Ікона з прикарпатського села Повч лікує у Відні


Безперечно, Відень є містом-аристократом, з давніми імперськими традиціями, з гарними вулицями і площами, що забудовані монументальними спорудами, величними храмами, розкішними палацами, чисельними мальовничими парками і скверами, досконалими пам’ятниками.

Перша письмова згадка про Відень сягає 881 року. Починаючи із ХІІІ ст., ним володіє династія Габсбургів. Розквіт міста припадає на часи правління імператриці Марії-Терези (1740-1780) і її сина Йосифа ІІ (1780-1790). Тоді були споруджені чудові палацові ансамблі. І в той час у Відні жили і творили Моцарт, Бетховен, Шуберт, і місто було визнаною музичною столицею Європи. Славні музичні традиції міста збереглися донині. Світове визнання мають Віденський філармонічний оркестр, Віденський хор хлопчиків і знаменита опера, в якій відбуваються не тільки вистави, а й найвизначніші бали.

Кафедральний собор Святого Стефана у Відні.

Побачила, як виглядають найвидатніші споруди міста: собор Святого Стефана, опера, Ратуша, парламент, університет, величезний палацовий комплекс Хофбург, колишня резиденція Габсбургів, розкішний замок — Бельведер... Було обмаль часу, і огляд відбувався поспіхом і в основному ззовні.

В історичному центрі міста поблизу головного храму Австрії собору Святого Стефана натовпи туристів, “живі фігури”, багато чоловіків в одязі часів Моцарта рекламують програми концертів, на вулицях багато кав’ярень, магазинів з привабливими вітринами. Дивувалася, що на вулицях нема засилля машин, проте багато стоянок для велосипедів, а для велосипедистів виділені доріжки вздовж тротуарів. Не обійшлося без відвідин кав’ярні. Віденська кава смачна і запашна. У кав’ярні Rosenberger її подавали у високих горнятках зі збитими вершками, а до кави — традиційний віденський штрудель з яблуками. До того ж відвідувачі отримують в подарунок таке ж горнятко і каву. Цікаво, що з вуличок Старого міста звідусіль добре проглядаються вежі собору Святого Стефана.

Іконостас церкви Святої Варвари.

Кафедральний собор Святого Стефана — найдавніша і найбільша святиня Австрії. Його дивовижна готична південна вежа, що має висоту 137 метрів, є символом Відня. Коли заходиш у храм — перехоплює подих від його величі і краси високомистецького оздоблення. Вражає ліс височенних струнких колон, що сплітаються вгорі у витонченних готичних нервюрах. З правої сторони від входу у собор розташована каплиця, в якій у розкішному обрамленні висить чудотворна ікона Матері Божої із прикарпатського села Повч, написана невідомим русинським художником для греко-католицької церкви.

Неймовірна історія цієї ікони. Вона у 1696 році впродовж місяця мироточила. Це дивне явище засвідчили церковні і світські комісії. Відомості про нього дійшли до австрійського імператора Леопольда І, і за його побажанням і проханням імператриці Елеонори ікону із села Повч урочисто перенесли у Відень до собору Святого Стефана, де вона висіла з тих пір в головному нефі храму до 1945 року. З ікони було зроблено копії, одну з них встановили в селі Повч. І сталося диво — копія 1715 року знову заплакала: рясні сльози спливали по обличчю Богородиці, стікали у підставлені тарілки. І так тривало три дні. На поклоніння до ікони Божої Матері з’їжджалися люди з усієї Європи, і відбувалися численні зцілення недужих. Ще таке диво з іконою спостерігалося у 1905, 1917 роках.

Друга святиня, в якій побували паломники, — греко-католицька церква Святої Великомучениці Варвари. В ній відбулося Богослужіння, яке відправляв отець Мілян.

Церква Святої Варвари є однією із найдавніших за межами України. Заснувала її австрійська імператриця Марія-Тереза в день святої Терези, 15 жовтня 1775 року. Імператриця прихильно ставилася до греко-католиків. У своїх указах вона урівняла в правах католицький і слов’яно-візантійський обряди, Римо-католицьку і Греко-католицьку церкви. При церкві Святої Варвари тоді ж було відкрито духовну семінарію, де семінаристи навчалися за рахунок держави. Марія-Тереза виділила кошти на будівництво і оздоблення церкви і обдарувала її цінним Євангелієм зі своєю монограмою.

Церква особлива за своїм розміщенням, вона — лише частина споруди: з обох сторін впритул до неї велика будівля, що належить віденській пошті. В кінці ХІХ ст. церква була поновлена за участю художника Святослава Гординського, який є автором мозаїк у церкві Святої Софії в Римі. В церкві встановлено таблиці: на честь 50-ліття заснування у Відні 1921 року Українського Вільного університету, а також в пам’ять жертвам змагань за волю України у 1918-1928 роках: борцям, мученикам і скитальцям від української громади Відня. Поруч із входом до церкви стоїть погруддя Іванові Франкові, встановлене 1999 року в пам’ять про його перебування у Відні.

...У жовтні 1892 року 33-річний Іван Фран­ко вступив на навчання у Віденський університет і в липні 1893 року захистив докторську дисертацію на тему: “Вар­лаам і Йоасаф”. Старослов’янський духовний роман”, за яку йому присудили ступінь доктора філософії. На фасаді будинку, де проживав Іван Франко, і в інституті германіки Віденського університету встановлено меморіальні дошки.

У Відні, колишній столиці Австро-Угорської імперії, у ХІХ ст. шукали притулку, навчалися, працювали не тільки її піддані галичани, а й українці із Великої України, тодішньої Росії. Письменник Пантелеймон Куліш у Відні познайомився з вченим Іваном Пулюєм, разом перекладали Біблію українською мовою. І перше повне видання Біблії українською мовою побачило світ у Відні 1903 року.