«Для когось радість — відновити тренування, для когось — довгі прогулянки парком, декому достатньо купити улюблене тістечко чи квіти…»

Зараз ми часто чуємо таке: «Я втомився», «У мене немає сил» тощо. В умовах тривалого стресу і дорослим, і дітям властиве когнітивне виснаження — стан «психічної втоми», коли розумової роботи і відповідальності забагато, а відпочинку, сну та можливості розслабитися не вистачає.

Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз розповіла, які наслідки має когнітивне виснаження і як вберегти від нього себе та дитину, а виявивши його — як із цим дати собі раду.

— Що таке когнітивна вто­ма і на що вона впливає?

— Це стан, коли нашій нервовій системі вже не вистачає сил опрацьовувати інфор­мацію, коли у нас забагато розумової роботи, забагато відповідальності, забагато факторів стресу, забагато «ба­гатозадачності». І замало сну, безпеки, відпочинку, вітамінів, дозволу собі розслабитися.

Когнітивна втома впливає передусім на наш емоційний стан. У такому стані потрібно уважніше перевіряти можливі помилки.

Через неї може виникати низка труднощів:

• з концентрацією: нам важко зосередитися, ми стає­мо неуважними;
• з продуктивністю роботи, яка знижується. Тоді людина швидше відчуває втому, тому потрібно закладати більше часу на роботу;
• зі сприйняттям метафор чи жартів. Жартуючи з дітьми, особливо з підлітками, слід бути уважними, ретельніше добирати слова, адже діти мо­жуть сприймати жарти як на­смішку;
• з плануванням. Варто частіше звірятися з колегами щодо планів.

— Як запобігти когнітив­ній втомі?

— Перша порада — розбива­ти щоденні справи на етапи, між якими будуть паузи для відпочинку. Треба запитува­ти у дітей, з якого етапу вони б хотіли розпочати справу та при цьому зауважити, що важливо, аби справа була за­вершена. Тобто дитині може видаватися, що їй не під силу виконати домашнє завдання чи поприбирати в хаті.

Друга порада — робити пе­рерви, під час яких виходити на короткі прогулянки, дихати свіжим повітрям, відволікати­ся від чатів та новин.

Третя порада — у випад­ку, коли ніч була безсонною, посеред дня знайти хоча б 10−20 хвилин, щоб принай­мні посидіти із заплющеними очима.

Четверта порада — не забу­вати регулярно їсти (особливо теплі страви), пити воду.

— Які ще, на вашу думку, заняття принесуть користь?

— Корисною буде фізична активність, але не та, яку лю­дина виконує вимушено, а та, яка приносить їй задоволення, яка їй під силу.

Також допомагають меди­тації, творчість та розмови з психологом.

— А що є важливим у по­ведінці в такій ситуації з ді­тьми?

— Дієвим буде простий лайфхак — дати спокій собі і дитині.

Не картати за якусь помил­ку. Зробити щось, щоб потіши­ти себе та дитину. Дозволити собі та дитині мати час і для себе — хоча б трохи.

Тому раджу всім не забу­вати, що радість — це енергія. Для когось радість — це впер­ше за деякий час відновити тренування, для когось — до­вгі прогулянки парком, під час яких фотографувати птахів чи звірів. Комусь вдалося часті­ше робити паузи в роботі, а хтось не дозволяє собі, поки пише конспект семінару, за­глядати у месенджер. А деко­му достатньо просто купити собі улюблене тістечко чи кві­ти.

Декому достатньо подиви­тися в дзеркало і неочікувано сказати собі: «Я, звичайно, ще втомлена, але мені подоба­ються мої зморщечки довкола очей, вони якісь справжні - правильні».