Голод — не тітка

«Одне з найбільших досліджень тригерів мігрені, в якому вчені проаналізували дані понад тисячі пацієнтів, розставило крапки над „і“. У топ-3: стрес, гормональні коливання у жінок і… голод. Пропуск їжі провокує напади майже вдвічі частіше, ніж будь-який конкретний продукт. Тобто не поїсти вчасно небезпечніше, ніж з'їсти щось „заборонене“. Тож якщо ви людина з мігренню, яка полюбляє випробовувати різні дієти, маю для вас не дуже хороші новини», — каже лікарка, яка проходила навчання з діагностики й лікування різних видів головного болю у Mayo Clinic.

За словами лікарки, далі в переліку йдуть порушення сну, різкі запахи, зміни погоди, яскраве світло, алкоголь, тютюновий дим — і лише після цього з’являється їжа.

«Певні продукти справді можуть спровокувати напад, — зазначає Олександра Щебет. — Амінокислота тирамін може провокувати напад в окремих людей, і відбувається це, ймовірно, через вплив на симпатичну нервову систему. Тирамін міститься у витриманих сирах, копченій рибі й ферментованих продуктах. До „підозрюваних“ належать також м’ясні делікатеси з нітратами, глутаматом і штучними підсолоджувачами (хамон, ковбаси тощо). Але жоден із них не працює як „вимикач“ із передбачуваною реакцією. Радше як один з елементів складнішої мозаїки».

Фахівчиня радить уявити чашу, в яку крапля за краплею збираються різні фактори: поганий сон, стресовий тиждень, гормональні коливання, забутий обід, зневоднення. А потім ви з'їдаєте шматочок пармезану — й приходить мігрень… Та чи справді проблема в сирі? Провокує головний біль не окремий інґредієнт, а сукупність чинників, тобто переповнена чаша.

«Алкоголь, мабуть, єдиний харчовий тригер, який наука не заперечує повністю. Етанол справді стимулює больові рецептори мозкових оболонок і вивільняє CGRP — пептид, що стоїть у центрі патофізіології мігрені. Проте цифри виявляються скромнішими за репутацію: лише 10% людей з мігренню вказують на стійкий і передбачуваний зв’язок з алкоголем, — каже Олександра Щебет. — Червоне вино звинувачують найбільше. Можливо, через гістамін і сульфіти, а можливо, через те, що його п’ють найчастіше увечері після стресового дня, погано сплять і прокидаються вже з мігренню. Після чого звинувачують вино».

Як зауважує неврологиня, з кавою все ще парадоксальніше, бо може бути одночасно і тригером, і ліками — залежно від обставин: «Кофеїн блокує аденозинові рецептори та звужує судини, полегшуючи біль, але варто пропустити звичну чашку, й це може спровокувати напад… Якщо п'єте каву — пийте стабільно, приблизно в один час. Різкі зміни в будь-який бік небезпечніші за саму каву».

А як щодо шоколаду? «Пам'ятаєте продром — першу фазу мігрені, яка може починатися за добу чи навіть дві до появи болю? Серед її симптомів — потяг до певної їжі, особливо солодкої й калорійної, — нагадує лікарка. — Класичний сценарій: людину непереборно тягне на шоколад. З'їдає кілька шматочків, і невдовзі отримує мігренозний біль. Висновок очевидний — винен шоколад. Але насправді потяг до шоколаду міг бути початком нападу, а мозок лише вимагав швидкої енергії, бо вже увійшов у процес. Людина не з'їла шоколаду і захворіла. Вона захворіла та паралельно з цим з'їла шоколад».

Великий науковий огляд 2020 року довів, що доказів ролі шоколаду як надійного тригера мігрені недостатньо. А в кількох сліпих дослідженнях, де учасники не знали, їдять вони справжній шоколад чи плацебо, зв’язок між шоколадом і мігренню взагалі не підтвердився. «Для таких випадків, — зауважує Олександра Щебет, — існує латинська фраза: Рost hoc ergo propter hoc, тобто „Після цього, отже, внаслідок цього“. Два явища сталися підряд, тож вирішуємо, що перше спричинило друге. Хоча це просто частини одного процесу, який почався раніше, ніж ми його помітили».

Як діяти, щоб полегшити собі життя?

Фахівчиня радить:

• Вести щоденник мігрені - щоб простежити закономірності.
• Повернутися до базових речей: регулярного сну (не лише достатнього, а й стабільного за часом), регулярного харчування, достатньої кількості води та управління стресом. Мозок людини з мігренню погано переносить різкі зміни в будь-який бік, і стабільність режиму часто дає більше, ніж найретельніша елімінаційна дієта (коли виключаєте «підозрілі» продукти з їх подальшим поступовим поверненням, щоб визначити ймовірну причину вашого патологічного стану).
• Не створювати суцільний список заборон. Надмірна тривога навколо потенційних тригерів сама собою здатна спровокувати напад, і стрес, як ми вже з’ясували, очолює цей рейтинг. Набагато продуктивніше навчитися помічати ранні сигнали й замінити запитання зі «Що я зробив не так?» на «Що зараз відбувається та як можу собі допомогти?».

«Харчові тригери мігрені існують, але вони індивідуальні, непередбачувані, спрацьовують переважно в комбінації з іншими факторами й нерідко переплітаються з ранніми симптомами самого нападу. Жодна їжа не є універсальним ворогом, і те, що провокує напад в однієї людини, для іншої може виявитись абсолютно нейтральним. А якщо хтось каже вам: „Просто відмовся від шоколаду, й мігрень мине“, знайте, що десь у цей момент сумно зітхає невролог», — жартівливо підсумовує Олександра Щебет.