Маріанна КІЯНОВСЬКА: «Не всі мої вірші повинні бути оприлюднені»
У кав’ярні-книгарні “Кабінет” відбулася творча зустріч із львівською поетесою Маріанною Кіяновською (на фото), яка представила публіці нові вірші та старі переклади. Мікрофон модератора Юрко Кучерявий вручив письменниці, перекладачці Богдані Матіяш, порівнявши новоутворений тандем з вогнем (темпераментна Маріанна) і водою (спокійна Богдана).
У майже повністю жіночому товаристві Кіяновська розповіла, чому не виходить друком її нова книга, та розмірковувала про міру приватності і публічності автора.
Д ля того, щоб видати щось нове, автор має змінитися між книгами. У мене накопичилося багато текстів, але немає відчуття пройденого шляху. Та й не усі мої вірші повинні бути оприлюднені», — так Маріанна Кіяновська пояснила, чому поціновувачі її творчості ніяк не дочекаються нової збірки.
Маріанна воліла б радше ховатися за маскою, ніж виставляти себе напоказ. «Краще писати не про себе — так воно більш справжнє, — вважає пані Кіяновська. — Сила античного театру якраз і полягала у масці. Якщо у літературі немає маски, то це — не література».
Поділилися поетеса із відвідувачами і своїми улюбленими віршами. Це — ті твори, які Маріанна пише після стану трансу, в який вона може впадати за власним бажанням. Таке вміння з’явилося у поетеси після клінічної смерті, яку вона пережила. Маріанна вважає свої тексти містичними, але не бажає, щоб їх сприймали як релігійні. Якщо ж говорити про “чужу” поезію, то Кіяновська відчуває творчу близькість із Міцкевичем. «Якщо у мене і було потрясіння, коли читала чужий текст, таке, що я відчувала, що кожне слово цього вірша могла б написати з власного живота, то це з пізнього Міцкевича, — зізнається вона. — Такого досвіду читання у мене ні з ким іншим не було».
