Передплата 2024 ВЗ

Нані БРЕГВАДЗЕ: «Я була дружиною Кікабідзе. На жаль, лише у кіно»

Ексклюзивне інтерв’ю журналіста «ВЗ» з популярною грузинською співачкою, королевою романсів

Її називають королевою романсів. Навколо талановитої красуні Нані Брегвадзе завжди крутилося повно чоловіків, а їй через це приписували безліч романів. Водночас про своє особисте життя легендарна грузинська співачка ніколи не розповідала. Як зізнавалася, не дозволяло виховання. Після запису програми «Легенди» на телеканалі «Україна» розчулена Нані Брегвадзе привідкрила завісу свого особистого життя журналісту «ВЗ».

«Пісню «Снігопад» не любила і не розуміла»

- Понад 15 років ви співали у чоловічому ансамблі «Орера». Як це — молодій красивій жінці бути серед чоловіків?

— Чоловіки, які працювали в ансамблі, мене мало на руках не носили! Я сама «узаконила» такий стиль: коли йду, вони мені мали цілувати руки і припадати на коліно. Попри це, коли ми переодягалися у «стані бойової готовності», на мене ніхто не дивився. Ми були, як сестра з братами.

- Ансамбль «Орера» був одним із найпопулярніших у ХХ столітті. Як ви туди потрапили?

— Після закінчення музичної школи стала студенткою Тбіліської консерваторії (вчилася у консерваторії по класу фортепіано. — Г. Я.). Друзі порадили мені взяти участь у конкурсі як співачці разом з ансамблем студентів Грузинського політехнічного інституту. Перший виступ з цим оркестром на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві приніс удачу: я стала лауреатом фестивалю. Леонід Утьосов, а він був членом журі, сказав, що на мене чекає велике майбутнє. Потім мене запросили на гастролі у Францію. Це був 1964 рік. Звідти повернулася ще щасливішою — мене визнала французька публіка, про мене писали газети. От тоді мені й запропонували стати солісткою ансамблю «Орера».

- Шалену популярність, як сольній виконавиці, вам принесла пісня «Снігопад». Наскільки близькою вам є ця композиція зараз?

— Ця пісня спочатку мені не подобалася. Це була не моя пісня. Але композитор Екімян сказав: «Хочу почути виконання по-брегвадзівськи». Що мав на увазі — не знаю. Але я, як вперше її заспівала, так і відразу записала. Перші два-три роки я й не розуміла, про що співаю… Але ж вам усім подобається (сміється. — Г. Я.).

«Шанувальники хотіли, аби ми з Бубою були разом»

- В ансамблі «Орера» вам приписували романи. З керівником гурту Робертом Бардзімашвілі. А потім — з Вахтангом Кікабідзе.

— О… Так казали, мабуть, через те, що багатьом хотілося, аби ми з Бубою (Вахтангом Кікабідзе. — Г. Я.) були разом. Слухачам подобалася я і подобався Буба. А він і справді був чудовим. Міг звабити будь-яку красуню. А голос… Він і зараз залишився таким. Спочатку Буба був негарним. Це вже потім погарнішав. Щось у ньому таке з’явилося, якась родзинка. Знаю що. Очі. Ці очі — глибокі і розумні. Він — благородний і добрий чоловік, допомагає людям. Він мені подобався. Але ніколи не була у нього закохана. Якщо чесно, я — важка людина у цьому плані. Мені важко закохатися. Так не було завжди. Скажімо, у школі постійно була у когось закохана. Звичайно, я жива людина, закохувалася неодноразово, але це закрита тема. Це — моє!

- Але ж ви все-таки одружилися з Кікабідзе?

— Так (сміється. — Г. Я. ). На жаль, тільки у кіно. У фільмі режисера Резо Гігінеішвілі «Кохання з акцентом» ми зіграли подружню пару, яка прожила щасливо у шлюбі 50 років.

- Вас називають королевою романсу. Чому надаєте перевагу романсам? В іншому жанрі себе не бачили ніколи?

— У нас вдома діти росли під цю музику. Прабабуся співала романси. Потім мама і тітоньки... Одна з них була професійною співачкою з чудовим голосом. Але вона вийшла заміж, а чоловік не дозволяв їй співати на сцені, мовляв, це поганий тон! Мене в юності не тягнуло співати на сцені. Навіть коли мене запросили заспівати у самодіяльному оркестрі, вдома на порядку денному стояло питання: чи дозволити мені. Мої батьки зібрали “консиліум” і вирішували: виходити мені на сцену чи ні.

«Якби не Мераб, я би ніколи не стала співачкою!»

- Про свого чоловіка Мераба Мамаладзе ніколи нічого не розповідали?

— Коли я його вперше побачила, подумала: «Який красень!». Пригадую, він мені якось сказав: «Постійно про тебе говорили, яка дівчина красива. А коли я тебе побачив, подумав: «Що це за мавпа? Хто вона така і чому всім подобається?». Але сам потрапив у мої тенета — закохався. Моя мама у ньому душі не чаяла: був красивим, з порядної родини і був дуже добрим. Але інтуїція мені підказувала, що заміж за нього мені не потрібно виходити. Він був інженером-будівельником: ненавидів цю справу, зате любив медицину. Я заробляла більше від нього. Постійно була на виду. Він, мабуть, ревнував мене до усього цього, хоча й не подавав вигляду. Вже зараз аналізую і розумію, що саме так воно й було. Потім у нього зіпсувався характер, постійно був чимось невдоволений. Ми часто сварилися. Я не розуміла, у чому справа. Але якби я за нього не вийшла заміж, ніколи би не стала співачкою! Вийшла заміж за якогось іншого чоловіка, який би мені не дозволяв виходити на сцену.

- Мераб Мамаладзе ніколи не забороняв вам співати?

— Коли я виходила заміж, моя мама поставила умову: «Мераб, ти одружуєшся з нею, але вона повинна співати». Щоб стати моїм чоловіком, пристав на таку умову.

- Ви все-таки розлучилися…

— Розлучилися. Він сам пішов. Я би від нього не пішла. Не покинула би його нізащо, бо відчувала його немічність, і мені шкода було його залишати. Він пішов до іншої. Там його обожнювали. Там він почувався мужчиною. А я була щасливою від того, що за ним є кому доглядати, піклуватися.

- Не хотіли помиритися?

— Є люди, які після розлучення підтримують дружні стосунки. У нас так не сталося. Коли я його бачила, завжди бажала йому добра. Але здалека. Спілкуватися з ним не могла. Він приходив до мене двічі і просив пробачити йому, хотів, щоб ми знову жили разом. Не могла піти на це. Думала: що такого має статися, щоб я повернулася?! А потім його не стало. Тяжко це переживала…

- Чоловіки й досі захоплюються вами, і, мабуть, не один мріє бачити поруч Нані Брегвадзе…

— Нехай кожен влаштовує своє особисте життя. Вважаю, це не головне, бо я — твердо стою на ногах і не потребую нічиєї допомоги. Хоча й отримую багато подарунків. Чудово розумію: якщо людина живе, значить, має влаштувати своє особисте життя. У мене не вийшло. І вже до цього звикла. Але ж це не означає, що страждаю від самотності…

- Чула, ви травмували ногу. Як почуваєтеся?

— Якось зачепилася за шнури і впала. Нога розпухла. Але я не могла лежати, бо вже наступного дня у мене був концерт. На щастя, спочатку болю не відчувала. А під час концерту ногу так туго перев’язала, щоб не боліла, що й не відчувала нічого. Як з’ясувалося пізніше, цього не можна було робити, бо ж у мене не було ані перелому, ані тріщини. Почався запальний процес. Треба було летіти в Баку, потім — у Москву. Варто було відлежатися, але я не мала такої можливості. От через це зараз треба трохи її підлікувати. Але то все минеться. Я жінка, яка нічого не боїться.

- Донька також співачка?

— Відмовляла Еку. Але її любов до пісні взяла гору (Ека Мамаладзе — грузинська співачка. — Г. Я.). Ека — мій друг. Я в усьому їй довіряю і прислухаюся до її думки. Бо вона і сама вже мама й бабуся, може навчити кого хочеш.

Довідка «ВЗ»

Нані Брегвадзе — грузинська співачка і піаністка — народилася 21 липня 1938 року (за деякими джерелами, у 1936 р.) у Тбілісі. У минулому — солістка ансамблю “Орера”.

У 1963 р. закінчила Тбіліську консерваторію по класу фортепіано. У 60-ті роки Нані Брегвадзе першою на радянській естраді повернула слухачам російський і циганський романси. Нані Георгіївна завідувала естрадно-джазовою кафедрою МДУ ім. Ломоносова. Їй присвоєно звання професора.