Передплата 2024 «Добра кухня»

Юрій Липа мав дар передбачення

20 серпня 1944 року в селі Шутова, що на Яворівщині, від рук енкавеесівців загинув один із когорти найславніших українців-патріотів Юрій Липа. Ім‘я видатного українського письменника, лікаря, політика Юрія Липи (05.05.1900 — 20.08.1944) присвоєно госпіталю інвалідів війн і репресованих у Винниках

Володимир Гуменецький-Липа – у центрі (зять Юрія Липи біля могили Івана Липи на цвинтарі у Винниках).
Володимир Гуменецький-Липа – у центрі (зять Юрія Липи біля могили Івана Липи на цвинтарі у Винниках).

Юрій Липа неодноразово бував там. Саме у Винниках похований його не менш знаменитий батько Іван Липа.

Із кожним роком дослідники відкривають безліч нових цікавих і вражаючих фактів про життя і діяльність Юрія Липи.

Від самого початку й до мученицької смерті його біографія оповита безліччю таємниць і загадок.

Народився 5 травня у селі Старі Санжари, що на Полтавщині, де й провів перші десять років свого життя. До свого батька Івана Липи в Одесу він перебрався після смерті матері в 1910 році. Разом із батьком Юрій Липа пройшов усі трагічні етапи відродження Української держави в 1917 — 1921 роках. Згодом про революційні події в Одесі Юрій Липа талановито розповів у своїх працях (першим у своїх творах розкрив події з життя кримінального світу тогочасної Одеси й її лідера Бені Крика, якого згодом у кінематографі вже інші митці представляли як Мішку Япончика).
Але жорстоких гонінь і переслідувань, а згодом і мученицької смерті, Юрій Липа зазнав за свою політичну діяльність. Зокрема, у своїх наукових працях довів неминучість розпаду дикої й неосвіченої, але напрочуд жорстокої й непередбачуваної для цивілізованого світу Російської імперії (в якому б історичному проміжку й у якому складі вона б не перебувала: Царська росія, СРСР, РФ). Зі слів зятя Юрія Липи — Володимира Гуменецького, саме за наукове обґрунтування неминучості розпаду російської «тюрми народів» його й закатували енкаведисти 8 серпня 1944 у селі Бунові, що на Львівщині. Про це пан Володимир дізнався під час розмов із тамтешніми мешканцями. Смерть Юрія Липи оповита містичною таємничістю. Досі невідомо про те, звідки ж вороги дізналися про перебування Юрія Липи на Яворівщині разом зі сім‘єю? Як вони могли наважитися приїхати до нього буцімто за допомогою тоді, коли навкруги в лісах були повстанські загони?

Тепер відомо, що енкаведист дав дружині Юрія Липи «чесне слово радянського офіцера» (ще раз переконаймося про розуміння честі росіянами), що її чоловік максимум через три години повернеться до неї (вороги просили лікаря врятувати від смерті їхнього важкохворого товариша). А Юрій Липа, який, як твердять дослідники, мав дар передбачення і напевно знав, що вже не повернеться живим, як справжній лікар, мужньо пішов на допомогу хворому. Бо був переконаний, що лікар зобов‘язаний допомагати всім без винятку людям. Вороги довго знущалися з Юрія Липи й нелюдськими тортурами умертвили патріота, використовуючи для цього його ж медичні інструменти! Тамтешні люди зберегли ще й такий епізод: мовляв, кати, доповідаючи своєму керівництву про те, що вбили Юрія Липу, з подивом наголошували, що стріляли у нього, але кулі від цього чоловіка відбивалися!

«Це трагічний, але й важливий епізод щодо здатності Юрія Липи передбачувати майбутнє, — наголошує одна з дослідниць життя Юрія Липи Галина Шипка. — Те, що перелякані й неосвічені бандити-московити сприйняли як щось неймовірне під час убивства Юрія Липи, можу пояснити тим, що він носив із собою на грудях знайдену підкову (а це, як відомо, прикмета, що має приносити людям щастя). Зі спогадів очевидців, знайшов він підкову тоді, коли йшов одружуватися зі своєю майбутньою дружиною! І тут нічого дивовижного не було б, коли б Юрій Липа, піднімаючи підкову, при свідках не вимовив: „Ти моє щастя, але й ти — моє горе“. Наведу ще один факт передбачень Юрія Липи, який документально засвідчив його батько Іван. Дитиною Юрій важко захворів і батько почав писати листа до своєї сестри. Юрій, який лежав у кімнаті знеможений хворобою, раптом мовив: „Не потрібно писати до тітки, бо вона вже померла!“. Іван Липа подумав, що через свою хворобу у Юрія паморочиться у голові. Але раптом його вразила думка: „А звідки ж синові відомо про що й до кого я пишу листа?!“. Пересвідчився у тому, що його син має дар передбачення, через кілька днів, коли йому повідомили, що сестра відійшла у вічність»!

Зі слів пані Галини стало відомо, що Юрія Липу за його творчість і, так би мовити, за його геополітичні розвідки, розшукували не лише сталінські посіпаки-вбивці. Є інформація, що вченого й патріота України хотів бачити й Гітлер, який мріяв про світове панування. Зі слів пані Галини, Юрія Липу таки доправили у ставку до фюрера. Але, мабуть, український патріот нічого втішного своєму співрозмовникові не повідомив, тому його просто відпустили (на відміну від московитів).

Вартими кінофільмів і книжок є спогади про лікарську працю Юрія Липи. Українець-емігрант зумів не лише здобути освіту лікаря в Познанському університеті в Польщі. Юрій Липа став надзвичайно успішним лікарем у передвоєнній Варшаві та ще й викладав у тамтешньому університеті!
У Варшаві на прийом до лікаря намагалися потрапити люди з найвищих суспільних верств. Зокрема, представники всіх дипломатичних установ тодішньої Варшави прагнули пройти курс лікування саме в українця Юрія Липи. Через певний час його лікарської практики з‘ясувалося, що більшість тамтешніх медиків почали жорстоку боротьбу проти українця-лікаря й проти його авторитету (адже через нього вони втрачали поважних пацієнтів, а, відтак, і солідні заробітки). Не давали спокою Юрію Липі й тамтешні польські шовіністи.

Та не через них він повернувся в Україну з Варшави. Він хотів бути у найважчі часи зі своїм народом, допомагати йому, навіть знаючи напевне, що енкаведисти вже давно готували для нього жорстоку розправу (він, напевно, це знав!). До речі, міг спокійнісінько тоді емігрувати на Захід, а не на Схід. Також відомо, що під час жорстоких боїв у Варшаві у будинок Юрія Липи влучила бомба й зруйнувала його. Можливо, й передбачення цього факту змусило Юрія Липу повернутися додому, бо саме в Україні вижили його дружина та двоє доньок, хоча довгі десятиріччя переховувалися від московської влади! Зараз нам важко зрозуміти його мотиви, але, можливо, Юрій Липа мав намір, жертвуючи собою, не лише допомагати співвітчизникам, але й врятувати сім‘ю?!

Не можна оминути й згаданого факту про те, що саме Юрій Липа підготував і видрукував перший на території Європи посібник із фітотерапії під назвою «Ліки під ногами», який було перевидано в багатьох європейських країнах. Є спогад про його намір навчатися у знаного професора-фітотерапевта Мушинського у Відні. Але під час прийому професор, який виявився затятим польським шовіністом, уточнив прізвище Липи, назвавши його на польський манер «Ліпа». Та пан Юрій твердо наголосив, що він українець Липа. І не потрапив у число обраних. Та через рік Юрій Липа знову був у пана професора, який під час їхньої останньої зустрічі заявив, що в нього «гайдамака вчитися не буде»! Але через рік саме Мушинський відступив і взяв українця на навчання. А ще через певний час професор поставив Юрія Липу на відповідальну посаду, довіривши лише йому проводити найважливіші наукові експерименти.

Відомо, що в більшості випадків Юрій Липа уникав брати плату за лікування. Як з‘ясувалося, ще й сьогодні живуть люди, яких врятував від смерті цей дивовижний чоловік!

Зокрема, було наведено спогади мешканки Львівщини Христини Станько, яку Юрій Липа врятував від ампутації ноги, коли дівчинці було 9 років. Зберігся спогад пані Христини про те, що перебуваючи в розпачі від того, що дитинці таки треба буде ампутувати ніжку, Юрій Липа попросив її маму відкласти поїздку на операцію до Львова ще на два дні. І за цей період він зумів розробити для дитини свій курс лікування. Після цього страшний недуг відступив.

Ще один приклад дивовижного лікування хворого малюка, який зі слів дослідників, також сьогодні живий і здоровий.

У час лихоліття в мешканців Яворівщини дуже захворів синочок. Його мати у відчаї готувалася до найгіршого. Але її сусідка розповіла, що неподалік їхнього села живе й працює дивовижний лікар і до нього можна звернутися за допомогою, а ще він ніколи не вимагає плати. Коли малюка на возі таки доправили до Юрія Липи, лікар одразу ж взявся за його лікування. «Ви можете ще почекати, а малюка я повинен оглянути терміново, — звернувся Юрій Липа до хворих, які прийшли до нього на прийом. — Чи ви гадаєте, що хлопчика привезли з метою, щоб він помер у мене на руках».

Батькам неодноразово довелося відвідувати Юрія Липу. І з кожним разом стан дитини покращувався! Та хлопчик усе ж ще не міг сам ходити. І одного разу батьки почули від Юрія Липи розпачливий вигук: «Боже, я ж зробив усе, що міг, чому він не ходить! Що я ще маю зробити для цього?!». Після таких слів Юрій Липа вийшов у другу кімнату й довго звідти не виходив. Та, зрештою, запросив туди малюка й запропонував йому свій годинник. «Дитинко, коли тобі подобається ця річ, то підійди та візьми її», — звернувся до малюка Юрій Липа та поклав годинник на стільці за декілька метрів від хворого. Малюк, який дуже довго не ходив через хворобу, панічно боявся зробити перший крок. Але дуже хотів отримати годинник. Хлопчик вагався, але спокуса була надто великою. І на радість батькам та лікарю, він зробив цей найважчий і найголовніший в своєму житті крок! Кажуть, і сьогодні він живий та здоровий, ще твердо стоїть на ногах! Лише шкодує, що під час численних облав якийсь із облавників-енкаведистів нахабно відібрав у нього цього годинника!

Про Юрія Липу та його батька Івана (який знайшов останній спочинок у винниківській землі) можна довго розповідати. Але ще більше фактів із життя цих дивовижних українців-патріотів наразі залишаються для широкого загалу маловідомими. Та дослідники не перестають твердити, що в творах батька й сина Липів передбачено багато подій сьогодення (за це, а саме за дар передбачення, за глибоке розуміння геополітичних процесів, Юрія Липу наполегливо розшукували посіпаки найкривавіших тиранів минулого століття — Гітлера та Сталіна, Іван Липа мав від них спокій, бо пішов із життя у Винниках ще далекого 1923 року!). Тому ми також маємо не лише шанувати цих сподвижників і патріотів України. Ми повинні наполегливо вивчати їхню безцінну спадщину. Юрій Липа в своїх працях переконливо довів, що успішна й незалежна Україна таки постане!