«Деякі жінки з інвалідністю за все життя жодного разу не були у гінеколога»

Майже 1,1 мільярда людей у світі мають інвалідність. Це 15% населення планети. 80% з них живуть у країнах з низьким рівнем доходів. Відповідно, мають гірші стандарти життя, зокрема утруднений доступ до медичних послуг.

В Україні інвалідність мають 2,7 міль­йона людей. Це — дані до почат­ку повномасштабної війни. У ВООЗ підрахували: кожна друга людина з ін­валідністю не може дозволити собі ме­дичного обслуговування, водночас вдві­чі частіше його потребує і майже втричі частіше чує відмову порівняно з людь­ми, які не мають стійкого розладу функ­цій організму.

Як зазначили на міжрегіонально­му круглому столі, участь в якому взяла й журналістка «ВЗ», фахівці медичної та соціальної сфери з Івано-Франківщини, Львівщини й Закарпаття, з усіх медич­них послуг пацієнтам з інвалідністю най­складніше отримати послуги з сексуаль­ного та репродуктивного здоров’я. На заваді стає не лише неготовність меди­ків надавати таку допомогу пацієнтам зі стійкими фізичними, ментальними, інте­лектуальними або сенсорними порушен­нями, а й відсутність «безбар'єрності» у закладах охорони здоров’я.

За словами голови правління Бла­годійного фонду «Здоров'я жінки й планування сім'ї», акушера-гінеколо­га, онкогінеколога Галини Майструк, частина українських медиків й досі живе у полоні стереотипних уявлень про сек­суальність та репродуктивні права таких людей. Жінкам з інвалідністю відмовля­ють у реалізації права на материнство або перешкоджають у реалізації такого пра­ва, зокрема не надають повної інформа­ції про засоби контрацепції й можливос­ті безпечного переривання вагітності. Не розповідають, як запобігти інфекціям, що передаються статевим шляхом і ВІЛ та як вчасно запідозрити онкозахворювання статевих органів. Не попереджають про небезпеку сексуального насильства, яко­го жінки з інвалідністю зазнають у 10 ра­зів частіше, ніж здорові жінки, особливо, коли йдеться про жінок з порушеннями слуху й розладами психіки.

Галина Майструк звернула увагу ще на кілька серйозних перешкод, через які жінки з інвалідністю відвідують полікліні­ки й проходять профілактичні огляди раз на 5−10 років. Це відсутність, наприклад, мамографів і крісел для гінекологічно­го обстеження, адаптованих для потреб пацієнток з інвалідністю, а також безпеч­ного транспорту, який би довіз жінку з ураженням опорно-рухового апарата до медичного закладу.

Спеціально облаштованих гінеколо­гічних кабінетів потребують й інші гру­пи пацієнток. «З надлишковою вагою, вагітні, жінки похилого віку», — перелі­чує координаторка програм ВГО «На­ціональна асамблея людей з інвалід­ністю» Лариса Байда. «Важливо, щоб кожна жінка була самостійною й неза­лежною і не зазнавала приниження під час гінекологічного огляду», — наголоси­ла вона.

«Наявність кабінетів безбар'єрного доступу до послуг із сексуального та ре­продуктивного здоров’я в українських закладах охорони здоров’я, на жаль, є рідкістю, — констатує керівниця Центру комплексної реабілітації для осіб з ін­валідністю „Донбас“ Світлана Фокіна. — У Краматорську у Центрі був облашто­ваний гінекологічний кабінет для жінок з інвалідністю (через бойові дії його пере­містили до Івано-Франківська. — Авт.). Деякі дівчата й жінки, які приїжджали у наш Центр на реабілітацію, за все своє життя жодного разу не були на огляді у гі­неколога, бо не було можливостей їх об­стежити. Деякі жінки востаннє були у гі­неколога до того, як зазнали травми, що призвела до інвалідності».

Щоб покращити доступ до послуг з сексуального та репродуктивного здоров’я для людей з інвалідністю, у 6 пілотних областях, зокрема Львівській, оснастять по 2 кабінети. Необхідне об­ладнання передасть БФ «Здоров'я жінки й планування сім'ї» за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення та Партнерства ООН із захисту прав людей з інвалідністю.

«Завдання проєкту — сприяти безбар'єрності послуг не лише для пацієнтів з інвалідністю, а й людей з хронічними за­хворюваннями, наприклад, важкими фор­мами діабету, після інсульту тощо. За час реалізації проєкту плануємо навчити пер­сонал, передати обладнання й напрацю­вати досвід, щоб створити попит на такі безбар'єрні кабінети в інших закладах», — підсумував менеджер програми з сек­суального і репродуктивного здоров’я UNFPA Богдан Підвербецький.