«Маємо трьох чудових хлопців!»

«Найменша дитинка, яку ми виходили у лікарні, важила… 470 грамів»

Завідувачка відділення інтенсивного та постінтенсивного лікування новонароджених Львівської обласної клінічної лікарні Зоряна Салабай каже:

— Львівська обласна клінічна лікарня почала лікувати передчасно народжених діток ще у 70-х р.р. У той час почала розвиватися неонатологія. Ми співпрацювали з американською клінікою у Детройті. Наші лікарі їздили у США на навчання.

Найменша дитинка, яку ми виходили у лікарні, важила… 470 грамів (термін вагітності - 22−23 тижні). Дівчинці зараз 6 років. Дитина пройшла складний шлях лікування та реабілітації, але адаптувалася до життя.

За час нашої роботи було багато незрілих дітей вагою 500−600 грамів. Вони живі - здорові. Дехто приходить народжувати до нас уже своїх дітей.

— Чи можна сказати, що народження трійні - це диво? — запитую у пані Зоряни.

— Народження трійні - рідкісний випадок. Це справді диво… Виносити трійню доволі непросто. А процес народження — це справжнє акушерське мистецтво! Коли у мами багатоплідна вагітність, існує високий ризик, що діти з’являться на світ передчасно.

Хлопчики народилися передчасно, але це доволі зрілий термін — 34 тижні.

… Ми з пані Зоряною миємо руки. Одягаємо маски. І заходимо у свята-святих — у відділення інтенсивної терапії.

Крихітки перебувають тут у спеціальних інкубаторах, які дозволяють забезпечити їм стабільну температуру тіла. Батьки мають можливість також сюди приходити.

Коли я зайшла у відділення, мама трійнят, пані Зоряна, якраз тримала на грудях середущого хлопчика — Яна. Він народився другим, з вагою 1710 г. Контакт з мамою позитивно впливає на дитину, а також допомагає налагодити лактацію (грудне молоко з’являється швидше). Коли дивишся на крихітку, аж дух перехоплює! Відчуття, ніби мурахи бігають по тілу…У малючка такі малесенькі пальчики.

— Ми якраз знайомимося ближче з синочком, — каже мама новонародженої трійні. — Почуваюся добре. Нічого не болить.

Запитую маму, коли вона дізналася, що у неї буде три хлопчики?

— Ми планували з чоловіком вагітність. Я зробила тест, він був позитивним. Пішла на УЗД, лікарка побачила трійню. Вона сама була у шоку (усміхається. — Авт.). Одразу попередила, що буде важко. Але, якщо чесно, я була щаслива!

— Що ви відчували, коли вперше поклали дитинку на груди?

— Спочатку був страх. Дивіться, який він малесенький… Зараз страху немає. Він такий теплесенький, приємний (усміхається. — Авт.).

— Ви уже придумали імена?

— Тимофій, Ян — він у мене на грудях, і Марко. Марко має найбільшу вагу — 1800 г. Імена обирала сама, ні з ким не радилася.

«Будемо надалі працювати, щоби діти міцніли»

— Як ваш чоловік відреагував на те, що стане одразу багатодітним батьком?

— Коли я сказала, що вагітна, запитав, чи все добре? А потім каже: «Що двійня?». Я кажу: «Ні, трійня!». Чоловік думав, що може бути двійня, у його родині є двійнята, але трійню не очікував.

— Тато отримав «бонус», — каже Зоряна Салабай. — Третього синочка! Народження дітей — це щастя! А тут — потрійне щастя! Маємо трьох чудових хлопців!

Ми будемо надалі працювати, щоби діти міцніли. Коли набирають вагу понад 2 кг, усі органи працюють стабільно, тоді виписуємо їх додому. Але догляд за такими дітьми не припиняється до 3-х років. Лікарі у нашій поліклініці слідкують за фізичним та психічним розвитком дитини.

Це дуже складна і відповідальна робота. І головне у ній — це небайдужість. Фаховість — саме собою. Але, щоб тут працювати, треба любити дітей, любити свою роботу, і мати добре серце.

Наші медсестри мають золоті руки! Уявляєте, яке тут все мікроскопічне.

До новонародженої трійні прийшла бабуся. Пані Оксана схвильована.

— Ми просили Бога, щоб були діточки… Бог почув молитви і послав… (усміхається. — Авт.). Я коли сюди заходжу, забуваю про все погане.