«Молоду гвардію» переробляю на «Стару гвардію»...

60 років тому пострілом у серце вкоротив собі віку автор відомого роману про молодогвардійців Олександр Фадєєв


Це сталося 13 травня 1956 року на дачі письменника у підмосковному Пєрєдєлкіно. Замовчати цю трагедію було неможливо. Газета “Правда” повідомила про смерть Фадєєва і назвала причиною самогубства глибоку депресію, викликану тривалим алкоголізмом. “Правда” сказала не всю правду. Письменник справді багато років зловживав спиртним і безуспішно лікувався. Сам він згадував, що почав пити самогон з 16 років. Але, за свідченнями багатьох людей, за три місяці до смертельного пострілу Фадєєв не вживав ані краплі спиртного.

Справжня причина самогубства письменника - у його передсмертному листі до ЦК КПРС. Лист був глибоко засекреченим. Сірий кардинал партії Михайло Суслов порадив “глибше “закопати” цього листа”. “Розкопали” лише 1990 року... Наведемо уривок: «Не вижу возможности жить дальше. Так как искусство, которому я отдал свою жизнь, загублено самоуверенно-невежественным руководством партии и теперь уже не может быть поправлено. Лучшие кадры литературы в числе, которое даже не снилось царским сатрапам, физически истреблены или погибли благодаря преступному попустительству власть имущих. Лучшие люди литературы умерли в преждевременном возрасте. Все остальное, мало-мальски способное создавать истинные ценности, умерло, не достигнув 40-50 лет... Литература отдана во власть людей неталантливых, мелких, злопамятных. Нет никакого стимула в душе, чтобы творить. Жизнь моя как писателя теряет всякий смысл. И с превеликой радостью, как избавление от этого гнусного существования, где на тебя обрушивается подлость, ложь и клевета, ухожу из этой жизни. Прошу меня похоронить рядом с матерью моей. Александр Фадеев».

Волю покійного партія не виконала. Біля матері не поховали…

Трагічна смерть талановитого письменника зумовлена кількома факторами. Учасник Громадянської війни, воєнкор у роки війни з нацистами, Фадєєв був переконаним сталіністом. Ще до війни обіймав посаду генерального секретаря Спілки письменників Радянського Союзу. Не без його участі відбувалося цькування Анни Ахматової, Михайла Зощенка, інших письменників. Але і тут не все було однозначно. Кільком літераторам у скрутну хвилину допомагав матеріально, клопотав про виділення пенсій і житла…

Олександр Фадєєв до вій­ни написав романи “Разлив”, “Разгром”, “Последний из Удэге”. Але найбільшу популярність йому приніс роман “Молода гвардія”. 1946 року твір був удостоєний Сталінської премії. Однак 1947 року газета “Правда” (зрозуміло, за вказівкою Сталіна) піддала роман гострій критиці. Мовляв, письменник не показав керівної ролі партії, яка нібито скеровувала підпільну комсомольську організацію Краснодона. Фадєєва, по суті, змусили переписати роман. Нова редакція “Молодої гвардії” побачила світ 1951 року. Сталін схвалив цей варіант книги... Письменник гірко жартував: “Молоду гвардію” переробляю на “Стару гвардію”... Це були не стільки муки творчості, скільки муки совісті... В останні роки письменник відчував творчу кризу. Новий роман “Чорна металургія” не був завершений. Матеріал, який надали письменнику, виявився неправдивим.

Справжнім потрясінням для Фадєєва стала доповідь Хрущова на ХХ з’їзді КПРС про культ особи Сталіна. У цій доповіді вперше прозвучала цифра — 600 репресованих письменників... Фадєєв розумів, що це вирок і йому... Ось що казав Микита Хрущов про Фадєєва: “Він боявся зустрічі лицем до лиця з тими, кого допоміг Сталіну загнати у табори...”. Не таким категоричним щодо цієї трагічної постаті був Борис Пастернак: «У него душа разделена на множество непроницаемых отсеков, как у подводной лодки. Только алкоголь все смешивает, поднимает перегородки...».