Анастасія ПРИХОДЬКО: «Не боюся, що мене перестануть запрошувати виступати в Росії»

Анастасія Приходько — красива, талановита і впевнена у собі жінка. Вона знає, чого хоче у житті і як цього досягнути. Співачка помітно вирізняється з-поміж інших зірок українського шоу-бізнесу. Її не захоплює гламурне життя, тусовки, для неї важливіші родина та мирне небо над Україною. Про виступи на Майдані, поїздку до Криму та особисте життя Анастасія відверто розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналістові «ВЗ».

— Анастасіє, до певного моменту ви не виявляли активності у політиці…

— На початку Майдану мало хто розумів, що там відбувається. Тепер всі українці знають, хто такі Пшонка, Захарченко, Лукаш… Та й сама я почала більше розбиратися в тому, що ж відбулося в нашій країні. Не скажу, що нині добре розуміюся на політиці, але вже можу проаналізувати події, зробити висновки більш виважені та обдумані.

— Ваш старший брат з перших днів підтримував революцію. А що змінилося у вашому світогляді, коли виступили на Майдані?

— Не перший раз виходжу на Майдан. У 2005 році була учасником Помаранчевої революції. Тоді ще мало кому відома, але теж стояла і підтримувала людей. Сцена Майдану — найкращий майданчик за все моє життя. Виступати для свого народу дорогого коштує, і не кожен артист може сказати, що у нього була можливість, а головне — бажання підтримати людей. Мені ця революція багато чого відкрила: у плані друзів, родини, болю, образи. Я стала дорослішою. Раніше все сприймала по-іншому. Думала — розберуться без мене, а моя справа — співати. Тепер так не думаю.

— Ситуація з Кримом дуже напружена. Ви нещодавно туди їздили. Чому?

— На 8 березня у мене був запланований концерт у Керчі. Організатори пропонували відмінити його, але я їхала не до ворогів — це теж моя батьківщина. Було важливо виступити у Криму. Навіть у часи Другої світової були пісні, музика. Хотіла відчути і зрозуміти, що відбувається з людьми, поговорити з ними, переконатися, чи правду показують по телевізору. Виступала, щоб подарувати людям радість.

— Чи могли б подумати, що вас будуть обшукувати у потязі люди в масках?

— О четвертій ранку мене підняли. Це було страшно, адже ми вже прибували у Сімферополь, звідки мали їхати у Керч. Ті люди були у балаклавах, камуфляжах, без шевронів. Направляли на пасажирів дула автоматів і кричали: «Речі на огляд, документи, мета поїздки»! Всі були налякані. Обшукували. Чоловіків ставили обличчям до стіни. У одного випали гроші, то вони поклали собі у кишені. Коли вийшла на перон, побачила міліцію з собаками. Більшість людей відкривали багаж біля вагонів. При в’їзді у Керч був блок-пост. Незважаючи на те, що день був святковий, людей на вулицях міста майже не було.

— Глядачі прийшли на концерт?

— Зал був повний. Мені казали, що пісня «Мамо» їх об’єднує. Люди раділи, що до них приїхали і що не все так погано.

— Чому наші зірки першого ешелону так неохоче коментують свою позицію щодо останніх подій? Бояться, що для них зачиняться двері кремлівських корпоративів?

— Мій дід воював у Другій світовій. Він навчив — коли батьківщина у небезпеці, потрібно стояти до кінця і не бути зрадником. Кремль настільки сильно манить до себе своїми перспективами виступати на одній сцені з великими артистами, що може примусити піти проти власної совісті. Особисто я не боюся, що мене перестануть кликати до Росії, хоча моя кар’єра почалася саме там. Якщо б я змовчала і лише потім почала щось говорити, то хто б мене після того поважав? Тоді б сама з собою в розвідку не пішла.

Одна народна артистка казала, що влада після Помаранчевої революції їй нічого не дала, хоча вона першою стояла на барикадах. Виходить, люди ідуть на Майдани, аби їм щось дали? Я не за владу, мені не потрібні їхні премії чи медалі. Я стою за народ, своїх шанувальників. Зірки переживають, що не матимуть грошей, але їх всіх не заробиш, а от жити з відчуттям зрадника буде важко.

— Останнім часом спілкувались з відомими російськими зірками? Знаєте їхню думку стосовно подій в Україні?

— Мені вистачило однієї фрази Кобзона, який сказав групі «Океан Ельзи»: «Кормитесь у себя». Своїх же шанувальників він назвав «кормушкою». До чорного списку Росії потрапили група «Океан Ельзи», Руслана. Це свідчить про страх її керівництва, що ці люди можуть повести народ за собою. На жаль, мені не пощастило поговорити зі справжніми російськими зірками — групою ДДТ, Бутусовим, Макаревичем. Адже це люди, які нас підтримують. А з ким спілкувалася — судити не буду: це їхній вибір. Не впевнена, що у подальшому захочу з ними розмовляти. Вклоняюся російським рокерам, вони справжні люди честі.

— Як гадаєте, варто проводити пісенний конкурс Євробачення?

— Після того, як прочитала інтерв’ю Марії Яремчук, дочки Назарія Яремчука, що вона підтримує Партію регіонів, мені стало не по собі. Це був хороший піар-хід «регіоналів», аби під час революції «купити» дочку Яремчука й зробити так, щоб саме вона поїхала на конкурс. З іншого боку — дівчинка молода, хочеться в Європу, представити свою країну. Якщо вже так сталося і тобі допомогли, то навіщо було говорити, що ти «за регіони»? Особисто я з нею не знайома. Але як артистці бажаю удачі, а як людині їй потрібно зрозуміти, хто і що ти на цій землі.

— Багато країн відмовилися від шоу, адже на це потрібні великі кошти. Можливо, було б логічно і нам не брати участі у конкурсі?

— Музика ніколи і нікому не заважає. Але у зв’язку з ситуацією, яка склалася в Україні, мабуть, потрібно було б відмовитися. Наша країна зараз номер один у світових новинах. У нас гинуть люди, на душі тривожно. Не можеш спокійно заснути. Сьогодні не до того, аби займатися питанням Євробачення. Це зараз не головне.

— Чи змінилось ваше ставлення до цього конкурсу після участі у ньому?

— Якщо порівнювати відносини українців і росіян, то нас як не любили, так і не люблять. Того, що я пережила як українка, котра представляла Росію на Євробаченні, та ще й заспівала українсько-російську пісню, не побажаю нікому.

— Чи змінилися ваші пріоритети від початку творчого життя і до сьогодні?

— Давно хотіла знайти для себе композицію українською мовою, але важко було це зробити, бо пісня має підходити саме мені. Нещодавно відкрила для себе хлопця, який написав пісню українською, і вона присвячується моїй донечці. Сергій Зима знайшов правильний напрям, ключик до моєї творчості, тому будемо і надалі співпрацювати. У репертуарі хочу мати більше українських композицій. Стає соромно, що до цього часу у мене, окрім пісні «Мамо», більше немає українських. А цю я не дуже люблю.

— Чому?

— Коли її співаю, вона мене не зачіпає. А для артиста важливо виконувати саме те, що хвилює і торкається потаємних куточків душі. У мене з цією піснею пов’язані не дуже приємні спогади, тому мрію спекатися її і замінити чимось яскравішим, аби відійти від образу «Євробачення».

— Ви робили спробу жити у Москві, навіть забрали із собою всі речі. Чому вирішили повернутися?

— У Києві відчуваю легкість, свободу, а у Москві почувалася невільницею. Мені було важко, не хотілося творити, виступати. Там постійні корки на дорогах, потрібно ходити на тусівки. Коли вирішила повернутися до Києва, то багато хто казав, що це не професійно. А я не хочу прокинутися у шістдесят і побачити, що за плечима у мене немає нічого. Там можна заробляти гроші, тому туди всі їдуть, але постійно там жити — неможливо.

— Як склалися стосунки вашої донечки від першого шлюбу з вашим новим чоловіком?

— Для жінки головне у житті — сім’я. Це щастя, коли вся родина збирається за одним столом, а дитина прибігає, радіючи, що тато Сашенька прийшов. Ми багато часу проводимо разом.

— Любов не заважає кар’єрі?

— Вона може заважати лише у тому випадку, якщо ти одружуєшся без кохання — за гроші чи з вигоди.

— Від чого чи від кого залежить стабільність у сімейних стосунках?

— Від поваги і взаєморозуміння, коли ніхто не тягне на себе ковдру.

— Є якийсь момент у вашому житті, що був найбільш пам’ятним та хвилюючим?

— Виступ на Майдані. Дуже хвилювалася перед виходом, адже такої відповідальності ще не відчувала у своєму житті. Євробачення з цим не можна порівняти. На конкурсі мені потрібна була підтримка, але я не отримувала її. Коли ж бачила людей на Майдані, то розуміла, що ця підтримка потрібна саме їм. Свою дитину теж буду вчити того, що треба любити людей і рідну країну.

— Кажуть, поганий настрій буває лише у непрофесіоналів, а що може зіпсувати чи підняти його вам?

— Настрій псується, коли мені у цю секунду щось потрібно, а я не можу його отримати. А підняти — смачна їжа, бо люблю поїсти.

— А як же фігура?

— Розумію, що стежити за нею потрібно, але ж я не їм відрами. Буде потрібно — сяду на дієту. Коли смачно поїм, а треба виходити на якийсь масовий захід, втягую живіт (сміється. — Т. К.).

— Що потрібно жінці, яка хоче гарно вдягатися, добре виглядати: багато часу, грошей чи бажання?

— Розмальовані ляльки кажуть, що треба мати купу грошей. Це неправда. Потрібно поставити перед собою якусь мету і йти до неї. Якби я всі свої гроші витрачала на красу, то у мене не було б альбомів, пісень, кліпів. У наш час це коштує дуже дорого.

Довідка «ВЗ»

Анастасія Приходько народилася 21 квітня 1987 року у Києві. Настя змалку вчилася музики, зокрема у музичній школі опанувала гру не лише на фортепіано, а й на флейті, гітарі. Після закінчення навчання в музучилищі за класом «народний вокал» та в Київському національному університеті культури і мистецтв співачка розпочала сольну кар’єру. Популярність прийшла до Анастасії Приходько спершу в Росії, де вона виборола перемогу в російській «Фабриці зірок-7», а потім і в рідній Україні. Репертуар співачки складають як авторські, так і народні композиції українською та російською мовами. Анастасія має доволі рідкісний для естради голос — контральто з діапазоном три октави.