Туман над Смоленською катастрофою досі не розвіявся...


П’ять років минуло від часу Смоленської катастрофи. Тоді літак Ту-154, що летів на пам’ятні заходи до 70-их роковин Катинського злочину (1940-го СРСР розстріляв тисячі польських офіцерів), розбився під Смоленськом — разом з президентом Польщі Лехом Качинським і ще 95 особами, представниками польської еліти. Найімовірніша причина катастрофи — помилки польських пілотів і російських диспетчерів, які дозволили садити літак у туманну погоду на непідготовленому військовому аеродромі. До роковин трагедії у Польщі дискутують, чи був тиск на пілотів, аби ті посадили літак, і чому Москва досі не віддає уламків Ту-154. Останнє викликає підозри, що вся правда про трагедію досі «в тумані»...

Глава ВПС Польщі тиснув на пілотів?

Замість Смоленська 8-9 квітня цього року польський президент Броніслав Коморовський відвідав Україну, зокрема заповідник «Биківнянські могили» під Києвом. Там три роки тому відкрили меморіал жертвам тоталітаризму, який став четвертим «катинським цвинтарем».

Днями польська радіостанція RMF FM опублікувала нові розшифровки записів розмов пілотів із «чорної скриньки» Ту-154. Там йдеться, що глава польських повітряних сил Анджей Бласік був у кабіні пілотів у момент катастрофи. Експертам начебто вдалося розшифрувати на 30% більше слів, ніж під час попередніх експертиз. Бласік вимагав від членів екіпажу посадити борт, а на висоті 300 м переконував пілота, що літак зможе потрапити на злітну смугу...

Із записів чути, що про необхідність садити літак говорив і глава служби протоколу МЗС Польщі Маріуш Казана. «Упродовж 20 хв. перед катастрофою записано сім прохань про тишу в кабіні пілотів. «Від слів «Тихо там» до «Б..ь, перестаньте, прошу» за 2,5 хв. до катастрофи», — передає RMF FM. За 30 хв. до катастрофи стюардеса пропонувала неідентифікованій особі у кабіні пілотів пиво... Ці записи долучили до розслідування справи.

Росія досі не повертає уламків польського літака

Нещодавно польська ген­прокуратура заявила, що в катастрофі, крім двох польських пілотів, винні російські диспетчери, які неправильно «вели» літак. Проти диспетчерів зі Смоленська Варшава висунула звинувачення. Їм загрожує від півроку до восьми років тюрми, якщо... Росія їх видасть. Слідчий комітет РФ ці звинувачення відкинув. Прокуратура Польщі також вимагає від РФ повернути уламки літака. Глава МЗС Польщі Гжегож Схетина заявив: Варшава чекала, що через п’ять років після трагедії зможе отримати уламки і «підбити підсумки», але цього не сталося, бо Росія не має бажання розслідувати причини трагедії.

«Можна було ще п’ять років тому вимагати від міжнародних трибуналів, аби ті змусили РФ повернути польське майно, — рештки літака. Ми не маємо доступу до них, зникли особисті речі пасажирів. Не знайдено комп’ютера екс-шефа Бюро нацбезпеки Александра Щигла. Можна було звинуватити РФ у міжнародних судах щодо повернення майна, звернутися до розвідок держав-союзників з проханням про допомогу. Можна було зробити багато міжнародних дій, але з політичних міркувань тодішній уряд Дональда Туска не хотів цього робити, бо вважав... що це може означати «війну» з Росією», — заявив екс-віце-шеф Бюро нацбезпеки Польщі Вітольд Ващиковський.

Чи був замах на Качинського?

Міждержавний авіаційний комітет (фактично — під контролем Москви) 2011-го у звіті назвав причинами катастрофи рішення екіпажу не йти на запасний аеродром, а також недоліки в забезпеченні польоту і підготовці екіпажу. Росія поклала відповідальність за катастрофу на польських пілотів, які були «під тиском» і вирішили не летіти на запасний аеродром, попри погодні умови. Зараз великих розбіжностей між офіційними польською та російською версіями причин катастрофи немає. Дискусії тривають лише про те, хто більше винен — росіяни чи поляки?

Попри офіційні версії, прихильники найбільшої опозиційної партії Польщі «Право і Справедливість», співзасновником якої був покійний Лех Качинський, переконані: катастрофа — навмисне організований замах на президента Польщі, а польська і російська влади приховують це. Мовляв, через небажання сварки з Москвою уряд Туска активно не відстоював прозорість розслідування, а підігравав Росії, що було помилкою — з огляду на події останнього року в Україні.

«Слідство в Польщі та в Росії не завершене. Російська прокуратура не хоче визнавати помилок контрольної вежі, не бачить, що тамтешні офіцери помилилися. Польська прокуратура не може закінчити слідства, бо не має оригіналів «чорних скриньок» і решток фюзеляжу, — речових доказів. Наша прокуратура каже, що її представники мали доступ до місця катастрофи. Але це було через 1,5 року після події. Знаємо, як впродовж кількох місяців росіяни ставились до місця катастрофи, як усе розкрадали і підчищали. Багато експертів вказують, що уламки літака знаходили на значній відстані від берези (її зачепив літак і від цього впав). Свідки кажуть, що бачили блиск і чули вибух. Бачили, як розпадається літак, а його фрагменти відривались ще до зіткнення з березою. Літак, якщо розпався на висоті кількох метрів над землею, не міг розпастись на тисячі уламків. Лише на сотні. Якби береза справді відбила крило і літак летів на лівому боці, то зробив би рів, як плуг, що оре землю. Але таких слідів немає. Мабуть, літак розсипався у повітрі. Наша прокуратура, яка отримала доступ до уламків, перевіряла їх щодо вибухівки, але її слідів не знайшла. Катастрофа могла статися інакше, ніж вказано у польському рапорті і в ще більш брехливому російському... Лех Качинський казав у Тбілісі на мітингу під час російської агресії 2008-го: «Нині це Грузія, завтра це може бути Україна, потім країни Балтії, а потім Польща». Цей сценарій реалізується зараз. Не виключаю, що за це його і спіткала помста», — каже Вітольд Ващиковський.

Проте інші оглядачі скептичні щодо версії замаху. «У катастрофі немає великих таємниць. Слідство виявило лише велику кількість помилок. Того польоту не мало бути взагалі. Це мов на маршрут виїхав автобус без техогляду і з водієм без водійських прав. Від певного моменту літак був приречений на катастрофу... Частини літака обгорілі і роздріблені, бо пройшли крізь ще працюючі двигуни», — пояснив експерт польського видання «Крилата Польща» Томаш Гипкі.

Довідка «ВЗ»

Катинський злочин

У вересні 1939-го Німеччина та СРСР напали на Польщу і розв’язали Другу світову війну. 28 вересня 1939-го, після підписання «Договору про дружбу і кордони» між Рейхом і СРСР, Польща перестала існувати. У радянському полоні опинилися тисячі польських офіцерів. У березні 1940-го у Старобільському, Козельському, Осташковському таборах було 14700 польських офіцерів. Ще 11 тисяч були у в’язницях Західної України та Західної Білорусі. 5 березня 1940-го нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія запропонував знищити польських офіцерів-бранців. Вище керівництво СРСР погодилося.

Із квітня 1940-го розпочалася «операція з розвантаження таборів». Бранців Старобільського табору (3820) розстрілювали у приміщенні Управління НКВД в центрі Харкова та ховали в лісі, на таємному цвинтарі у передмісті П’ятихатки. Бранців Осташковського табору (6311) — в НКВД Калініна (тепер — Твер) і ховали біля села Мідне. В’язнів Козельського табору (4421) розстріляли і ховали у Катині під Смоленськом. 7300 в’язнів із тюрем Західної України і Білорусі розстріляли у різних містах СРСР.

13 квітня 1943-го світ вперше дізнався про Катинський злочин — німці знайшли масові поховання вбитих у СРСР польських офіцерів. Кремль відкинув звинувачення. 1946-го СРСР на Нюрнберзькому трибуналі звинуватив у знищенні поляків у Катині нацистів. Проте трибунал поставив під сумнів аргументи радянської сторони і не підтримав звинувачення.

СРСР визнав вину за знищення польських військовополонених лише 13 квітня 1990-го. Протягом 1991-1996 років були археологічно досліджені місця масових поховань у Катині, Харкові та Мідному. Дослідження у Биківні 1989-го та 2004-2011 років теж підтвердили знищення поляків сталінським режимом. 16 квітня 2012-го Європейський суд з прав людини визнав Катинь військовим злочином СРСР.