. Хто казав, що шлях буде легким? Важливо, аби Україна виконала свої зобов’язання, аби не залишилося жодних аргументів, що чогось не зробила.

- Але одностороннє виконання Мінських угод небезпечне для України. Ми внесемо зміни у Конституцію на догоду Росії, а вона після цього вмиє руки. І Україна залишиться сам на сам з хворобою (раковою пухлиною чи гангреною), яка не лікується. Західні партнери це розуміють і, попри це, нас до цього штовхають. Чи не цинічна позиція Європи? 

- Всі чудово розуміють роль Росії у цьому конфлікті. Але ситуація, зокрема в Європі, швидко змінюється. Ви бачите, які там йдуть дискусії. Європа має купу різних проблем. Зокрема, найболючіша — це міграція. Україна - одне з питань на порядку денному. Важливо втримати фокус України, увагу ЄС до неї. Треба послідовно працювати над зміцненням іміджу країни та зробити все можливе, аби питання залишалися не до України, а до іншої сторони конфлікту.

- Чи відчуваєте небезпеку так званої гібридної війни, одна зі складників якої - інформаційна війна?

- У Латвії вільний доступ до російських ЗМІ і, зрозуміло, частина населення активно дивиться російське телебачення.

- Воно є в кабелі? Бо Україна прибрала з кабельного телебачення російські пропагандистські телеканали.

- Маємо вільне мовлення російських телеканалів. Усвідомлює­мо небезпеки. Я сам частенько переглядаю ці телеканали, особливо у вихідні. Вони, без сумніву, залишають свій рубець. Ми б хотіли бачити латвійське суспільство більш згуртованим, тож, зрозуміло, російські телеканали не сприяють цій згуртованості. Але ми вчимося, стараємося. Ми полегшили процедуру отримання громадянства, тобто натуралізації. Мер Риги - етнічний росіянин. Чверть парламенту - росіяни. Тобто етнічні меншини добре представлені і у самоврядуванні, і у владі загалом.

- Наскільки Росії вдається через них впливати на політику Латвії?

- Вони обрані населенням. Тому спекулювати на цю тему не варто. Навіть партія «Центр згоди», яку переважно підтримують етнічні меншини, ні на секунду не заперечувала нашого членства в ЄС, у НАТО.

- Наскільки російськомовне населення в Латвії є проросійським?

- Воно різне у своїх політичних поглядах. Сприймати російську меншину як одне ціле не можна. Є традиційна російська меншина, яка живе на сході Латвії. До розвалу царської імперії це була частина Вітебської губернії. Там завжди був такий собі етнічний мікс. Там є нащадки старовірів, які втікали на теперішню територію Латвії, коли відбувалася реформа Православної церкви. У нас до Другої світової війни було 10 відсотків росіян. Серед них, наприклад, білогвардійці, які втекли з радянської Росії. І є частина росіян, які приїхали у великі міста - Ригу, Даугавпілс, Лієпаю — внаслідок індустріалізації. 

- Доводилося чути, що, по суті, є дві Латвії — етнічні латиші і російськомовні, які майже не інтегруються...

- Це не так. Кожен третій шлюб у Латвії - міжетнічний. Якщо подивитесь на фанатів хокейної команди «Динамо» (Рига), серед них і латиші, і росіяни. Коли мер Риги - етнічний росіянин, який отримує понад 60 відсотків голосів, то це означає, що за нього голосують чимало етнічних латишів. Президент Латвії народився у Пскові, він зі змішаної сім’ї. Маємо сотні таких прикладів. Є частина людей, які не задоволені політикою влади. Але це незадоволення має соціально-економічний характер. Тому наше завдання - вийти на стабільний шлях економічного розвитку. Думаю, усі жителі Латвії розуміють, що треба працювати над зміцненням державності насамперед через зміцнення економіки. І нам чимало вдається. У минулому році ріст ВВП на рівні 3 відсотки, мінімальна зарплата зараз 370 євро, середня зарплата — 829 євро, середня пенсія — 266 євро. Безробіття, на жаль, досить високе - на рівні 10 відсотків. Тому чимало людей, особливо молоді, шукають роботу у багатших країнах.

- На чому тримається економіка Латвії? Усі знаємо знамениті латвійські шпроти, парфумерію і косметику “Дзінтарс”, що ще експортує країна?

- Динамічно розвиваються фармацевтика, хімічна промисловість, банківський сектор. Але найбільший експорт — це деревина і вироби з деревини. Активно розвиваються портова інфраструктура, транзит, перезавантаження вантажів. Щороку зростає кількість туристів. І, звичайно, наша візитівка - не лише шпроти, а й агропромисловий комплекс загалом: це сир, молоко, алкогольні напої. Якщо ви будете в Америці і купите там горілку «Столичну», то здивуєтесь, побачивши на етикетці, що вона вироблена у Латвії. Економіка Латвії дуже розгалужена, побудована на внутрішніх можливостях.

- Антисанкції, які ввела Росія у відповідь на санкції європейські, сильно вдарили по економіці Латвії? Адже російський ринок завжди був одним із найбільших.

- Росія справді була одним із найбільших ринків, але сьогодні торгуємо з Естонією більше, ніж з Росією. З Росією товарообіг за минулий рік впав приблизно на 20 відсотків. 

- Багато років поспіль в Юрмалі відбувався співочий конкурс «Нова хвиля». Минулого року він переїхав у Сочі. Росіяни взагалі полюбляли їздити у Прибалтійські країни. Чи постраждала через санкції туристична галузь?

- Росіяни справді любили приїжджати у Латвію. Особливо на новорічні свята. Влітку в Юрмалі відбувалися різноманітні фестивалі. Не лише «Нова хвиля». І КВК, і «Камеді клаб». Пішли усі. Коли проходила «Нова хвиля», готелі за один місяць заробляли приблизно стільки ж, скільки за інші 11 місяців. Гості з Юрмали до Риги брали таксі і платили такі гроші, яких латиші в житті б не заплатили. Ціни в ресторанах були, як у Монако. Цього літа «Нової хвилі» не було, але знаменитий концертний зал “Дзінтарс” не простоював. Гастролювали ті самі російські виконавці, але вже індивідуально. Ціни в юрмальських ресторанах досі вищі, ніж у Ризі. До речі, чимало відомих росіян, в тому числі і артистів, продовжують активно купувати у Латвії дозволи на проживання. Недавно писали, що Балтійські країни стали російським Гонконгом. З іншого боку, приїжджає більше шведів, німців... Щораз більше японських, китайських, корейських туристів. Хоча, звичайно, у них ставлення до грошей трохи інше, ніж у росіян. Але казати, що Юрмала дуже постраждала, не можна. Водночас це мобілізувало туристичну галузь Юрмали, яка не повинна жити одним місяцем і кількома фестивалями. 

Фото автора.

Схожі новини