Передплата 2024 «Добрий господар»

Могила Івана Липи — на цвинтарі у Винниках

5 травня 1900 року народився український лікар, письменник і державний діяч Юрій Липа

Фото: vynnyky-visnyk.com.ua
Фото: vynnyky-visnyk.com.ua

Життя родини Липів тісно переплетене з Львівщиною. Адже у підльвівських Винниках останні роки жив і там похований батько Юрія — Іван (також лікар, державний діяч, письменник і міністр Уряду УНР).

Пропонуємо читачам ознайомитися з декількома маловідомими фактами з біографії Юрія Липи та його родини, про які розповів його зять — Володимиром Гуменецький.

Познайомився з донькою Юрія Липи — Мартою — в інституті

Зі своєю майбутньою дружиною Мартою пан Володимир Гуменецький навчався в Львівському політехнічному інституті. Там молоді люди й познайомилися. Одружилися на п‘ятому курсі навчання.

Як відомо, історія родини пані Марти була дуже трагічною, які у всіх українських патріотів. Адже всі тоталітарні режими, які в минулому столітті господарювали на українських землях, безжально знищували все українське. На час знайомства Марта навіть не здогадувалася, що її батьком був знаменитий Юрій Липа! Від неї це приховували! Пан Володимир прожив зі своєю Мартусею довге й щасливе життя. Разом виховали й поставили на ноги трьох синочків — Тараса, Павла та Максима. Зараз у них свої сім‘ї, є внуки. А починалося життя Мартусі, справді, в трагічних обставинах Другої Світової війни. Народилася у Варшаві 31 січня 1943 року. Хоча у її метриці вказана інша дата — 22 листопада 1943 року. Це було зроблено для того, щоб заховати від ворогів походження Мартусі. Адже після страшної смерті її батька Юрія Липи від рук енкавеесівців 20 серпня 1944 року Мартусю взяли на виховання чужі люди. І щоб вірогіднішою виглядала версія, що Мартуся саме їхня донька, було змінено дату її народження.

Героями, які не побоялися взяти на виховання дитину українського патріота, були референт Юрія Липи — Олексій Грицунь та його дружина Любов. А мати Мартусі — Галина Захарясевич разом із старшою донькою Іванкою (1941 року народження) після цих трагічних подій пішла у підпілля, переховувалась.

Нові батьки робили для Мартусі все можливе й неможливе, щоб її життя було затишним і щасливим. Інколи рідні батьки не дають дитині стільки, скільки їй дали прибрані. Звісно, вони приховували від дитини її біографію, бо знати про це тоді було небезпечно. Зробили все, щоб Мартуся, яка від родини перейняла нахил до мистецтва (чудово писала й малювала), вступила в інститут на технічну спеціальність. Бо знали, яких страждань за життя зазнали, в тому числі й за літературну діяльність, її дідусь і батько. Про свою сім‘ю, її історію Мартуся дізналася вже тоді, коли її старша сестра Іванка виходила заміж. Тоді вже змушені були сказати їй усю правду. Щоб читачі зрозуміли, як ставилися до Мартусі її прибрані батьки (своїх дітей у них не було), наведемо такий приклад. Старша сестра Іванка завжди нарікала на свою долю. Дорікала вона й Мартусі за те, що її дитинство, на думку Іванки, було щасливішим, що прибрані батьки, мовляв, про неї піклувалися, годували найкращими наїдками. «А я такого піклування не відчувала ніколи», — казала вона.

Зрозуміло, що в підпіллі важко було облаштувати життя дитини…

Знайомство матері й доньки

Якось пан Володимир із Мартусею дізналися адресу її матері у Львові й пішли познайомитися. Глянувши на молоду пару, пані Галина запитала у зятя: «Гарну дружину я вам народила?» Пані Галина вже після війни стала відомою мисткинею, мала звання народної художниці України.

Гірка доля Галини Захарясевич

Мама Мартусі Липи-Гуменецької ще дитинчам залишилася круглою сиротою. Відомо, що нею опікувався митрополит Андрей Шептицький. Саме за його підтримки пані Галина здобула прекрасну європейську освіту у Відні. Вона знала багато іноземних мов, читала європейських класиків в оригіналі. Можливо, після жахіть Другої Світової війни мала намір самореалізуватись, а донька Іванка цього не розуміла. Тому й виникали непорозуміння між дітьми й пані Галиною. Але в кожній сім‘ї виникають складні ситуації. Для того, щоб легалізуватись із підпілля, пані Галині довелося трішки змінити прізвище. Адже з дому вона — Захаріясевич. Можливо, це й врятувало її від таборів і переслідувань. Але як це відбувалося насправді — цього вже ніхто не розкаже.

Знайомства Юрія Липи й пані Галини

У родині Липів збереглися спогади про знайомство Галини Захаріясевич і Юрія Липи. Познайомилися випадково у Відні, де пані Галина навчалася. Одного дня вона відпочивала на лавочці й читала книгу, автором якої був… Юрій Липа. А Юрій саме проходив поруч і це побачив. Поміж ними зав‘язалася розмова. Юрій жартома кепкував, що викладені в цій книзі ідеї маловартісні. Дівчина сильно запротестувала. Почалася дискусія. А згодом вони побралися.

Портрет Юрія Липи і чудовий порятунок його автора Грузмана-Грузденка

До наших днів зберігся портрет Юрія Липи, який написав художник, на прізвище Грузденко.

У 1943 році Юрій Липа у якихось важливих справах три дні перебував у Львові. Приїхав із Варшави. За цей час Грузденко встиг створити його портрет. Цікавою є й постать самого художника, який був євреєм і зумів дивом вижити у період німецької окупації Львова. Коли фашисти затримували євреїв, то він також потрапив до їхніх рук. «Назви своє прізвище!» — наказав німець художникові. Злякавшись, художник ніяк не міг вимовити власного прізвища, й лише бурмотів: «Груз, Груз…» Та раптом із натовпу хтось вигукнув: «Грузденко!» Ось так він і перетворився з Грузмана на Грузденка.

Портрет зберігся в українській родині, яка після війни оселилася в Австрії. Коли Мартуся там перебувала, то познайомилася з цими людьми. І так в її родині дізналися, що існує портрет Юрія Липи.

У варшавський будинок Липів влучила бомба

У Варшаві сім‘я Липів мала чудовий будинок. Там, до речі, народилися Іванка й Мартуся. Після того, як у 1944 році родина повернулась в Україну, у варшавський будинок потрапила бомба, він був знищений.

Юрій Липа завжди наголошував, що прагне жити на рідній землі, тому й у 1944 році не емігрував на Захід, а приїхав в Україну.

Слово «честі» совєцького офіцера й страшна страта Юрія Липи

Юрія Липу жорстоко замордували енкавеесвіці 20 серпня 1944 року, хоча запевняли дружину, що візьмуть його для лікування хворого на короткий період. Давали слово честі радянського офіцера… Замордували його за те, що він був патріотом України! Довгий час комуністична влада нищила хрест на його могилі. І тільки в 1988 році родина отримала змогу поставити там великий хрест. Відтоді комуністична влада дала спокій цій могилі.

Пошуки могили дідуся — Івана Липи

Дуже довго родина Липів не знала про місце поховання Івана Липи. Дізнавшись про своє коріння, Мартуся шукала й своїх рідних, перечитала багато літератури своїх батька й дідуся, вивчала документи. Одного дня в її родині дізналися, що могила Івана Липи — на цвинтарі у Винниках. Також там Мартуся та Володимир познайомилися з дуже гарною людиною — п. Дудар, яка багато років доглядала за могилою Івана Липи.