Передплата 2024 «Добрий господар»

Ганна ГОПКО: «Корупція і популізм – це те саме, що танки Путіна на сході України...»

Одна із наймолодших народних депутатів вважає, що для більшої прихильності Європи українцям треба найперше добре виконувати «домашні завдання»

Надії на підвищення продуктивності Верховної Ради, оздоровлення атмосфери у ній українці пов’язують з молодою генерацією політиків. Одна з них — 32-річна Ганна Гопко, позафракційна, голова Комітету у закордонних справах. Колишня громадська активістка встигла заявити про себе у сесійній залі багатьма реалізованими ініціативами. Як і тим, що “побила горщики” з “патронами”, які привели її у велику політику. З депутатом-новачком говоримо про “зрадництво”, про ймовірні пертурбації в уряді і дату безвізового режиму.

- У листопаді спливає рік відтоді, як функціонує Верховна Рада восьмого скликання. Ви задоволені своєю роботою?

- Хотілося досягти більшого. Не розраховувала, що стільки часу і сил забере опір бюрократичної системи в середині парламенту. Взяти хоча б зміну керівника його апарату, який пручався перед модернізацією депутатської роботи, зокрема використанням сучасних технологій (планшетів), а віддавав перевагу друкуванню законопроектів, на що йшло тонни паперу. Згідно з оцінкою «Реа­німаційного пакета реформ», за кількістю зареєстрованих і ухвалених ініціатив, я входжу у п’ятірку найбільш активних депутатів. Але якщо брати загалом... У парламенті зареєстровано близько трьох тисяч законопроектів. Це такий своєрідний спам, коли багато депутатів змагаються за кількість, а не за пріоритетні завдання, які стоять перед країною.

Як для голови Комітету у закордонних справах, для мене було важливо зробити роботу, яка допомогла би протидіяти російській агресії. Намагалася, щоб єдиною була позиція у наданні Україні гуманітарної, технічної допомоги, тренінгів наших військовослужбовців, економізації зовнішньої політики. Щоб в умовах блокади наших товарів у Росії ми, використовуючи дипломатію, змогли переорієнтуватися на інші ринки світу. Задля цього проводили у парламенті «День Африки», зустрічі з представниками країн арабського світу, ратифікували угоду з Японією про захист і сприяння інвестиціям...

Це був рік боротьби і за закон про ринок газу, про кворум в акціонерних товариствах, який спричинив невдоволення олігарха Коломойського.

- Влітку вам довелося пережити неприємні моменти, коли потрапили в опалу до керівництва партії і фракції «Самопоміч», за списком якої під №1 йшли у Верховну Раду. Проголосувавши, всупереч рішенням фракції за дискусійний закон про децентралізацію, ви пішли проти течії, порушили партійну дисципліну. Вас називали політичним зрадником. Що керувало вами? Чи нема тут конф­лікту з партійною етикою?

- Не маю жодних образ на те, як вчинили колеги, виключивши мене з фракції. Не беру до серця звинувачення лідера партії Андрія Садового, який, кажучи про політичну корупцію, побоявся назвати прізвища. Вважаю, тодішнє голосування — правильний і потрібний крок. І не тільки тому, що децентралізацію і збільшення повноважень на місцях обіцяла виборцям та ж «Самопоміч». Мій обов’язок як голови Комітету у закордонних справах - не думати про вузькі партійні інтере­си, а дивитися ширше. Несу відповідальність перед народом — не перед партією (ніколи не була у партійних рядах) і не перед фракцією. Для мене важливо бути чесною перед собою, перед людьми, які тобі довірили мандат. І перед своєю країною, яка перебуває у надскладній ситуації. Однією з моїх мотивацій того голосування був порятунок життів на сході країни. Хотіла, щоб не було ескалації військових дій. Виграний час потрібен, щоб ставати сильнішими.

А всі оті звинувачення, що Гопко, мовляв, піде у «Блок Петра Порошенка»... Час усе показав. Багато хто з політичних конкурентів хотів би побачити мене членом іншої фракції, показати, що в цьому, мовляв, було моє «політичне хабарництво». Якби хотіла, пішла би у народні депутати від «Блоку Петра Порошенка» ще на позачергових виборах. Мені надходила така пропозиція від «Батьківщини», Радикальної партії. Але у мене не було амбіції будь-що стати депутатом. Я хотіла завести у парламент однодумців для вирішення пріо­ритетних завдань країни. З цією метою, використовуючи «Самопоміч» як платформу, запросила 15 експертів з «Реа­німаційного пакета реформ». Для нас входження у політику було вимушеним. Якщо би після Революції гідності у політику не йшли б нові люди, ми збільшували б шанси для проходження у Раду “вчорашніх”.

Завдяки новим силам парламент, крім інших, ухвалив закони про боротьбу з політичною корупцією (фінансування партій з державного бюджету), про суспільне мовлення. Завдяки державному фінансуванню партії ставатимуть ідео­логічними, це вже не будуть проекти одного лідера.

- Закон про децентралізацію передбачає преференції для місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу. Опоненти кажуть: що з того, що підписали Мінські угоди? Миру немає, щодня на Донбасі гинуть наші хлопці. Чи треба було цей закон ухвалювати?

- Щодо користі Мінських угод. Порівняйте, скільки людей гинуло на сході у січні-лютому цього року, і скільки жертв зараз. Це не порівнювані речі. Для вирішення проблеми “Як повернути в Україну Донбас і Крим” не буде простих рішень. Це тривалий процес, який вимагає, крім стратегії, ще й різних тактичних кроків. Треба усвідомлювати свої спроможності у цьому процесі, позбутися ілюзій. Путін використовує час для посилення військових дій, щоб дестабілізувати ситуацію у Києві. А нам час перемир’я потрібен для здійснення реальних перетворень. Важливо не допустити замороженого конфлікту на Донбасі, щоб ця війна не була на десятиліття з наступною “автономією”. Тому важливо, щоб політики у парламенті грали в одній “національній збірній”. Популізм, який зашкалює, нагнітання ситуації, корупція — це те ж саме, що танки Путіна на сході України. Ворог робить ставку на те, що під тягарем субсидій, непрозорості “Нафтогазу” і багатьох інших речей управлінська система державою лусне, - і це допоможе Кремлю у його імперських планах. Путіну також потрібні аргументи для того, щоб зупинити санкції проти Росії. У комплексі з глобальним падінням цін на нафту, з ізоляцією російської економіки, з тим, що в Росію не приходять нові технології — все це б’є по агресорові. Тому для Путіна важливо загострити конфлікт на Донбасі, показати, що Україна не виконує Мінських домовленостей. Путін хоче дестабілізувати Київ, щоб в Україні почалися соціальні протести - аби сказати Заходу: подивіться, українці - ненадійні, неспроможні. Тож нема чого їм допомагати - ні фінансово, ні гуманітарно...

- Деякі експерти кажуть, що закон про особливості самоврядування в окремих районах Донбасу дає змогу легітимізувати бандитів, на чиїх руках кров. Той же Плотницький чи Захарченко після виборів прийдуть у ради як законні представники влади...

- Це “лякайлівка”, яка існує у загальній кампанії “нас зливають!”, “усе пропало!”, “зрада”! Ще у березні парламент України проголосував зміни до закону, ухваленого парламентом минулого скликання про те, що вибори на тимчасово окупованих територіях можливі лише після того, як буде виконано Мінські домовленості. Коли настане реальне перемир’я, коли складуть зброю, виведуть іноземні війська, і це буде перевірено (так звана варифікація). Вибори в окремих районах Донбасу пройдуть лише тоді, коли буде відновлено україн­ський контроль за кордоном і там 24 години на добу працюватимуть спеціальні спостерігачі з міжнародних місій. Вибори можна буде проводити, коли українська ЦВК підготує реєстр виборців, коли у виборах братимуть участь українські партії, вільно працюватимуть вітчизняні медіа. За виконання всіх цих умов всякі там плотницькі, захарченки заберуться, зрозумівши, що настають інші часи, що на Донбасі їм немає що робити. Ніхто не погодиться на проведення виборів, коли не буде реалізовано ключових наших вимог.

- До другого читання необхідні 300 голосів у Верховній Раді за децентралізацію знайдеться? Чи відпаде потреба у цьому законі, оскільки Мінські угоди інша сторона не виконає?

- Путін не виконає Мінських угод. Тому очікуємо, що санкцій проти Росії знято не буде, її економіка і далі від цього потерпатиме. У той час для зміцнення нам важливо займатися “домашньою роботою”: треба, щоб запрацювали Антикорупційне бюро і Агенція з питань запобігання корупції, треба потужно розбудовувати армію, використовуючи запропоновану допомогу від канадійців, британців. Свого часу польська, румунська та інші східноєвропейські еліти сказали, що будуть єдиними, аби їхні країни стали членами ЄС, НАТО.

Чи знайдеться 300 голосів для ухвалення закону про децентралізацію? Багато що залежатиме від ситуації на сході. Ми виконали свою частину мінських домовленостей. Захід повинен посилити тиск на Путіна, щоб Росія та її сателіти виконали свою частину зобов’язань... Нам доведеться працювати в умовах обґрунтовано пониженого (через події в Сирії і теракти в Європі) інтересу до подій на Донбасі. Для ЄС з’явилися “пріо­ритетніші” завдання — боротьба з ІДІЛ, міграційна криза. Нам треба вибудовувати свої стратегії, щоб Україна залишалася топ-пріоритетом. Щоб ми отримували допомогу, а проти Росії посилювали санкції. Для цього українці повинні показати, що вони не сваряться одне з одним і б’ються, а працюють.

- Говорять про переформатування уряду, навіть про відставку прем’єра Яценюка. Які позиції в уряді опинилися під прицілом, де будуть зміни? Чи вам не пропонували роботу у новому Кабміні?

- Пропонували ще минулого року посаду віце-прем’єр-міністра з питань євроінтеграції, а також - крісло міністра з питань екології. Я відмовилася. Вважаю, що повинна допомогти зробити парламент ефективною інституцією. Тож бачу себе у Верховній Раді.

Україні потрібен технократичний уряд. Нонсенс - наші міністри по півроку не могли отримати своїх заступників, їм вказували то з кабінету прем’єра, то з Адміністрації президента. Потрібні в уряді люди, не пов’язані партійними узами, які прийдуть для виконання конкретних завдань.

- Ви часто спілкуєтеся з єврочиновниками. Який у них настрій щодо надання Україні безвізового режиму? Чи Євросоюз не зняв це питання з порядку денного у зв’язку з терористичними атаками, засиллям мігрантів?

- Ні, це питання не знято. В Євросоюзі розуміють, що українці не становлять для них загрози. Ми ніколи не були причетними до терористичних нападів.

Гадаю, висновок європейців щодо надання Україні безвізового режиму буде позитивним. Припускаю, для іспиту нам відведуть наступні півроку, щоб пересвідчитися, як втілює­мо ухвалені закони. І це буде механізмом тиску на парламент, на виконавчу владу, на президента, які мають пришвидшити запуск всіх оцих довгоочікуваних інституцій. Умова європейців така: запустите реформи, будете ефективно працювати — отримаєте безвізовий режим!

- Якщо ми будемо “ретельними учнями”, коли безвізовий режим стане фактом?

- У Молдові після позитивного рішення європейських структур це зайняло п’ять місяців. Якщо у грудні ми отримаємо позитивний звіт від ЄС, то восени 2016-го зможемо їздити в Європу без віз.

Схожі новини