Руслан КВІНТА: «Це міф, що в шоу-бізнесі багато п’ють»

Автор пісенних хітів – про секрети і закулісся шоу-бізнесу.


У портфелі Руслана Квінти — сотні хітів. Цей композитор — автор улюблених мільйонами пісень «Одна калина» Софії Ротару, «Я буду руки твои целовать» Миколи Баскова, «Любовь — Яд» Ірини Білик… Ця розмова із Квінтою — про рецепт і вартість хіта, тенденції у шоу-бізнесі, «Євробачення» і дружбу

— Руслане, вас уже, мабуть, втомило запитання «Який рецепт хіта?». Тому спитаю по-іншому: що прирікає пісню на неуспіх?

— Ніколи не ставлю перед собою завдання написати хіт. Усе йде від душі і серця. Музика не любить, коли з неї знущаються. Не можна писати тоді, коли не хочеться. Сідаючи за кожен наступний твір, намагаюся відчувати в собі бажання до творчості. Для пісні важливий і той фактор, хто її виконує. Якщо це популярний артист, то і пісня матиме успіх.

— Вам легше пишеться на замовлення чи коли натхнення приходить саме по собі?

— Пишеться і так, і так. Факт замовлення ніяк не впливає на мене. Головне — писати музику з любов’ю.

— Продюсер Ігор Кондратюк казав мені, що практично неможливо написати українською мовою танцювальний хіт. Мовляв, зовсім інша справа — повільні пісні…

— Не погоджуся з Ігорем! Під пісню «Одна калина», яку написав для Софії Ротару, я не раз витанцьовував так, що підошви взуття горіли. Так само ця мелодія діє на мільйони людей в Україні і поза її межами.

— Ваші пісні є в репертуарі близько сотні артистів. Для когось із них пишете безкоштовно? А може, даруєте свої пісні?

— Люблю дарувати пісні. Хоч роблю це вкрай рідко й лише для найближчих. У кожної пісні є собівартість — аранжування, запис, зведення… Над піснею працює не одна людина, а ціла команда. Мої пісні не коштують нереальних грошей. Усе — в межах ринку. Враховую фінансові можливості того чи іншого артиста.

— І все ж, яка середня вартість хіта? Від чого залежить ціна: хітовості самої пісні, від іменитості авторів, статусу замовника?..

— Кожен артист-клієнт називає свою ціну. Виконавець може з легкістю заплатити за пісню і десять тисяч доларів, якщо на сто відсотків впевнений, що це те, що йому потрібно. Не так багато авторів, які роблять якісну музику. Стараюся писати так, щоб мій матеріал якомога краще підходив артистові. Шкода, що нині так багато поганого музичного матеріалу, який засмічує ефіри…

— Іноді складається враження, що запорука успіху хіта — дві ноти і текст на кшталт «чумачедчая весна» чи «мне нравится, когда ты голая по квартире ходишь»…

— Наша психологія побудована так, що часто нам важко думати, мислити і навіть відчувати… Тому і в тих пісень, які ви перерахували, є слухачі. Але в музиці зараз так багато тенденцій, що кожен може знайти те, що буде близьким саме йому.

— Відома історія, що вашу пісню «Я буду руки твои целовать» Миколі Баскову посватала Софія Ротару. В шоу-бізнесі знайомства і зв’язки нерідко відіграють головну роль. Часто звертаєтеся за протекцією до своїх впливових друзів?

— Ніколи цього не робив. Це єдиний випадок. Але, коли Софія Михайлівна «сватала» мою пісню Баскову, я якраз працював над їхньою дуетною піснею «Цветет малина за окном». Просто у той час я був напрочуд сором’язливим. Зараз уже став більш практичним. А Микола Басков, до речі, досі дякує мені за пісню «Я буду руки твои целовать». І робить це, як на мене, щиро.

— У вас є друзі серед зірок?

— Дружу з багатьма артистами. Особливо ціную дружбу з Наталею Могилевською, Іриною Білик, Ані Лорак, Софією Ротару і її сім’єю, а також з усіма артистами TALANT Group (продюсерський центр Наталії Могилевської. — Г. Г.).

— Вокальні телепроекти роблять погоду в нашому шоу-бізнесі?

— Не впевнений. Це — всього-на-всього шоу, після закінчення яких артистами стають одиниці. І то завдяки таким грамотним продюсерам, як Наталія Могилевська, під крилом у якої — чимало молодих талантів.

— Міка Ньютон з вашою піснею Angel посіла на «Євробаченні» четверте місце. Вам як композитору цікавий цей пісенний конкурс?

— Так, люблю дивитися «Євробачення». Чотири останні роки навіть веду власну табличку симпатій (усміхається). І зазвичай вгадую п’ятірку лідерів.

— Не так давно ви створили групу INDI. Вам захотілося зіркового — концертного, гастрольного, тусовочного, глянцевого — життя?

— Рідко буваю на вечірках. Якщо й з’являюся у тусовці, то здебільшого на презентаціях кліпів своїх друзів. А групу INDI створив для того, щоб мати змогу донести до людей ту музику, яка живе в мені з дитинства, яка відображає мій світогляд і моє сприйняття світу.

— Артисти часто «присідають» на алкоголь або інші «допінги»… Ви свого часу також мали проблеми із «зеленим змієм». Чому творчі люди мають схильність зазирати до чарки?

— Це міф, що в шоу-бізнесі багато п’ють. Особисто я веду здоровий спосіб життя, займаюся йогою і знаходжу у житті багато інших радощів. Алкоголь — у минулому.

— Ви вже майже тисячу разів стрибнули з парашутом...

— Стрибки з парашутом — наче моє окреме життя: коли не думаю ні про що інше, окрім стрибка. Мені це необхідно. Завдяки цьому захопленню «підчищую» свою свідомість, «перезавантажуюся».

— Якби ви не стали помітним гравцем в українському шоу-бізнесі, як би склалося ваше життя?

— Мабуть, був би хірургом. До медицини мене тягнуло з дитинства. До того ж у моєму роду були відомі лікарі. Але музика взяла гору.

— Ваша донька ніколи не казала вам: «Тату, хочу на сцену!»? І чи хотіли б ви зіркового майбутнього своїй дитині?

— Моя дочка Ліза на сцені — з чотирьох років. Зараз їй 15. Донька прекрасно співає і малює, пише вірші і пісні. Сама вибере собі професію — так, як підкаже її серце. А я допомагатиму. У даний період сцена Лізу не вабить. Цього року вона вступила у коледж технологій і дизайну, що при Національному університеті ім. Т. Шевченка.

Довідка «ВЗ»

Руслан Квінта народився 19 липня 1972 р. в м. Коростені Житомирської обл. У 1976-1982 рр. сім’я майбутнього композитора жила у Казахстані, куди переїхала на заробітки. У 1989-му Руслан вступив до музичного училища в м. Мозирі (Білорусь). На другому курсі перевівся у Мінське музичне училище ім. Глінки. У 1991-1993 рр. служив в армії у Москві, де грав у воєнному оркестрі. У 1993-му перевівся у Київське музичне училище ім. Глієра (клас фагота). Продовжив навчання у Київській консерваторії ім. П. Чайковського. У 2004-му композитор відкрив у столиці власну студію Kvinta. Згодом працював при продюсерському центрі Софії Ротару. А у 2010-му приєднався до компанії Наталії Могилевської TALANT Group.