Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ: «В січні у мене народиться син»

Актор, телеведучий, автор та художній керівник «Студії Квартал-95» Володимир Зеленський очолює рейтинги найпопулярніших людей України.

«Студія Квартал-95» вже давно вийшла за рамки гумористичного проекту. Це масштабна корпорація, яка створює не лише програми на кшталт телешоу “Вечірній квартал”, а й займається продукуванням мюзиклів та кінофільмів. Про роботу Студії, конфлікт з Мустафою Наємом, чергове “розлучення” з “Інтером”, любов до всього українського, сім’ю та ексклюзивну новину про вагітність дружини кореспонденту “ВЗ” розповів серцеїд Володимир Зеленський.

— Казка “Сказочная Русь” від “Студії Квартал-95” через гострі жарти викликала хвилю обурень у суспільстві. Найдужче образився журналіст Мустафа Наєм, якого ви зобразили надокучливою собакою...

— Персонаж Мустафи Наєма задумувався як позитивний. Поважаємо Мустафу, він — незалежний журналіст, який не боїться висловлювати свою думку. Тому і зобразили його собачкою, яка гавкає на всіх і начебто “ґвалтує”. Зробили уособлення опозиційного журналіста. Мовляв, хоч хтось гавкає на політиків. Але Мустафа, вочевидь, дуже категорично ставиться до критики. Тому зрозумів свій образ у казці неправильно. Це його велика внутрішня помилка. Або, можливо, він побачив якусь помилку в малюнку, який вийшов на екран. Але ніхто виправдовуватись не хоче і не буде.

— Але у другій серії казки ви спробували вибачитись перед Наємом. У мультику було сказано “Мустафа был раньше князем, но за дерзость на премьера царь заслал его в терьеры. Но не будем прогибаться, продолжаем издеваться”...

— Не було вибачень, ані у другій, ані в третій серії. Немає за що виправдовуватись. Адже не було закладено образ. Зрештою, перші серії мультика малювались ще влітку, тому навіть з технічної точки зору щось виправити було неможливо. Але коли ми побачили настільки негативну реакцію Мустафи Наєма на його персонажа, з п’ятої серії викинули собаку взагалі. Вирішили, якщо людина ставиться до свого мультиплікаційного образу так, отже, його потрібно забрати і не відроджувати. У казці так і сказано ”Порешили мудрецы — нет такого на Руси”.

— Нещодавно ви покинули крісло генерального продюсера “Інтера”. Це вже вдруге залишаєте канал. Чому на цей раз ваші погляди з керівництвом “Інтера” розійшлись?

— Кажуть, двічі в одну річку не входять. Але на “Інтері” я дійсно був двічі. Перший раз “Інтер” запропонував мені та “Студії Квартал-95” очолити канал з різними цікавими проектами. Але на першому етапі роботи ми не зрозуміли один одного, були різні бачення політики каналу. Ми відразу звідти пішли, після чого рейтинг каналу впав. Коли вдруге прийшли на “Інтер”, їхня кнопка стала номером один. Близько дев’яти місяців “Інтер” тримався на цій позиції по усіх аудиторіях. Ми виконали свою роботу. Існує два типи випробування: грошима та владою. Щодо заробітків, керуюсь одним правилом: якщо багато працюєш, гроші прийдуть. А до влади ставився спокійно. Тому в цій ситуації всі розуміли: якщо у політику нашої студії будуть зовнішні втручання, казатимуть, що і як маємо робити, то у нас буде відповідна реакція. Але навіть не це головне. Не хочу нікого образити. На “Інтері” працюють професіонали своєї справи, з якими можна домовитись. Але управлінські функції генерального продюсера забирали у мене багато часу. Не залишалось місця для творчості. А творчість — головне для мене. Зрештою, ми виконали перед “Інтером” свою місію — поставили кнопку на перше місце. А про те, що ми йдемо з каналу, повідомили керівництво “Інтера” ще в травні. Впродовж трьох місяців не могли ніяк попрощатись, але все ж першого вересня поставили остаточну крапку. Для мене посада генпродюсера була цікавою. Але це був певний етап у житті, який минув.

— Нещодавно “Студія Квартал-95” побувала у Львові, де жартувала зазвичай у бік Януковича. Для галичан це був як бальзам на душу. Підбираєте конкретні жарти для кожного регіону України?

— Це збіг обставин. Ті жарти, які почули львів’яни, почує найближчим часом і вся Україна у “Вечірньому кварталі” на каналі “1+1”.

— Політики не телефонують вам із погрозами після виходу на екрани гострих жартів від “Студії Квартал¬95”?

— На свіжому прикладі Мустафи Наєма можна зрозуміти, як часто до нас звертаються ображені герої наших жартів. Зазвичай люди, а особливо політики, не хочуть чути критичних жартів на свою адресу. Але якщо би після кожного дзвінка переставали жартувати з того чи іншого політика, то в результаті ми би вже не мали з кого жартувати. Не маємо права зупинитись. А якщо ми перестанемо жартувати з політиків, то журналісти і Мустафа в тому числі у першу чергу скажуть, що ми продались. Хто б не був при владі чи в опозиції, ми завжди жартували з усіх. Це наша фішка, яка немає ціни. Це не продається і не купується.

— Постійно бачимо Володимира Зеленського на екрані телевізора в ролі актора, телеведучого, керівника Студії... А вдома ви буваєте?

— Дружина та донька теж бачать мене лише на екрані (сміється — І. К.). Жартую, вдома буваю, принаймні ночую.

— Ваша донька Олександра взяла від вас гострий язик, не проситься у Студію? Чи у неї інші захоплення?

— Не намагаюсь стимулювати у доньці любов до творчості. Людина у цей світ приходить сама і йде звідси сама. Тому вона повинна залишити на землі той відбиток, який хоче, чи то в політиці, чи в творчості, чи у сім’ї... Хотів би, щоб донька сама обрала свій напрям у житті, а не йшла моєю стежиною. На даному етапі Олександру найбільше цікавить математика. Хоч музикою вона теж займається. Одного разу казала мені, що хотіла би зіграти зі мною у якійсь постановці. Саша ще маленька, побачимо, що її надалі буде цікавити. Але я буду наполягати, щоб вона йшла по житті власними ногами. Це моє тверде переконання. Хочу бачити Олександру перш за все донькою, а не шматком пластиліну, з якого буду щось ліпити на сцені. В роботі я не є м’яким керівником. А я хотів би своїй сім’ї адресувати лише позитивні емоції та свою любов.

— Тобто на роботі ви можете добряче крикнути на підлеглих, а вдома Володимир Зеленський — м’який і пухнастий?

— Я всюди білий і пухнастий. Просто деякі речі мене заводять, а відповідаю я на них коротко і жорстко. Це не зі зла, а на генетичному рівні. Це можна порівняти із холодним ставком. На підсвідомому рівні розумієте, що відразу пірнути важко, краще заходити поступово. Хоча дехто пірнає відразу. Люди реагують по¬різному на одну і ту ж ситуацію.

— Чула, якщо вас добре розізлити, можете і вдарити...

— Можу. До того ж можу “врізати” чоловіку будь¬якого росту, ваги та статури. І найголовніше — ніколи не зважаю на статус. Але ніколи не підняв би руку на жінку чи дитину, як би сильно вони мене не розізлили. Хоча жінкам важко мене розізлити, вони і не намагаються цього робити. Жінки зазвичай відчувають до мене, якщо не позитивні емоції, то принаймні повагу та розуміння. Проте жінки, з якими працюю, розуміють, що мене цікавлять лише їхні професійні якості, їхні думки. Ніколи не вважав, що жінки менш розумні, аніж чоловіки. Це середньовічні переконання. Але в жодному разі жінки не цікавлять мене як жінки.

— Тобто незважаючи на те, що ви популярні серед представниць протилежної статі, дружина не боїться відпускати вас у відрядження і не телефонує десять раз на годину?

— Я — дуже “влюблива” людина. Якщо мені сподобалась якась річ, заношую її до дірок. Дружина інколи свариться, викинь, мовляв, цю сорочку, вона вже дуже затерта. Так само я люблю свій колектив, закоханий у нього і не проміняв би ні на що. У мене є багато вигідних запрошень з Росії. Але я люблю Україну і не зміг би переїхати в іншу країну. Люблю все українське і роблю для цієї країни все, що можу. Борюсь за розвиток України. Тому дуже нервую, коли мене звинувачують у тому, що я не патріот. І, звісно, дуже люблю свою сім’ю — дружину та доньку — і ніколи не проміняв би їх на когось іншого. Навіть коли бачу інших дітей, вони мені подобаються, але не можу з ними сюсюкатись і називати “сонечками” і ”лялечками”. Всі діти — чудові, але я люблю лише своїх дітей.

— У всіх учасників “Студії Квартал-95” — сини. У вас — донька. Про сина не думаєте?

— Дуже хочу сина... І в січні у мене буде син!

— Вітаю вас, це чудова новина!

— Дякую! Ви — перша журналістка, кому я це розповів. Думаю, вам буде приємно про це дізнатись. В принципі, не розмовляю на такі теми. Адже зазвичай журналісти використовують мене, аби лише прикрасити газетну чи телеплощу відомим ім’ям. А далі їм потрібно проявити себе, тому часто чую від них неприємні речі в мій бік. Тому обережний під час інтерв’ю і загалом обережний із людьми. Я — дуже довірливий. Часто траплялось, що виливав людям душу, а вони потім використовували це проти мене. Не вмію мстити і навіть не складаю про тих, хто мене образив, двадцять вісім злісних жартів. Вирішую конфлікти древнім способом — б’ю в пику.

— А в повсякденному житті з друзів чи дружини Олени жартуєте?

— Я не з тих коміків, які поза сценою серйозні і не жартують. Я — гострий на слово, це знають друзі і члени сім’ї. Але вони не ображаються, адже розуміють, що це жарти.

— Мешкаєте в приватному будинку за Києвом. Зважаючи на те, що часто берете участь у кулінарних шоу, мабуть, любите у дворі під будинком посмажити шашлики для рідних?

— На жаль, не маю на це часу. У нашому домі куховарять дружина та донька. Олена дуже смачно готує. Обожнюю домашню українську їжу. Тому нервую, коли буваю за кордоном і там немає вареників. Коли повертаюсь додому, прошу дружину, аби вона приготувала вареники та голубці, бо сумую за рідною їжею. Люблю закусити горілку салом. А як люблю борщ! Що там казати, з перших страв їм лише борщ. Якщо борщу немає, першої страви не їм взагалі.

Схожі новини