«Левку, коли ми виходили з оточення, попереду несли твою ікону. І всі вийшли!»

Ще з часів Майдану іконописець Лев Скоп підтримував своїми роботами, точніше, коштами з продажу своїх картин, український народ і захисників, які взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини.

На нього з нетер­пінням чекають на фронті україн­ські воїни. Для них май­стер пензля не просто заїжджий гість, а друг і навіть духовний настав­ник. Щоразу художник везе на фронт по 50−100 ікон.

Кожну вільну хвилину митець малює. Ні, не на папері чи полотні, а на дошках з ящиків від на­боїв, які для нього від­кладають українські за­хисники.

Нещодавно Лев Скоп встановив своєрідний рекорд — його образ «Юрій Змієборець» пі­шов з молотка на аукці­оні у рамках Благодій­ного проєкту «Пташки Перемоги» за 300 тисяч гривень! Загалом на аукціоні зібрали для потреб ЗСУ 6 мільйонів гривень.

За словами пана Левка, він постійно пра­цює з благодійними організаціями. Ніколи жодній з таких органі­зацій не відмовив, від­дає бодай дві-три ікони на аукціони. За скільки продають його роботи, не цікавиться, бо знає, що кожна гривня чи со­тня — це чиєсь врятова­не життя.

— У мене вже був один рекорд — мій образ в Україні купили за 250 тисяч гривень, — роз­повів журналістці «ВЗ» митець. — А за ікону, яку я віддав на аукціон у Чи­каго, волонтери взяли 10 тисяч доларів. Але то у США. А тут знову звернулися «Пташки Пе­ремоги». Я вже не раз їм давав свої роботи, бо довіряю їм. То такі фай­ні дівчата… Окрім того, зателефонував мій дво­юрідний брат і попросив дати роботу на той аук­ціон. Звісно, і мене за­просили, але я не беру участі у таких заходах, не маю на це часу. Маю море роботи. Поїхати у Самбір на цілий день не зміг, бо тільки уявив, скільки робіт можу на­малювати.

Наступного дня дво­юрідний брат зателе­фонував панові Левкові: «Продалася твоя ікона за 300 тисяч!». Аукціон проводив Олексій Гнат­ковський, який зіграв у фільмі «Довбуш» разом з Левом Скопом.

— Той Гнатковський — такий крутий, — каже митець. — Дуже тала­новитий артист, та ще й як людина — класний. На той аукціон, який він вів, виставили ще й лоти з фільму «Довбуш» — то­пірці, елементи одягу.

— А хто купив ваш образ?

— Ніколи цим не цікав­люся. Я віддав від щиро­го серця, а те, у чиї руки потрапила моя робота, — не важливо. Головне, вона комусь сподобала­ся. Нехай моя ікона цій людині стане оберегом. «Юрій Змієборець» на­мальований на дошці, яку я привіз з-під Авді­ївки чи з Дружківки. Ці дошки я називаю «120-ті міни», вони мають класний вигляд, тож мої роботи, виконані на них, можна повісити і у при­міщенні. Розмір ікони — інтер'єрний, приблизно 20 сантиметрів на метр.

— Довго малювали ікону?

— Я швидко малюю. Як маю натхнення, то за 5−6 годин образ буде го­товий. На фронті мину­лої поїздки намалював 100 маленьких ікон. Ма­ленькі важче малювати, але я над цим не задуму­юся — мої ікони потрібні хлопцям. Недавно ком­бат зателефонував з пе­редової: «Левку, ми були в оточенні, коли виходи­ли, попереду несли твою ікону. І всі вийшли!».