В Україні «наслідив» кожен другий Нобелівський лауреат


Що спільного в Іллі Мечникова, Марії Склодовської-Кюрі і Ваксмана Зельмана? Усі вони є нобелівськими лауреатами, і кожен з них у якийсь спосіб пов’язаний з Україною. Нобелівською премією та тими, хто її удостоївся, тернополянин Юрій Ковальков зацікавився ще у студентські роки. Тоді ж у нього і проявилися перші “симптоми” філателії — марки, конверти, поштові штемпелі заворожували юнака...

Відтоді вишукує марки та поштові листівки на нобелівську тематику. Що вдалося зібрати, виставив на оглядини у бібліотеці-музеї “Літературне Тернопілля”.

“Якщо переглянете списки усіх лауреатів за всі роки, українця серед них не знайдете, — каже пан Юрій. — Як так, такий талановитий народ і не привів на світ жодного генія?! Коли копнув глибше, був шокований — майже кожен другий має причетність до України!

Ілля Мечников, який у 1908 році отримав Нобелівську премію з медицини та фізіології, народився у селі Іванівці тоді ще Харківської губернії. Навчався у Харківському ліцеї, потім — у Харківському університеті. Викладав у Новоросійському (нині — Одеському) університеті. Очолював в Одесі бактеріологічну станцію. У 42 роки перебрався до Парижа, де керував лабораторією в Інституті Луї Пастера, а через шість років — і самим інститутом (як заступник директора). Нобелівську премію за найбільше відкриття в імунології — явища фагоцитозу — шведи вручали не українцеві єврейського походження і не підданому Російської імперії, а громадянину Франції...

Американський біохімік Аб­рахам Ваксман Зельман, який у 1952 році отримав Нобелівську премію з медицини та фізіології, народився у містечку Нова Прилука на Вінниччині. Закінчив єврейську початкову релігійну школу, після чого його прийняли в Одеську гімназію. У віці 23 років емігрував у США. Через 41 рік винайшов перші ліки від туберкульозу — антибіо­тик стрептоміцин. Це якби зараз хтось винайшов ліки від раку чи ­СНІДу! На церемонії вручення премії до Ваксмана підійшла 12-річна дівчинка і вручила йому п’ять троянд. “Це — за кожен рік життя, яке ви мені подарували”, — пояснила.

Йосефа Шмуеля Агнона тернополяни по праву називають своїм земляком. Народився лауреат Нобелівської премії з літератури у Бучачі Австро-Угорської імперії (нині — Тернопільська область). Агнон з дитинства був поліглотом — вільно володів українською, польською, німецькою, івритом. 18-річним юнаком перебрався до Львова, де працював у єврейській газеті. Вже через рік внаслідок відмови від служби в армії мусив емігрувати до Палестини. Кілька років жив у Німеччині, а потім знову повернувся на Землю обітовану. Впливовий американський критик Едмунд Вілсон висував кандидатуру Агнона на здобуття Нобелівської премії ще наприкінці 1950-х, однак письменник отримав її лише у 1966 році — як громадянин Ізраїлю. Агнон став кумиром ізраїльтян. Коли в єрусалимському районі Тальпійот, де він жив, розпочалися будівельні роботи, мер міста наказав встановити спеціальний знак поблизу його будинку: «Дотримуйтеся тиші! Агнон працює».

З американським хіміком Роалдом Гоффманом, який у 1981 році отримав Нобелівську премію у галузі хімії (за розробку теорії протікання хімічних реакцій), пан Юрій листується вже багато років. “Пан Роалд усім надсилає електронні листи, а мені — пише від руки”, — хвалиться пан Юрій. “На які теми спілкуєтеся?” — питаю. “На житейські”... Народився Роалд у Золочеві Львівської області. З початком німецької окупації родина потрапила до нацистського трудового табору. 1943 року їм вдалося втекти. Батько Роалда не зміг врятуватися (за організацію втечі його розстріляли). Осиротілу сім’ю переховував на горищі своєї школи в Уневі її директор Микола Дюк. Після приходу Червоної армії родина переїхала до Кракова. У 1946 році побиралася по німецьких і австрійських таборах “для переміщених осіб”, а 1949-го отримала дозвіл на переїзд до США. Через шість років Гоффман отримав американське громадянство. Закінчив Колумбійський університет зі ступенем бакалавра медицини. Ступінь доктора хімії здобув у Гарвардському університеті. Науковець чудово розуміє українську. 2006 року відвідав рідний Золочів. “Україна — земля обітована мого серця”, — зізнається він.

Фізик Жорж Шарпак, який 1992 року отримав Нобеля з фізики — за розробку детектора елементарних частинок, — насправді не француз, а... украї­нець. Звати його Георгій Харпак. Народився у селі Дубровиці (нині — Рівенської області). До Франції родина емігрувала на початку 1930-х. Георгію тоді було сім років. У 1944 році потрапив до німецького концент­раційного табору Дахау. Вижив тільки тому, що вільно розмовляв кількома мовами. Французьке громадянство отримав у 1946 році. Про свою Батьківщину тепер уже Жорж Шарпак згадує часто. Навіть книгу спогадів написав...

Марія Склодовська-Кюрі, яка двічі ставала лауреатом Нобелівської премії, була почесним доктором Львівської політехніки і навіть читала там лекцію. Допомагала організовувати стажування для перспективних вчених зі Львова у провідних європейських наукових установах. Подарувала Львову 80 г радію — завдяки чому в одній із львівських лікарень відкрився перший радіологічний відділ, який надавав допомогу хворим на рак.

Генрик Сенкевич — лауреат Нобелівської премії з літератури (1905) — відвідав з офіційним візитом Львів, тут він відсвяткував 25-річчя своєї літературної діяльності та презентував книгу “Хрестоносці”.

Полярний дослідник Фрітьоф Нансен, лауреат Нобелівської премії миру (1922), приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками голоду. Пересилав в Україну сільськогосподарську техніку та харчові продукти. Долучився до створення кількох дитячих будинків.

Лауреата Нобелівської премії з літератури Бйорнстьєрне Бйорнсона (1903) називають “норвезьким приятелем України”. Коли львівські студен­ти-українці, вимагаючи дотри­мання їхніх прав навчатися українською мовою (від 1871 року діяв цісарський указ про двомовність викладання у Львів­ському університеті), оголосили голодування, їх заареш­тувала поліція. Бйорнстьєрне став на захист молодих людей. Його гострі полемічні статті не подобалися ні полякам, ні австро-угорцям, але вільнолюбний норвежець “плював на них з високої гори”...

Мама Михайла Шолохова — українка. Рід Івана Буніна походить з Волині. Аун Сан Су Джі (лауреат Нобелівської премії миру 1991 року) заявила нещодавно про підтримку української опозиції. І це — далеко не повний перелік!

На своє хобі пан Юрій грошей не шкодує. Колись витратив на марку цілу зарплату. Дружина ентузіазму чоловіка не поділяла, поки той не продав один із “папірців” і не оплатив доньці семестр навчання в університеті. Ще й на новий телевізор вистачило! Найбільше ціняться марки і конверти зі спецпогашенням (печатка ставиться лише протягом одного дня, про що Укрпошта повідомляє... за рік). Найбільший попит серед філателістів на листівки з помилками. Пан Юрій показує листівку, на якій зображено Анрі Дюнана — засновника Товариства Червоного Хреста, який стоїть на колінах посеред поля бою, а на його рукаві красується пов’язка з червоним хрестом. “Товариство створив уже після битви при Сольферіно 24 червня 1859 року”, — каже пан Юрій. Показує ще один ляп художників — на марці зображено Нобеля, який пише пером (насправді писав ручкою).

Має пан Юрій марку на тему Нобелівської премії, випущену у 2001 році, яка... б’є струмом — варто лише її потерти. Марку з текстом поеми (одна літера — завбільшки з піщинку). Марку, що пахне евкаліптовою олією. Поштовий блок Норвегії з переліком усіх нобелівських лауреатів з 1901-го по 2001 рік (прочитати мікротекст можна лише під лупою).

Фото автора м. Тернопіль