Як поводилися «другі совіти» у перші місяці після визволення Львівщини від нацистів 27 липня 1944 року.
У Львові, на вулиці професора Буйка (бічна Панаса Мирного, район Нового Львова), стовбичить сіра десятиповерхова споруда. Колись тут містився компартійний архів Львівської області. Тепер колишній партійний архів став складовою Державного архіву Львівської області. Якимось дивом партійні цензори не знищили протоколи райкомів і райвиконкомів, з яких вимальовується не надто привабливе обличчя “других совітів”. Автору довелося познайомитися з деякими протоколами Поморянського райкому партії (тепер Поморяни селище Золочівського району).
Перший повоєнний протокол, датований 9 серпня 1944 року. Наведу окремі витяги, зберігаючи стиль і мову оригіналу документів, що свідчить про рівень грамотності і світогляд керівних кадрів районної ланки.
Про хід мобілізації до Червоної армії
За десять дней мобилизации из десяти сельсоветов явилось к призову только 1,3 процента. Главной причиной неявки на призывные пункты является то, что мужское население скрывается в лесах. Проведенная батальоном воинской части облава в селах Белое, Чемеринцы и Жуков не дала никаких результатов. Там, где партактив и сельсовет смогли организовать небольшие группы, подлежащие призову (Сновичи, Шпиколосы), то по пути следования в военкомат бандеровцы разогнали их.
Про організацію кінного ескадрону
З метою швидшого розгрому українсько-німецьких націоналістів організувати при РВ НКВС кінний ескадрон у кількості 20 вершників. Доручити голові райради тов. Ткаченку підібрати необхідну кількість коней в організаціях та установах, а також включити частину коней, вилучених у бандитських господарствах району. Зобов’язати нач. РВ НКВС тов. Візіра до 2 лютого 1945 року привести ескадрон вершників до повної готовності.
Коментар журналіста. Протягом 1944-1945 років партійні органи і преса називали націоналістів українсько-німецькими. Нонсенс! Націоналісти можуть бути або українськими, або німецькими... Таким поєднанням хотіли підсилити ненависть людей до УПА. А щодо коней, то їх вилучали у селян масово, прирікаючи багатьох з них на голод.
Мітинг, присвячений звільненню міста Львова від нацистів. Ейфорія визволення невдовзі змінилася страхом політичних репресій. 30 липня 1944 р.
Про боягузтво і мародерство молодшого лейтенанта Попова
7 березня 1945 року молодшому лейтенанту тов. Попову було доручено очолити розвідувальну групу у кількості 20 чоловік для виявлення місцезнаходження великої банди націоналістів. 8 березня, повернувшись з розвідки, тов. Попов доповів керівництву операції, що у селі Чемеринцях він виявив банду у кількості 500 чоловік. Насправді банди у селі Чемеринцях у кількості 500 осіб не було. При вході у Чемеринці група Попова зіткнулася з групою бандерівців у кількості 20 осіб, з яких 4 було вбито. Молодший лейтенант Попов виявив боягузтво, не бажаючи продовжити пошук великої банди. Окрім цього, встановлено, що особисто Попов затримав громадянку села Бачева Струс О. А., у якої він конфіскував пальто літнє, відріз сукна 2 метри, одну шкіру на взуття і простирадло власного виробництва. Все це поклав на свою підводу і привласнив.
З доповідної записки начальника Поморянського РВ НКВС тов. Візіра: “Лейтенант Попов в первый период своей службы в Поморянском районе проявлял себя как энергичный добросовестный сотрудник. Однако после начала сожительства с секретарем райисполкома К. М. начал лениться, не выходить на службу. Есть подозрения, что он и раньше конфисковывал у населения вещи для своей сожительницы».
Про факти мародерства
Тов. Бережний. Я перебував у Подусеві від райкому партії і спостерігав такий факт, що один із групи сприяння забрав у селянки пару панчох. Тут же бере коня з двору, вважаючи, що це конфіскат “німецький”.
Тов. Мальцев. Нам необхідно в короткий час переглянути весь склад винищувального батальйону і позбутися небажаного елементу, що вдаються до грабунків і поборів з селян. Так, у селі Чемеринці у громадянки Кулеби Марії Іванівни під приводом розшуку бандерівців незаконно забрали корову, швейну машинку та деякий одяг, побили в хаті вікна.
Кандидат у члени ВКП(б) тов. Гречка, перебуваючи у селі Подусільна по реалізації Державної позики, зайшов пообідати до дружини подусільського попа, після чого натрапив на шкалик з одеколоном і привласнив його собі, чим справив негарне враження як на офіцера і представника влади, а також підірвав свій авторитет.
Про редактора районної газети, любителя постріляти
Відмітити, що кандидат в члени ВКП(б), редактор районної газети тов. Яковлєв у п’яному вигляді у нічний час на площі райцентру чинив незаконні постріли. Крім того, на вжиті заходи працівниками РВ НКВС відповів хуліганськими діями, намагався стріляти у співробітника міліції Телепньова, що змусило прикласти більших зусиль до його роззброєння і тримати в камері заарештованих до його витверезення. Другий був випадок з ним - стрілянина в школі. Райком партії постановляє: за проявлені хуліганські вчинки, вживання стрілянини у заборонений час, а також намагання вчинити терористичний акт над співробітником міліції тов. Телепньовим, кандидату в члени ВКП(б) тов. Яковлєву Федору Пилиповичу винести догану. Начальнику РВ НКВС тов. Візір негайно вилучити у тов. Яковлєва особисту зброю”.
P.S. В одному з наступних документів Поморянського райкому партії зазначено, що тов. Яковлєва після цього інциденту і звільнення з посади редактора газети перевели на іншу роботу. Довірили керувати парткабінетом райкому партії. Але і там він роботу завалив. Після цього його скерували до Львова у розпорядження обкому партії.
Про знущання войовничого атеїста над релігійними почуттями людей
“Участковий уповноважений РВ НКВС, член ВКП(б) тов. Філіпський, перебуваючи у групі партійно-радянського активу по реалізації 4-ї Державної воєнної позики в селах району, під час перебування цієї групи у селі Подусільній виявив у приміщенні сільської ради ікони із зображенням на полотні Матері Божої і Христа. Філіпський, не ставлячи нікого до відома, вирвав ці полотнища з рамок і взув у чоботи замість онуч, а рамки демонстративно потоптав ногами. Такий вчинок вніс хвилю обурення під час проведення зборів. Замість розмови про позику збори перетворилися у запитання і дискусії по справах релігії та вчинку Філіпського. Зважаючи на те, що Філіпський систематично пиячив і йому 6 травня цього року було винесено за це догану, райком ВКП(б) постановляє: Філіпського Степана Гавриловича, 1916 р. н., члена ВКП(б) з 1944 року з лав ВКП(б) виключити”.
Коментар журналіста. Щодо богохульства якогось Філіпського, то ця дика історія мала продовження. Вже 1 червня цього ж року райком партії скасував попереднє рішення про виключення цього войовничого атеїста з партії, замінивши міру партійного покарання на сувору догану. Мовляв, “молодий комуніст мало свідомий у справах релігії і має низький теоретичний та загальнополітичний рівень”. Таку зміну позиції райкому партії автор може пояснити тим, що після закінчення війни надійшла директива посилити антирелігійну пропаганду відповідно до вказівок Сталіна, який різко змінив своє ставлення до релігії після перемоги над нацистами. Завершуючи цю тему, доречно нагадати відомий політичний жарт: “Перші совіти були кращі, бо скорше пішли...”.
Фото Центрального державного кінофотоархіву України імені Г. С. Пшеничного.
