Під час продажу пшениці Україну грабують двічі: розслідування
Схема реалізується через відкриття компаній на підставних осіб та на загублені паспорти
«У рамках схеми, за якою з України вивозиться пшениця, нашу країну фактично обкрадають, причому відбувається це двічі», — йдеться в розслідуванні журналістки ZN.UA Юлій Самаєвої.
Аналіз постачання української пшениці показав, що у другому півріччі 2022-го, перший раз грабунок відбувається, коли зерно продається за найнижчими у світі цінами. Другий — коли гроші від її продажу «осідають» не в Україні, позбавляючи державу частини податків і валютного виторгу.
«Це історії про відвертий кримінал, коли зернотрейдингом займаються компанії, мета яких проста — продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютного виторгу. Це буквальне вимивання грошей із країни у найскрутніші для неї часи», — наголошує Юлія Самаєва.
ZN.UA зазначає: «на ринку, справа зайшла вже так далеко, що тепер фіктивні компанії навіть рахунків у банках не мають, а зразу в угоді прописують, що оплату має отримати третя юрособа в іншій юрисдикції».
У 2022 році ця схема реалізовувалася через постачання пшениці в Туреччину, Румунію, Іспанію, Польщу, Індонезію, Італію, Бангладеш.
Доходи в цей же період осідала переважно у Швейцарії, Великій Британії, Кіпрі, Польщі, ОАЕ, Угорщині, Сейшельських Островах. Втім, більш ретельний аналіз виявив ще чимало офшорних і низькоподаткових юрисдикцій, у яких осідає наш виторг за продану пшеницю. Що офшорніше, то дешевше. Хто ж стоїть за цими країнами та постачанням?
ZN.UA показує це на прикладі постачання нашої пшениці до Бангладеш. Прямих постач (коли товар і гроші ідуть напряму до Бангладеш) немає. Відповідно, і постачальники — зазвичай знані глобальні трейдери.
«Тож важко було не помітити серед давно відомих назв таку собі AGRI1 TRADING. Цікава компанія: зареєстрована у Великій Британії, один акціонер, статутний капітал аж 100 фунтів, дата реєстрації — 26 липня 2022 року, тобто через чотири дні після підписання у Стамбулі „зернової угоди“,». Власниця і директорка компанії — українка Надія Нагаєва.
Ми продавали пшеницю в Бангладеш у середньому по 198 дол. за тонну, тобто вдвічі дешевше від середньоринкової, постачання дорожче 300 дол. узагалі не було.
Натомість від британської компанії українки Нагаєвої до Бангладеш завозилася пшениця вже за цілком ринковою ціною у 363 дол. за тонну.
«Якщо ти можеш щось продати вдвічі дорожче, ніж купив, це дуже вигідно. І знаєте, навіть класичний перепродаж не потрібен: схеми із „заміною в морі“ як товарів, так і постачальників — давній головний біль світової торгівлі», — пише Юлія Самаєва.
Здавалося б, в Україні є цілий тріумвірат контролерів, які можуть в один день усе це зупинити: податкова перевіряє походження експортованого товару й ознаки фіктивності, сигналізує митниці, яка стоїть на смерть, але не випускає партії з країни, а БЕБ з ранку до ночі розслідує і розслідує, аби всі винні понесли покарання. Вони цілий міжвідомчий протокол про це підписали у вересні минулого року, коли спливли перші продажі по 50−100 дол. Але і з вересня нічого не змінилося.
«Вони, певно, теж глянули, бо вже в січні скликали тимчасову слідчу комісію, щоб розібратися, чого ж такий вправний план не спрацював. І в січні БЕБ і СБУ провели обшуки на митниці, нарахувавши у схемі щонайменше десяток високопосадовців, 370 фірм і 5 млрд грн збитків для держбюджету», — йдеться в повідомленні.
Результати вражають — замість підозр і проваджень скликається чергова ТСК. А, іще на «зливних бачках» один за одним почали з’являтися тексти, як митники/податківці/БЕБівці (потрібне підкресліть) «прикурюють» на зерні.
