Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Наталія ДОБРИНСЬКА: «Я стала мудрішою – позбулася усіх політичних ілюзій»

Таланти олімпійської чемпіонки і рекордсменки світу з легкоатлетичного багатоборства Наталії Добринської виходять далеко за межі спорту.

Якщо здібності художниці чи музиканта вона не виносить за межі власної оселі, то таланти організатора хотіла реалізувати у Верховній Раді, куди балотувалася по “мажоритарці”. Про набутий політичний досвід, а також про наслідки «революції» у легкоатлетичному господарстві України Наталія Добринська розповіла в інтерв’ю «Високому Замку».

— Наталю, у політику ви пішли за власним переконанням, чиєюсь порадою чи, можливо, після запрошення влади?

— Мене запросили. Представники вінницької влади ще раніше запропонували мені обратися до обласної ради — з перспективою через якийсь час балотуватися до Верхов-ної. Тобто моя участь у цих виборах — по суті, давно запланований хід. Губернатор Вінниччини запропонував мені подати кандидатуру від Партії регіонів. Сама я безпартійна. І мені було все одно, з якою партією йти. Мені хотілося потрапити до парламенту, щоб допомагати людям, робити добрі справи на більш масштабному рівні, розвивати спорт у нашій країні... Я балотувалася у своєму окрузі. Активно агітувати за себе не вдалося: з нульовим фінансуванням складно зробити вибори. На допомогу прийшли друзі-поліграфісти, які безкоштовно надрукували мені буклети й календарики. Тоді я побачила, що навіть такі елементарні речі коштують дорого. І вирішила, що не варто цю справу продовжувати. Але коли захотіла зняти свою кандидатуру, термін уже вичерпався. Я запізнилася на один день.

Чи думала я про те, що на Він-ниччині підтримувати Партію регіонів — завідомо програшний варіант? На той час — ні. Та й тепер я залишилася політично не заанґажованою людиною. Я не просуваю політику, а роблю те, що залежить від мене. Оскільки я депутат Вінницької облради, так чи інакше мені доведеться співпрацювати з «регіоналами» і в майбутньому.

— В одному інтерв’ю ви сказали, що вже на початках здогадалися: ваша роль — бути лише технічним кандидатом... Навіщо продовжували цю гру?

— Лише коли почала розбиратися, що ж відбувається довкола мене, зрозуміла, що до чого. Але щоб це зрозуміти, потрібно було добряче покопирсатися у всій цій політиці. Збоку це виглядає красиво й привабливо, зсередини має зовсім інший вигляд... Тепер я стала мудрішою, позбавилася усіх політичних ілюзій. На сьогодні моя політична діяльність завершена. У майбутньому, не виключено, повернуся до політики. Однак перед тим ретельно все зважу... Наразі ж усі зусилля віддаватиму спорту. Недавно мене обрали віце-президентом Федерації легкої атлетики України.

— Як вважаєте, до чого вже призвела своєрідна революція у легкоатлетичній збірній?

— У нас повністю змінилося керівництво команди. Я впевнена, усі ці зміни лише на краще. 15 листопада буде засідання виконкому Федерації, де оберуть головного та старших тренерів збірної.

— Як далося вам рішення винести проблему фінансування команди на суд широкої публіки? Чи вся команда була згуртованою у цьому рішенні?

— Коли незадовго до вильоту на Олімпійські ігри ми заїхали на базу в Святошино і побачили усі ті жахливі умови, які ви спостерігали по телебаченню, це стало останньою краплею, яка переповнила наше терпіння. Тож ми зібралися, щоб написати колективного листа, під яким поставили підписи 150 спортсменів та тренерів. Цього листа ми занесли міністру в справах сім’ї, молоді та спорту Равілю Сафіулліну і довго спілкувалися з ним на цю тему. Він не лише вислухав нас, а й почув і пообіцяв усе з’ясувати. Завдяки його підтримці, незалежному розслідуванню, проведеному його міністерством, справа закрутилася. Результати розслідування були дуже вагомими, адже як зазвичай говорили: спортсмени завжди собі щось вигадують. Але тепер перед очима були цифри і факти.

Чи вся команда була одностайною у цьому рішенні? Такий крок був доволі ризикованим. Чимало спортсменів елементарно боялися: якби у нас нічого не вийшло, «винних» спортсменів і тренерів перестали би викликати на збори. Важелі впливу у нашій збірній були ще ті… Тож кожен усе вирішив для себе. Хоча більшість все ж наважилась на цей крок.

— Чи мали ці події вплив на виступ нашої легкоатлетичної збірної на Олімпіаді в Лондоні?

— Один збір питання не вирішував. Але ж це був не один збір, а цілий ряд зборів, які не відбулися, чи проходили в неналежних умовах. І цілий ряд не зовсім приємних ситуацій. Усе це тягнеться віддавна. Про зміну керівництва Федерації питання поставало ще з 2001 року. Спортсмени неодноразово намагалися щось змінити, однак на тому чи іншому етапі все гальмувалося... А тепер ми довели справу до завершення.

Під час Олімпіади ніяких конф-ліктів з керівництвом у нас не було. Усі ми були зосереджені на змаганнях, на власних виступах. А ось коли вже повернулися додому, вирішили знову зібратися командою. Я продов-жую нормально ставитися до колишнього керівництва збірної і Федерації. Тільки-от дивно і неприємно було читати звинувачення екс-президента легкоатлетичної Федерації Валерія Борзова — у тому, що українські спортсмени спеціально завалили Олімпіаду з метою його дискредитації. Це щонайменше нерозумно. Попри все, зла на нього не тримаю.

Я працюватиму у Федерації та продовжуватиму спортивну кар’єру. Потихеньку тре-ную-ся. Гадаю, у моїй кар’єрі ще будуть чемпіонати Європи, світу і навіть Олімпійські ігри.

Схожі новини