Сільських поштарів перетворять на банкірів?

Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроєкт, який фактично дозволяє «Укрпошті» надавати банківські послуги. Загалом у ВРУ зареєстровано три законопроєкти, мета яких — перетворити державного поштового монополіста на поштовий банк. Але який у цьому сенс, якщо в країні і так десятки банків, а поштові відділення надають платіжні послуги: приймають оплату за комуналку, розносять пенсії, здійснюють грошові перекази?

Якщо закон приймуть, то, окрім перелічених послуг, пошта зможе видавати платіжні картки і навіть за­лучати кошти на депозити. Щоправда, їх називатимуть «поштовими» рахунками. Автори законопроєкту (депутати від «Слу­ги народу» та «Голосу») переконують: на­магаються зробити фінансові послуги до­ступнішими для українців. Виявляється, лише 6% території країни покрито зоною обслуговування банків. Тобто основними клієнтами такої пошти-банку мали б бути сільські жителі. Логіка в цьому, безпере­чно, є. Особливо після того, як державний «Ощадбанк» почав закривати невеличкі відділення у селах як нерентабельні. Але ж і «Укрпошта» позакривала багато від­ділень. Тож переважно залишилось одне поштове відділення на декілька сіл, де приймають оплату за світло та газ, торгу­ють милом та туалетним папером… Сіль­ська пошта — це переважно стара будівля, навіть без ґрат на вікнах. Адже останні два десятиліття «Укрпошта» стабільно збит­кове підприємство, яке просто не мало коштів, аби утримувати відділення у на­лежному стані. Поштарі обслуговують по кілька хуторів, тож їм доводиться на ве­лосипеді, без жодної охорони, розвозити кількадесят тисяч гривень і товар на про­даж. Тепер вони стануть ще й банкірами. Яким чином така пошта може гарантува­ти вкладникам безпеку їхніх заощаджень? При цьому генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський переконує, що «Укрпошта» готова виконувати усі ви­моги НБУ і навіть стати членом Фонду га­рантування вкладів фізичних осіб.

«Нелогічно. Неконкурентно. Ризико­во. Це якщо у три слова втиснути нашу позицію про ідею дозволити „Укрпо­шті“ надавати банківські послуги», — прокоментували ситуацію у НБУ. «Ук­рпошта» опиниться у привілейованому стані, якщо порівняти з тими ж банка­ми. Зважте самі. Поштовийоператор отримає всі переваги і можливості ве­дення банківськоїдіяльності, але не не­стиме жодноївідповідальності. Пошто­вому оператору не потрібно отримувати банківську ліцензію, не потрібно вико­нувати нормативи та вимоги до роботи з коштами населення. НБУ зможе вста­новлювати для «Укрпошти» лише поря­док відкриття і ведення рахунків. Тобто НБУ не буде регулювати банківську ді­яльність «Укрпошти». До того ж «Укрпо­шта» змагатиметься з іншими держбан­ками — Ощадбанком і ПриватБанком. Ми за конкуренцію, але не держбанків між собою за одних і тих же клієнтів. Бороть­ба на одному «клаптику землі» призведе до зменшення дохідності всіх. Перемож­ців не буде, всі будуть у програші. У під­сумку втратить держбюджет, включно з додатковими витратами «Укрпошти», — йдеться у повідомленні.

Коментар для «ВЗ»

Олексій Кущ, фінансовий експерт

На мій погляд, покладати на «Укрпошту» функції банку немає сенсу. По-перше, у нас і так уже квазідер­жавна банківська система. Її можна порівняти з бан­ківською системою часів пізнього Радянського Союзу. Майже 60% банківської системи за активами і пасива­ми належить чотирьом державним банкам. Створюва­ти п’ятий поштовий державний банк і все більше на­рощувати присутність держави у фінансовому секторі, коли її треба скорочувати, абсолютно безглуздо.

По-друге, ця ідея поки що не пророблена навіть на рівні якогось ефективного бізнес-плану. Розширення операцій за рахунок отримання банківської ліцензії по­требуватиме величезних інвестицій. Це закупівля но­вого обладнання, програмного забезпечення, набір і навчання персоналу, фінансовий моніторинг тощо. Це сотні мільйонів, якщо не мільярди гривень інвестицій. Таких ресурсів «Укрпошта» наразі не має, тому держа­ва має витрачати бюджетні гроші, аби докапіталізува­ти цю компанію, аби у неї з’явилися кошти для таких масштабних операцій.

По-третє, варто вести дискусію про модель пошто­вого банку. У різних країнах є переважно три моделі. Перша — створення поштового банку, друга — перед­бачає фінансовий напрям у поштовому холдингу, який співпрацює з комерційними банками. Третя модель — коли пошта створює з комерційним банком спільний проєкт з надання банківських послуг. Думаю, модель створення поштового банку в Україні недоцільна. Ми втрачаємо величезну можливість ефективнішого ви­користання наявних державних фінансових компаній. Про що йдеться? У нас є «Укрпошта» і «Ощадбанк». Це дві структури, створені ще за Радянського Сою­зу, і вони фактично дублювали одна одну, якщо брати їхню мережу відділень. В одному будинку могло розта­шовуватись і відділення «Ощадбанку», і «Укрпошти». Я вважаю, що найбільш ефективним було б об’єднання «Ощадбанку» і «Укрпошти» в єдиний поштовий банк. Фактично це був би трисекційний холдинг. Один на­прям — банківський, другий — поштовий, третій — стра­ховий. За рахунок накладання мереж «Укрпошти» і «Ощадбанку» можна було б скоротити кількість самих відділень, але при цьому зберегти територіальну роз­галуженість. Можна було б оптимізувати операційні витрати цих двох компаній. Ми отримали б дуже лік­відний і цікавий об’єкт, який можна було б згодом при­ватизувати. Можливо, частково. Японія продала 12% японської пошти за 11 мільярдів доларів. До речі, під це об’єднання «Укрпошти» і «Ощадбанку» можна було б вже зараз залучити кошти Світового банку чи ЄБРР, які могли б стати міноритарним акціонером. Тобто всю цю реформу можна було б провести за кошти міжна­родних фінансових організацій.

Єдине, що заважає такому кроку, це те, що і навколо «Укрпошти», і навколо «Ощадбанку» існують різні полі­тичні групи впливу, які фактично контролюють ці ком­панії. Ніхто з них не хоче поступатись домінуванням і контролем за основними фінансовими потоками. Тому саме інтереси держави не стоять на першому місці.

Щодо інтересів вкладників, то, звичайно, «Укрпо­шта» мала б стати членом Фонду гарантування вкладів. Але ми стикаємось з проблемами, коли в «Укрпошті» неможливо розшукати посилку, яка з одного населено­го пункту до іншого, між якими 100 км, може йти тижня­ми. А може і взагалі загубитись. А тут йдеться про гроші клієнтів. «Укрпошті» треба спочатку навчитись зберіга­ти посилки клієнтів і вчасно їх доставляти, а вже потім братися за обслуговування рахунків та депозитів.