Він не ділив людей на багатих і бідних. Усі мали стояти в одній черзі

5 грудня минає 138 років від дня смерті видатного хірурга, засновника військово-польової хірургії Миколи Пирогова

Будинок, у якому жив Микола Пирогов, був доволі скромним

На запрошення департаменту маркетингу міста й туризму Вінницької міської ради групі львівських журналістів не лише показали «родзинки» Вінниці і нагодували найсмачнішим салом у світі, а й повезли у святе місце, де в останні роки свого життя жив і працював видатний хірург Микола Пирогов. На жаль, нам не вдалося обійти усю територію музею, оскільки площа музею-садиби понад 1,2 тисячі квадратних метрів. У музеї представлені усі відомі праці Миколи Пирогова, його рукописи й особисті речі, а також література про нього, медичні інструменти, які використовували в практиці лікарі тих часів. Загальна кількість об’єктів, що зберігаються у фондах, — понад 16,5 тисячі. За один день усе це побачити — нереально. Але аптеку, де й досі зберігаються банки-склянки, в яких продавали мазі і настоянки, кабінет, у якому приймав лікар світової слави, а також церкву Святого Миколая, де зберігається мумія видатного хірурга, нам показали.

Своїх пацієнтів Микола Пирогов приймав в окремо збудованому флігелі. У музеї макети відображають прийом у видатного лікаря.

Микола Пирогов, попри те, що був тринадцятою дитиною у сім’ї, був над­звичайно мудрим. У 14-річно­му віці став студентом медич­ного факультету Московського університету. Геніальний розум і неймовірна наукова інтуїція Пи­рогова настільки випереджа­ли час, що його шалені ідеї, як-от штучний суглоб, здавалися фантастикою навіть світилам хі­рургії розвинутих країн. Вони лише знизували плечима, ди­вувалися його думкам, які вели так далеко, — аж у ХХІ століт­тя. Роботи Пирогова з хірургіч­ної анатомії і оперативної хірур­гії заклали основи для розвитку хірургії.

Він не ділив людей на бага­тих і бідних. Перед ним усі були рівні. Де б не був Микола Пиро­гов, проводив безплатну хірур­гічну діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі. Відо­мий факт, що якось на прийом до Пирогова приїхав калузький губернатор з дружиною Олек­сандрою Смирновою-Россет, однак лікар їх не прийняв, а по­радив стати в загальну чергу. Красуня-губернаторша спочат­ку сварилася, обіцяла «уволіть доктора», потім розвернулася й поїхала, щоб… повернутися й стати у загальну чергу.

Робочий кабінет великого хірурга.

Музей-садибу відкрили 9 вересня 1947 року з нагоди 100-ліття з дня застосування Миколою Пироговим, вперше в історії світової медичної прак­тики, ефірного наркозу на полі бою. У наступні роки експози­цію музею вдосконалювали та доповнювали. До 150-ліття від дня народження Миколи Пи­рогова відтворили його робо­чий кабінет і аптеку, придбали деякі його особисті речі та ру­кописи. Наприкінці Х Х століття було відреставровано інтер’єр церкви-некрополя, відновлено та переобладнано операційну, приймальну, аптеку. Також об­ладнали спеціальну лаборато­рію, де з 1994 року проводять періодичні ребальзамізації тіла Пирогова.

У селі Вишні, що віднедавна належить до Вінниці, є маленька церковця Святого Миколи Чу­дотворця. У крипті храму вста­новлено невеликий мавзолей, у якому є герметичний саркофаг з тілом видатного хірурга. За словами екскурсовода, вченим досі не вдалося відтворити ре­цепт бальзамування. Мумія Пи­рогова на 40 років «старша» від мумії Леніна.

При вході у крипту нас по­передили — фотографувати су­воро заборонено. Бажано не розмовляти, а якщо й треба перекинутися кількома слова­ми, то лише пошепки. Бо ко­жен зайвий рух, кожне слово «заважає» спокою видатного вченого і руйнує ауру. Парафі­яни церкви з почуттям глибокої віри поклоняються мумії по­льового хірурга, як мощам свя­того. Багато хто звертається до нього з молитвою про зці­лення. Хоча й знають, що пе­ред ними — тіло воєнного ліка­ря Миколи Пирогова, який жив і помер у їхньому селі. А вчені ламають голови і намагаються розгадати таємницю вінниць­кого некрополя.

Маленька усипальниця, за словами екскурсовода, встано­вила своєрідний рекорд: ще ні­кому не вдавалося зберегти за­бальзамоване тіло в ідеальному стані понад сто років. Вишня­ківці вважають, що вирішальне значення у цьому відіграють ко­лективна молитва і неймовірна повага до померлого.

Люди і досі вірять, що при житті рукою Пирогова керу­вав сам Всевишній. За словами екскурсовода, коли Микола Пи­рогов оперував, родичі ставали на коліна перед його кабінетом і молилися. А одного разу під час Кримської війни на фронті сол­дати привезли у лікарню това­риша, якому відірвало голову: «Лікар Пирогов пришиє!» — ка­зали вони і вірили в диво, яке може створити тільки Пирогов.

Знаменитий хірург проопе­рував майже 10 тисяч пацієн­тів. Його інноваційні методи і тепер актуальні, сучасні хірур­ги досі проводять «операції Пи­рогова». У селі Вишні, де зна­менитий хірург прожив останні роки життя, він заснував безоплатну лікарню. А сам вче­ний став жертвою невиліковної хвороби. У нього діагностува­ли рак верхньої щелепи. Пиро­гов знав про свій діагноз і про те, що жити йому залишилося недовго. Однак навіть при сво­їй хворобі не відмовляв тим, хто потребував його допомоги. Побутує думка, що хірург дуже цікавився питаннями бальзаму­вання. Начебто він сам заповів муміфікувати його після смерті. Однак, насправді, вдова Олек­сандра Антонівна Пирогова особисто просила Священний синод дозволити забальзаму­вати тіло її покійного чоловіка. Церковна влада взяла до уваги заслуги Пирогова і дозволила залишити тіло нетлінним.

Тіло Пирогова забальза­мували у перші чотири годи­ни після його смерті. Учень і послідовник великого хірур­га Дмитро Виводцев приїхав на прохання Олександри Анто­нівни. Раніше перед цим видав наукову працю про бальзаму­вання. Йому асистували двоє фельдшерів і двоє лікарів. Вче­ні досі намагаються відновити рецепт бальзамічного розчину, який використав Виводцев. Бо сам Виводцев нікому не «здав» таємниці якогось основно­го компоненту, що входив до бальзамічного розчину. Відомо лише, що до його складу входи­ли дистильована вода, етило­вий спирт, гліцерин і, можливо, тимол. Тіло Пирогова майже не зазнало змін. Процедура баль­замування вимагала лише кіль­кох надрізів у різних частинах тіла. Більшість внутрішніх орга­нів, у тому числі мозок і серце, не виймали! На думку спеціа­лістів, відсутність жиру у тілі по­кійного позитивно вплинула на результат. Микола Пирогов пе­ред смертю дуже схуд.

Великий учений помер 5 грудня 1881 року. У пер­шій половині ХХ століття мумія «пройшла» через кілька кри­тичних випробувань. У 20-х ро­ках до склепу влізли лиходії. У пошуку легкої здобичі вони розбили скло саркофага, по­рушивши герметичність вну­трішньої камери. Лиходії зняли з померлого натільний золотий хрест, забрали іменну шпагу і дорогоцінну чашу. У 1941 році комісія вчених виявила пліс­няву на одязі і шкірному покри­ві мумії. Треба було терміново провести відновлювальну про­цедуру ребальзамування. Од­нак через Другу світову війну зробити це було неможливо, тому довелося саркофаг похо­вати у землі, знову порушивши його герметичність. І лише піс­ля війни науковці повернулися до вивчення проблеми. На той час стан мумії значно погір­шився. Однак до справи взя­лися московські науковці ла­бораторії, яка відповідала за збереження мумії Леніна. Тіло Пирогова перевезли у підвал лабораторії, де протягом п’яти місяців учені намагалися реабі­літувати мумію. Відтоді проце­дуру ребальзамування повто­рюють через кожні п’ять-сім років. Однак, попри те, що му­мія «пережила» стільки випро­бувань, її стан значно кращий, ніж мумії Леніна.

Фото авторки

Вінниця