Мікроінсульт не менш небезпечний, ніж «великий»

Згідно зі статистикою Національної служби здоров’я, щороку гостре порушення мозкового кровообігу діагностують у майже 100 тисяч українців. Як пише Medical News Today, у 2019 році інсульт був другою причиною смертності у світі - на нього припало 11% смертей.

Інсульти бувають трьох ти­пів:

• Перший і найпоширеніший (на нього припадає 87% випадків) — ішемічний, який трапляється, коли артерія, яка постачає кисень до мозку, блокується.
• Другий — геморагічний, ви­кликаний розривом судини го­ловного мозку, що, своєю чергою, призводить до ушкодження на­вколишніх тканин.
• Третій тип — це транзиторна ішемічна атака, яку іноді назива­ють «мікроінсультом». За цього типу порушення мозкового кро­вообігу кровотік до мозку блоку­ється, але тимчасово. Як правило, не довше, ніж на п’ять хвилин.

Хоча інсульт доволі пошире­ний, його симптоми, особливості лікування й наслідки люди часто трактують неправильно. Доктор Рафаель Александр Ортіс, керів­ник відділення нейроендоваску­лярної хірургії та інтервенційної нейрорадіології в лікарні Ленокс-Гілл (Нью-Йорк, США) розвінчує популярні міфи, що склалися до­вкола гострого порушення мозко­вого кровообігу.

Міф № 1. Інсульт — це проблема зі серцем

«Хоча виникнення інсульту й пов’язане з серцево-судинними факторами ризику, інсульти тра­пляються в мозку, а не в серці, коли артерія чи вена, яка живить мозок, блокується або розрива­ється», — пояснює лікар. Він за­значає, що деякі люди плутають інсульт з інфарктом міокарда, коли блокується кровопостачання серця.

Міф № 2. Інсульту неможливо запобігти

«Найпоширенішими фактора­ми ризику порушення кровообігу у головному мозку є гіпертонія, куріння, високий рівень холес­терину, ожиріння, діабет, травми голови та шиї, серцеві аритмії», — перелічує доктор Ортіс. Багатьох із них можна уникнути. Для цього достатньо вести здоровий спосіб життя — регулярно виконувати фі­зичні вправи та їсти здорову їжу.

Іншими чинниками ризику є вживання алкоголю і стрес. Якщо уникати обох, можна додатково знизити ймовірність інсульту.

Міф № 3. Інсульт не успадковується

Одногенні генетичні хворо­би, такі як серповидно-клітинна хвороба, підвищують ризик об­меження кровопостачання го­ловного мозку. Опосередковано роблять це й генетичні фактори, зокрема спадкова схильність до гіпертонії.

Оскільки зазвичай сім'ї ведуть однаковий спосіб життя, у разі, якщо він нездоровий, ризик ін­сульту підвищиться у всіх членів родини. А найбільше — у тих, у кого цей ризик поєднується з ге­нетичними чинниками.

Міф № 4. Симптоми інсульту важко розпізнати

Найпоширеніші прояви го­строго порушення мозкового кро­вообігу найлегше запам’ятати за англійською абревіатурою FAST:

• F (Face — Обличчя): обличчя перекошується. Половина його німіє, а на іншій — опускається ку­тик губ;
• A (Arm — Рука): одна рука слаб­не або німіє. Підняти її людина не може. Якщо їй в цьому допомогти, рука повільно опуститься вниз;
• S (Speech — Мовлення): мов­лення утруднене, плутане або не­виразне;
• T (Time — Час): час телефонува­ти на номер 103.

Інші ознаки інсульту:

• оніміння або слабкість об­личчя, руки, ноги чи однієї поло­вини тіла;
• проблеми з мовленням або його розумінням;
• погіршення зору на одне чи обидва ока;
• труднощі під час ходьби, включно із запамороченням, втратою рівноваги та координації;
• сильні головні болі без види­мої на те причини.

Міф № 5. Інсульт не лікується

«Існує помилкове переконан­ня, що хвороба незворотна і не піддається лікуванню», — каже експерт.

«Невідкладне лікування інсуль­ту за допомогою ін'єкції препара­ту, що руйнує тромби, мінімаль­но інвазивна тромбектомія для механічного видалення тромба або хірургічне втручання можуть допомогти уникнути негативних наслідків перенесеного інсульту у багатьох пацієнтів, особливо, якщо їх госпіталізували досить рано для початку терапії, у перші хвилини-години з моменту появи симптомів», — наголошує доктор Ортіс.

«Чим пізніше людині нададуть медичну допомогу, тим менша ймовірність позитивного резуль­тату. Тому критично важливо, щоб за появи перших ознак по­рушення мозкового кровообігу (проблем із мовленням, двоїння в очах, паралічу чи оніміння), ви­кликати „швидку“, яка доправить пацієнта до найближчої лікарні», — підсумовує фахівець.

Дослідження показують, що ті пацієнти, які були госпіталізова­ні у перші три години після появи перших симптомів, зазвичай зна­чно рідше отримували інвалід­ність у наступні три місяці.

Міф № 6. Інсульт буває лише у літніх людей

Вік є значним фактором ризи­ку. Після 55 років ризик розвитку інсульту подвоюється кожні 10 років. Однак трапитися він може в будь-якому віці.

Одне з досліджень показало, що 34% госпіталізованих у 2009 році було менш як 65 років. А в огляді за 2013 рік зазначається, що «приблизно 15% усіх ішеміч­них інсультів трапляється у моло­дих людей та підлітків».

Дослідники зазначили, що фактори ризику цього гострого стану, включно з гіпертонією, діа­бетом, ожирінням, порушенням ліпідного обміну й тютюнокурін­ням, були одними з найпоширені­ших у згаданій віковій групі.

Міф № 7. Безсимптомним інсульт не буває

Не завжди ураження судин головного мозку має симптоми. Навпаки, деякі дослідження де­монструють, що безсимптомні інсульти трапляються частіше, ніж ті, що супроводжуються харак­терними проявами.

Одне з досліджень виявило, що з-понад 11 мільйонів випадків судинної катастрофи, які трапи­лися у 1998 році, лише 770 тисяч мали прояви. Решта були «мов­чазними».

Доказами так званих «тихих» інсультів є білі плями від рубцевої тканини після закупорки або роз­риву судин, які можна побачити на МРТ. Таке дослідження проводять, якщо пацієнт тривалий час скар­житься на головний біль, запамо­рочення та когнітивні проблеми.

Хоч такі інсульти й мають без­симптомний перебіг, вони вима­гають такого ж лікування, як і ін­сульти, що мають помітні прояви. «Тихі» інсульти піддають людей ризику майбутніх симптоматич­них інсультів, зниження когнітив­них функцій та деменції.

Міф № 8. Мікроінсульт — не такий страшний

«Термін мікроінсульт викорис­товується неправильно, оскіль­ки багато людей думає, що це — „маленький“ інсульт, який не несе ризику. Йдеться про тран­зиторну ішемічну атаку — перед­вісник „великого“ інсульту, — тлу­мачить доктор Ортіс. — Будь-який симптом раптового вогнищевого припинення мозкового кровото­ку — неважливо, минущий він чи постійний — вимагає екстреного лікування і профілактики „велико­го“ руйнівного інсульту».

Міф № 9. Наслідком перенесеного інсульту завжди є параліч

Інсульт є основною причиною тривалої втрати працездатності, але не кожен, хто переніс цей го­стрий стан, матиме параліч або слабкість. Дослідження показу­ють, що інсульт призводить до зниження рухливості у понад по­ловини з тих, хто переніс його у 65 років, і старших.

Проте довгострокові наслідки припинення кровотоку по одній зі судин, що живлять мозок, зале­жать від багатьох факторів, таких як, наприклад, площа ураженої тканини мозку.

Якщо інсульт трапиться у лівій півкулі, наслідками можуть бути:

• параліч правої половини тіла;
• проблеми з мовленням;
• загальмованість, невпевне­ність у виконанні повсякденних дій.

Якщо ураженою буде права півкуля, парез може виникнути, відповідно, у лівій половині тіла. Серед інших негативних наслідків — проблеми із зором та надмірна збудженість. В обох випадках хво­рий може скаржитися на втрату пам’яті.

Міф № 10. Людина швидко відновлюється після інсульту

Відновлення може зайняти місяці, якщо не роки. Багато хво­рих так і не зможуть одужати. В Американській асоціації інсульту стверджують, що серед тих, хто переніс інсульт:

• 10% майже повністю одужа­ють;
• ще 10% потребуватимуть по­стійного догляду;
• 25% відновляться, але мати­муть незначні порушення;
• 40% матимуть середні або значні порушення.

Дослідження показують, що після перенесеного інсульту іс­нує критичне часове «вікно» у 2−3 місяці, протягом якого інтенсив­на рухова реабілітація з більшою ймовірністю приведе до одужан­ня. Люди можуть також спонтанно одужати протягом цього періоду.

Після цього (особливо, коли мине пів року) покращення все ще будуть можливими, хоча, ймовір­но, зміни на краще відбуватимуть­ся більш повільно.