Чому потрібний компроміс між екологами й пенсіонерами

Теплові електростанції, спалюючи вугілля, виробляють електроенергію і виводять в атмосферу велику кількість CO2.

Це, на думку екологів, сприяє підвищенню температури на Землі на 2 градуси Цельсія. А потеплішання на 2 градуси несе людству численні катаклізми, такі, як підвищення рівня океану, що затопить багато островів і берегів.

Через ці побоювання усі компанії світу, що видобувають вугілля або нафту, перебувають у чорному списку любителів природи.

Оскільки проблема полягає у викидах CO2 до атмосфери під час спалювання вугілля або нафти, компанія Exxon запропонувала технологію уловлювання вуглекислого газу з атмосфери. Отже, якщо нафтова компанія вловила з атмосфери стільки ж його, скільки викидає до атмосфери видобута нею нафта, то вона стає нейтральною з точки зору шкідливих викидів у атмосферу. І тим самим, вже не впливає на збільшення температури на Землі.

Але прихильників шведської школярки Грети Тунберг, серед яких і багато членів європейських урядів, таке розв'язання проблеми не влаштовує, і вони вимагають знищення всіх видобувників вугілля і нафти. Бо «Карфаген має бути знищеним». Навіть, якщо він вже нікому і не завдає шкоди.

Крім того, що виробництво електроенергії і тепла має бути екологічно чистим, воно повинно бути ще й дешевим. Інакше наші пенсіонери замерзнуть у темряві набагато скоріше, ніж настане світле екологічне майбутнє на планеті Земля. Просто тому, що будуть не в стані оплачувати рахунки за газ і електроенергію.

Вересень у Європі нагадав про ціну відмови від дешевих джерел виробництва електроенергії у дуже показовий спосіб. Ціна газу на біржі TTF зросла вже у п'ять разів у порівнянні з березнем цього ж 2021 року.

Оскільки в Україні заведено вказувати пальцем на TTF, як орієнтир для внутрішніх цін на газ, то можна було б уявити, що ціна для населення мала б становити не 8 гривень кубічного метра газу, а всі 40 гривень. Тобто у зимовий період більшості людей, що живуть на пенсію (а також і на одну зарплату) не вистачило б грошей навіть на оплату рахунків за газ. На щастя, цього не станеться з двох причин.

По-перше, ціна газу для населення в Україні, не зважаючи на визнаний ринковий механізм утворення його ціни, встановлюється регулятором (НКРЕКП). Коли ж НКРЕКП бракує повноважень, втручається Кабмін. Бо якщо Кабінет Міністрів допустить «ринкову» ціну у 40 гривень, то протягом одного тижня він буде у відставці, через одностайне обурення всіх верств населення України.

А по-друге, і головне, газ зазвичай постачається за довгостроковими договорами, які були укладені багато років тому, і ціна поставки не залежить або несильно залежить від поточних цін на TTF. Тобто пісні про «ринкову» ціну, що залежить від TTF є «дещо перебільшеними», як висловився колись Марк Твен щодо чуток про свою смерть. Принаймні це є перебільшенням, поки діють довгострокові договори.

Іншим везінням України є той факт, що виробництво електроенергії в Україні, на відміну від Європи, не залежить від ціни газу. Тому що газ вже не використовується на українських електростанціях. На початку 2000-х років українські електростанції почали переводити з газу на вугілля, тому що газу бракувало, а вугілля було у надлишку.

Більш ніж половина обсягу електроенергії в Україні дають атомні і гідроелектростанції, а решту теплові, що спалюють вугілля. Ще кілька відсотків продукують вітряки та сонячні батареї.

У Європі значна кількість електростанцій працює на газі. Тому що Німеччина та Іспанія відмовилися від атомних електростанцій, а також відмовляються від вугілля. Залишилися вітряки, сонячні батареї, а також станції, що працюють на газі. На відміну від вугілля, він викидає трохи менше CO2 до атмосфери.

Залежність від газу в ЄС для виробництва електроенергії стала критичною, і попит на нього значно перебільшив пропозицію. Як на біду, в Англії водночас встановилася погода без вітру, і вітряки почали генерувати значно менше електроенергії. Це ще більше сприяло підвищенню попиту на електроенергію газових електростанцій. Зросли рахунки за електроенергію.

Все це створює не тільки сприятливі умови для російського Газпрому, але й для приходу американських постачальників скрапленого газу до Європи. Оскільки ця газова криза у Європі сталася безпосередньо після угоди між урядами Німеччини та США щодо Північного потоку-2, то й не дивно, що американські, російські та німецькі компанії, що опікуються поставками газу до Європи, є головними вигодонабувачами. Решта країн Європи приречена платити вищу ціну за газ, аж поки ця завищена ціна не приведе на TTF нових численних постачальників. Але за той час буде підписано багато довгострокових угод на поставки газу вже за збільшеною ціною.

У світі є три головних біржі газу: Генрі Хаб для Америки, JKM для Азії та TTF для Європи. Станом на 4 жовтня ціна газу на цих біржах становила відповідно 5.76, 31.5 та 33 долари за однакову прийняту на біржах одиницю виміру.

Отже, ми бачимо, що на американській біржі газ майже у 6 разів дешевший, ніж у Європі. Тобто американським експортерам вигідно купити газ на Генрі Хабі за 5.76 долара, скрапити, відвезти танкерами до терміналів скрапленого газу у портах Європи або Азії і продати його там за 31.5 або 33 долари. Коли різниця між ціною на цих трьох біржах становила 2−3 рази, прибутковість американського скрапленого газу була сумнівною. А різниця у ціні у 5−6 разів вже добре сприяє експорту американського газу до Азії та Європи. Президент Байден послався на «відповідність національним інтересам», підписуючи угоду з канцлером Меркель про Північний Потік-2. Маємо підстави припусти, що «національні інтереси» — це збільшення експорту американського скрапленого газу.

Зростання різниці у ціні між трьома світовими хабами газу дає привід припустити, що експорт американського скрапленого газу зростатиме. У тому числі і до Європи. Іншим підтвердженням цієї тези є той факт, що ринкові ціни тих американських нафтогазових компаній, які видобувають більше газу, зростають швидше, ніж ціни компаній, які здебільшого видобувають тільки нафту. Ще простіше спостерігати за успіхами американських експортерів скрапленого газу на прикладі компанії Cheniere, яка першою у 2016 році започаткувала експорт американського скрапленого газу. Ціна акцій цієї компанії досягла максимуму за всю її історію.

Отже, але це тільки припущення, оскільки текст угоди між урядами США та Німеччини нам невідомий, створюються умови для збільшення експорту американського скрапленого газу до Європи. Тобто російський Газпром, який має можливість зменшувати ціну, щоби не допускати американських експортерів на європейський ринок газу, вірогідно, не буде користатися цією можливістю.

Принаймні у найближчі роки. Пані Меркель на переговорах з урядом США, мабуть, мала гарантії Кремля щодо неперешкоджання експорту американського скрапленого газу до Європи в обмін на введення до експлуатації Північного потоку-2.

Збільшення поставок американського скрапленого газу до польського порту на Балтійському морі вигідно Україні за теперішніх обставин, бо створює додаткові умови для імпорту приблизно п'яти мільярдів кубів газу, або половини усіх потреб газового імпорту України.

Також і співпраця з американськими компаніями у виробництві електроенергії в Україні гарантує самодостатність нашої держави у забезпеченні електроенергією навіть в умовах закриття теплових електростанцій, що залежать від поставок вугілля.

Будівництво ще одного гігаватного блоку на Хмельницькій АЕС, а також перспектива будівництва значної кількості малих АЕС потужністю 77 мВ, є запорукою такої самодостатності. Значний потенціал ядерної енергетики може перетворити Україну на вагомого експортера водню, який, за оцінками фахівців, є паливом майбутнього.

Атомна енергетика з точки зору екології є чистою енергетикою, бо не викидає у повітря CO2. У порівнянні з вітряками та сонячними батареями вона має ще і ту перевагу, що працює стабільно, не залежить від наявності вітру або кількості сонячних днів на рік. Тому вітряки і сонячні батареї можуть прекрасно її доповнити, але не замінити. Реактори останнього покоління є безпечними і з точки зору такого стихійного лиха, як цунамі, що залило компресори охолодження атомних станцій у Японії. Бо система пасивного охолодження не потребує компресорів.

Щоправда, завжди залишається небезпека терористичних актів, яка вимагає додаткових суттєвих витрат на охорону АЕС. Але небезпека тероризму існує в суспільстві і без АЕС.

Отже, генерація електроенергії в Україні, основою якої є 15 атомних енергоблоків, є більш стабільною, ніж генерація електроенергії в кількох країнах Європи, де стабільність генерації електроенергії залежить від електростанцій, що працюють на газі.

Наша атомна енергетика є і запорукою незалежності української держави від Росії. Бо у 2014 році Росія, захопивши Крим і його газові родовища, створила дефіцит газу для України, а захопивши частину Донбасу, ще й встановила контроль над більшою частиною українського вугілля.

Саме створюючи дисбаланс між наявністю енергоносіїв в Україні і потребами української економіки у вугіллі, газі, нафті і електроенергії, Росія хоче контролювати політичні процеси в Україні.

З українською атомною енергетикою Росії менш пощастило, ніж з іншими джерелами енергії. Бо в Кремлі вважали, що залежність України від російських поставок атомного палива для 15 енергоблоків, а також все зростаючі витрати України на зберігання відпрацьованих відходів на території Росії, гарантувало їй контроль над українською атомною енергетикою.

Завдяки поставкам атомного палива з Заходу і будівництву власного сховища для ядерних відходів, Україна значно зменшила залежність своєї атомної енергетики від Росії.

Подальше збільшення потужностей українських АЕС завдяки кооперації з західними інвесторами провалює російський план зберегти контроль над українською енергетикою, а значить і позбавляє її основних важелів впливу на український уряд. І коли Росія зрозуміє, що контролювати українську енергетику вона неспроможна, створяться ще більш сприятливі умови для встановлення миру на підставі покрокового плану запропанованого раніше (див. тут наприкінці статті).

Газова криза у Європі виникла тому, що у своєму прагненні до екологічно чистої енергетики, політики відірвалися від реалій. Ці реалії полягають у тому, що слід піклуватися не тільки про нащадків, які ще не народилися, але й про існуючих пенсіонерів, які щораз з острахом виймають з поштової скриньки рахунки за газ та світло.

Знаходження такого компромісу зробить всі ціни більш передбачуваними, і відповідно, життя всіх людей більш комфортним.