Демократія - це діалог між владою та суспільством
Так склалася доля, що прибоизно сім років роботи в обласній державній адміністрації я був дотичний до консультацій з громадськістю, брав участь у сотнях зустрічей та обговорень, вислуховував безліч пропозицій, зауважень і критики. Не завжди було легко пояснювати людям ті чи інші рішення влади, особливо коли вони були непопулярними або стосувалися складних управлінських процесів. Але це була важлива частина роботи, адже демократія передбачає діалог між владою та суспільством
Часто саме активні громадяни звертали увагу на проблеми, які чиновники могли не помічати, ставили незручні, але справедливі запитання, змушували шукати кращі рішення або виправляти помилки. Такі дискусії не завжди були комфортними, проте у підсумку вони були корисними. Саме тому я завжди вважав і вважаю, що сильне громадянське суспільство є однією з головних ознак демократичної держави.
Втім, за роки роботи я бачив й іншу сторону цього процесу.
На жаль, інституції громадянського суспільства інколи пробують використовувати не зовсім порядні люди. Їхні слова «солодкі», дії ніби правильні, гасла - «за все добре».
Говорили про захист інтересів громади, справедливість, прозорість чи права людей. Але то вовки в овечій шкурі.
Такі люди дуже добре навчилися використовувати інструменти громадянського суспільства. Вони знають, як організувати кампанію, як створити суспільний резонанс. Формально все виглядає законно і навіть демократично. Але метою нерідко є не захист суспільного інтересу, а просування чиїхось інтересів. Політичних, бізнесових, або й банальне зведення рахунків.
Колись такі маніпуляції були радше неприємною особливістю окремих ситуацій. Сьогодні ж вони перетворюються на проблему, яка впливає на роботу державних органів та органів місцевого самоврядування.
Ми дедалі частіше бачимо ситуації, коли хтось, створивши громадську організацію, а інколи й без цього, самостійно проголошує себе “представником громадськості”. При цьому ніхто не делегував такого мандата, ніхто не уповноважував говорити від імені громади, але позиція однієї людини або вузького кола осіб подається як думка всього суспільства.
Це дуже небезпечна тенденція. Бо громадянське суспільство - це не окремий активіст і не окрема організація. Це різноманіття думок, інтересів і позицій. І коли право говорити від імені громади фактично привласнює той, хто кричить голосніше за інших, це вже не про демократію. Це про маніпуляцію демократичними інструментами.
Впевнений, що настав час говорити про вироблення зрозумілих правил представництва, прозорості та відповідальності.
Захистити потрібно не державу від активістів, а справжній громадський активізм від тих, хто використовує його як прикриття для чужих або власних інтересів.