Людина, яка ледь не вбила Гітлера


Він розповість про 36-річного теслю з містечка Гермарінген, що на півдні Німеччини, Георга Ельзера. Йому ледь не вдалося на початку Другої світової війни вбити Адольфа Гітлера. Стрічку зняв режисер Олівер Гіршбігель, відомий фільмами «Бункер» (2004) і «Діана» (2013).

У пам’ять про невдалий «Пивний путч» (переворот) 1923 року 8 листопада 1939-го Гітлер зі щорічною промовою виступав у пивній залі Мюнхена. Фюрер і верхівка Рейху не підозрювали, що в залі закладена бомба. Зібрав її тесля Ельзер, який цілий рік планував замах на Гітлера, — бо був проти війни, яку той почав. Гітлер починав виступ щороку в той же час. Але того разу він вирішив швидше повернутися до воєначальників у Берліні, тож завершив виступ раніше. Через 13 хв. після того, як Гітлер поїхав, бомба вибухнула, вбивши вісьмох осіб. У місці, де раніше стояв Гітлер, обвалилася стеля.

Гестапо заарештувало Ельзера на кордоні зі Швейцарією невдовзі після вибуху. У його кишені знайшли докази причетності до замаху. Стенограму його допитів знайшли у 1960-х. З допитів відомо, що Ельзер почав експерименти з вибухівкою, коли працював у зброярській компанії. Згодом перейшов на роботу в пивному залі у Мюнхені, де Гітлер щороку в листопаді виголошував промову. Тут Ельзеру стали у пригоді його вміння теслі й столяра. Він працював понад 30 ночей. Приходив до зали на вечерю, ховався, а коли приміщення замикали, вибивав отвір у колоні біля сцени, аби закласти вибухівку.

Ельзер розповів на допиті, що вночі у порожньому залі найменший шум супроводжувало відлуння, тому він робив усе так, аби найгучніші моменти припадали на автоматичний злив туалетних бачків, який був кожні 10 хв. Усі звуки слід було глушити, кожну смітинку винести...

Гестапо припустило, що Ельзер пов’язаний з більшим угрупованням, на зразок підпілля британської розвідки. Ніхто не вірив, що він діяв сам. Десятиліттями вважали, що замах Ельзера — частина ширшої змови. Проте, як пише біограф Гітлера Єн Кершо, Ельзер був «одинаком, представником робітничого класу, який діяв без чийогось відома і допомоги». Він не був прихильником якоїсь політичної сили. Натомість переживав за долю простих робітників. Коли до влади прийшли нацисти, Ельзер почав робити дрібні жести непокори. Як-от, відмовлявся шанобливо слухати радіотрансляції промов Гітлера. До кінця 1930-х Ельзер перейнявся планами Гітлера розпочати війну. Він знав, що його бомба може вбити багатьох невин­них людей, але «хотів запобігти значно більшому кровопролиттю».

Нацисти кинули Ельзера до концтабору, де він був майже всю війну. Його стратили за місяць до кінця війни, 9 квітня 1945-го.

За даними архівів німецьких спецслужб, на Гітлера робили замах близько 20 разів. За словами письменника Вілла Бертольда, який працював репортером під час Нюрнберзького процесу, замахів було більше 40. За новими даними, фюрера намагалися вбити щонайменше 50 разів. Один замах набув у повоєнні роки великого розголосу — бомба, яку 1944-го в штаб-квартирі Гітлера заклав полковник Клаус фон Штауффенберг.

Минулого року канцлер Німеччини Анґела Меркель визнала Ельзера героєм антинацистського опору, назвавши його людиною, «яка спробувала запобігти війні».