«Якщо у „сердечника“ є мотивація, у нас, лікарів, є можливість надати допомогу»

— Люди мають «лінійні» очікування від свого здоров’я. Поясню, що маю на увазі Якщо за рік трохи стало гірше, то за наступний рік ще трохи погіршає. Насправді, НЕ так. Здоров’я — це резерв, запас міцності. Візьмемо до прикладу резер ви серця. На початках різниця в стані з плином часу практично не змінюється. Та після певного мо менту, який часом може проходи ти непомітно, стан погіршується і продовжує погіршуватися швид ше за будь-які очікування. Такою є динаміка за аортального стенозу (звуженні аортального клапана). Точкою алярму є поява симп томів, АЛЕ ці ж симптоми тре ба розпізнати. Проявів багато, основ не — схаменутися раніше, ніж серце віддасть всі резерви, які має. У кожного свої прояви, скіль ки говорити з пацієнтами, стільки й різного почуєш. Основне, не іг норувати симптоми.

— Якщо ознаки пігментних плям чи родимок люди знають, а от про базові ознаки серцевої недостатності чи очевидних ознак вад серця менш відомо.

— Діагноз серцевої вади часом можна поставити миттєво, з пер шого погляду. Для цього лікарю достатньо подивитися на шию пацієнта. Якщо фахівець побачить надмірну пульсацію вен, то запі дозрить недостатність тристулко вого клапана. Якщо лікар побачить надмірну пульсацію артерій, то запідозрить недостатність аортального клапа на. За обох цих вад великі об'єми крові рухаються в неправильному напрямку. А оскільки судини шиї розмі щені у безпосередній близькості до серця, то таке раптове напо внення судин та раптовий їх спад видно неозброєним оком. Такі вади лікуються лише хі рургічно. Проте діагноз такої вади — не катастрофа. Операція про водиться мініінвазивно, через не великий розріз між ребрами, без розрізу кістки. Виконується плас тика або протезування клапана. Досить швидка реабілітація після такої операції - менш ніж один тиждень у лікарні. Але наш пацієнт уже на перший післяопераційний день ходить коридором. Тому важливо — якщо ви по дивитеся на себе у дзеркало або на своїх рідних і бачите надмірну пульсацію судин, то зазвичай це означає, що ті об'єми крові, які викликаються, є надмірними. Це означає, що вада клапана є ви раженою. Потрібно звернутися до лікаря, який підтвердить це ехо кардіографічно. Якщо така вада має місце. то він скерує пацієнта до кардіохірурга.

— Cтрахи перед операцією. Як ви допомагаєте пацієнтові їх подолати?

— Такі страхи можуть бути об ґрунтованими і необґрунтовани ми. У будь-якому разі позитивний настрій повинен домінувати, як і переконання у тому, що операція — це не вирок, а місток до повно цінного життя. Перед нею люди чіпляються за кожен страх — чи запуститься сер це, чи прокинуся, чи встану. А є ще такий фактор, як віддати своє життя в чужі руки. Це справді ля кає. Особливо, якщо остання твоя операція — апендицит у глибокому дитинстві. Поясню, як працює страх. Можу почати з ракет. Коли у 22-му сталися перші обстріли, мало хто розумів ризики і куди біг ти. Як летять зараз, то спочатку ди вишся у месенджерах, що летить, куди? А вже потім вирішуєш, йти в укриття чи ні. Іншими словами, це НЕ ВПЕРШЕ, і людина прораховує ризики. З більшого, звичайно, уза гальнюю. Та від одного шахеда, що заблукав, паніки вже не виникає, а коли вже 300−500 і разом з баліс тикою — треба думати, що робити. Операція — для більшості з нас в житті - ПЕРШИЙ досвід. Невідо ме, воно завжди страшне. До ре альних ризиків додаються страхи. Страшні, часом надумані, зазви чай перебільшені. Тут статистика не діє, бо цей досвід — вперше. Що з того, що сучасна медицина прямує в на прямі, коли перебування в лікарні дорівнює 1 авіаперельоту. А це 1 аварія на 5 мільйонів авіапере льотів. Хай ми ще не досягли такої безпеки в медицині, але прямує мо. Річ в іншому — літаками ми лі таємо часто, тож і боїмося менше. А от лягти на операційний стіл — справа незвична. Я би порадив тим, хто боїться, ділитися страхами, запитувати у лікарів про реальні ризики того, що вас стримує. Говорити прямо, не маячками, щоб лікар не здога дувався. Лікарям процес лікуван ня — точно не вперше, як вам, тож отримаєте статистику, не спотво рену страхами.

— Чи обов’язково під час операції має бути розріз, запитують люди?

— Будь-яка кардіохірургія пе редбачає розріз. Якщо в тради ційній кардіохірургії це 20−30 см, то в мініінвазивній — 1−3−5 см. Для прикладу, у роботохірургії - кіль ка проколів. Якщо ми говоримо про клапанохірургію, то довжина розрізу має становити 3−4 см, бо таким є зовнішній розмір проте за або кільця клапана, який хірург має доставити всередину грудної клітки. Що цікаво — чим більший досвід кардіохірурга, тим більший відсоток операцій на серці хірург може виконати мініінвазивно, і тим менший він може зробити розріз. «поремонтоване» і дозволяє ви тримувати фізичні навантаження. Тому, повертаючись до вашо го запитання, скажу, що рідко є такий варіант, який убезпечить відтермінування кардіооперації з метою зменшення ваги. Однак якщо він є, то його слід викорис тати, знаючи, що мотивація пацієнта впорядкувати своє здоров’я є найбільшою на етапі підготовки до операції.- Як відбувається процес одужання після операції? На початках наша команда ви конувала мініінвазивно 10−15 від сотків усіх операцій, а зараз 90−95 відсотків усіх кардіохірургічних операцій. Однак не лише розмір розрізу відіграє значення. Важливим є той факт, що у мініінвазивній кар діохірургії не проводиться розріз кістки. Адже саме розріз кістки, її загоєнння є найбільш ресурсо ємним процесом для організму. Загоєння м’яких тканин подекуди триває до тижня, а загоєння кістки потребує 2 місяці для утворення повноцінної кісткової мозолі.

— Яким би випадком з вашої медичної практики ви б хотіли поділитися?

— Таких випадків. чимало. Роз повім одну із таких історій, яка дає віру, та якою, на мою думку, варто ділитися. Нині ця дівчина — бага торазова чемпіонка України (23 золоті медалі) та володарка Зо лотого кубка України, а 13 років тому — немовля, якому, як при гадує мама, практично не давали шансів на життя. Ви спитаєте, невже таке буває? Відповім — буває. Я сам би і не знав про це, якби мені не наді слали фото і виписку. Прочитав протокол операції, і згадалося все, ніби це було вчора. Складна проблема. Немовля — рік від народження, а серце вже не витягує ваду. Корекція — нестан дартна, бо всі стандартні техніки виглядали ненадійними, а про тезування клапана в річному віці хотілося уникнути. У результаті проведеної операції отримали не поганий результат та щасливу без обмежень людину. Річ не в тім, що зараз я усім ре комендую ставати професійними спортсменами, але цей випадок свідчить про те, що можливості людського серця часто дивують навіть тих людей, які давно пра цюють у медичній сфері. Цікаво, що саме ця методика корекції досі не опублікована в світовій літературі. Саме так вво дяться нові методики в хірургічну практику. Бо, як у цьому випадку, трапляються ситуації, коли стан дартні методи працювати не бу дуть. Буквально за кілька днів до операції сидиш і думаєш, а які в твоїх руках ще є інструменти, щоб виправити ваду.

— Людей цікавить, чи не від мовляєте в операції, якщо у па цієнта є зайва вага?

— Таким пацієнтам не відмов ляю. Однак існують певні обме ження та ризики. Наприклад, операційний стіл має обмеження — 150, 200… У цю вагу закладена не лише чиста вага пацієнта. А раптом знадо бляться реанімаційні заходи? Другий приклад — для комп’ютерної томографії, МРТ чи ангіографії теж є низка обмежень. Одна річ — рухомий стіл, який за їжджає в трубу томографа, а інша — живіт, який не пропускає пацієн та в розмір дуги томографа. Ми долаємо всі ці передопера ційні та технічні перешкоди. Од нак що ж зайва вага означає для пацієнта з захворюванням серця. Розставлю їх за пріоритетами: Перше. Навантаження на сер це — об'єм крові, який мусить перекачувати серце, насправді є більшим у чоловіків вагою 160 кг порівняно з чоловіками, вага яких 80 кг. Об'єм розраховується на площу тіла, а це складне рівняння, яке включає вагу та ріст. За зрос ту 180 см площа тіла становитиме 2,68 за ваги 160 кг і 2,0 — за ваги 80 кілограмів. Отож навантаження на серце зростає на 34 відсотки. Друге. Дихання. Між черевною та грудною порожнинами є перегородка, що називається діафрагмою. Коли живіт підпирає її вгору, то і дихати нічим. Якщо пацієнт у свідомості, то сидить і м’язами діафрагми штовхає її вниз. А коли оперується, цю діафрагму дово диться штовхати вентилятором через легені. Третє. Тут можна перелічити всі чинники. Це усілякі метабо лічні розлади. Ендокринна система працює з непрогнозованим навантаженням. Гіпертензія. Судини від народження не були за програмовані на більші об'єми, а тут доводиться їх перекачувати. Кілограми впливають на нирки, хребет, зв’язки, суглоби. Та на все це є протидія. Для прикладу, пацієнти в реанімації вентилюються сидячи, за цукрами, іншими показниками — стежимо… Часом лікар ставить вимоги схуднути до операції. Лікар має оцінити не лише ризики, а й шан си, що пацієнт скине кілограми, що він має кілька місяців у безпеці, що стан основного захво рювання дозволить скидати вагу тощо. У нашому випадку зі серцем вагу легше скидати, коли серце — О, цей процес можна розписати на тисячу сторінок. Своїми ногами з реанімації у відділення — ми нещодавно розпочали такий процес. Важливо, що це відбуваєть ся на перший післяопераційний день. Колектив інтенсивної терапії активніше готує пацієнта в крайні години перебування в реанімації. Організм не залежується в ліжку. Наслідки залежування не накопичуються. Тож і все на ступне відновлення відбувається швидше. Наразі половина пацієн тів з реанімації переходить своїми ногами у відділення на 1-ий після операційний (п/о) день. Згадую свою розмову з лідером світової роботохірургії. Спитав його, як швидко пацієнти виписуються після операції на серці з допомогою роботохірургії. 75% виписуються на 1−2-ий п/о дні. Причому, каже, не важливо, застосовувався штучний кровообіг чи ні, зупинялося сер це чи операція була на серці, що працювало. Це дуже важливий інсайт тим, хто з пацієнтів пере жив операції на серці обома спо собами (серединна стернотомія і мініторакотомія). А є і такі, можуть порівняти і біль, і тривалість відновлення. Навіть якщо минуло років 15 між ними. Звичайно, на першому місці завжди має бути висока хірургічна якість операції.

— Чи бувають у вашій практи ці такі випадки, які мотивують, надихають?

— Можу навести один із при кладів. Справді, у наш час, коли читаєш новини — нічого робити не хочеться, думки розбігаються — не впіймаєш, щоб плани якісь будувати. Аж раптом оперуємо чоловіка, якому 87 років. У цьому випадку вік теж має значення, але тут він був не визначальним. Важливішим було те, що за такого стану здоров’я операція потрібна була ще вчора, серце геть не тягне без операції. Вирішив спитати пацієн та, а що його мотивувало до такого рішення. Чоловік розповідає: «Пройду кілька метрів — і стою, віддихуюся. А в мене ж у родині багато довгожителів». Запитую: «А що будете робити після опе рації?». У відповідь почув: «Сад закладу». О, то в чоловіка плани років на десять. Тому закликаю пацієнтів, не залежно від віку, не боятися, бо, як бачите, — від одного року і до понад 80 — в усіх є мотивація, а у нас, лікарів, можливість надати допомогу.

Автор: Анна Врублевська