Закон про ринок землі: компроміс чи «кастрована реформа»?

Вночі з 30 на 31 березня Вер­ховна Рада прийняла «історич­ний» закон про землю, перед тим проголосувавши кілька десятків поправок. Відтак на ранок навіть не усі депутати, які голосували, до кінця не розуміли, як виглядатиме до­кумент в цілому. Однак ризик позбутись фінансової під­тримки МВФ змусив «зелену» більшість та опозицію знайти компроміс. Тож, окрім «Слуги народу», за закон про землю проголосували також депута­ти від ЄС та та «Голосу».

Як пояснив Петро Поро­шенко, «Європейська Со­лідарність» підтримала за­конопроект, оскільки пройшла поправка про заборону на про­даж землі сільгосппризначен­ня, яка є у державній власнос­ті. «Одинадцять млн гектарів, які належать державі, тобто укра­їнському народу, заборонено продавати цим законом. Земля, яка є у комунальній власності, у власності муніципалітетів також заборонена для продажу. Знайдено відповіді, що робити і як підтримати українського фер­мера, який уже багато десят­ків років отримав право постій­ного землекористування. Лише їм надана можливість володіти землею за межами 100 гекта­рів. У цих умовах також зроблені кроки, щоб не допустити моно­полізації землі агрохолдинга­ми».

Поки одні називають прийня­тий законопроєкт компроміс­ним, інші вважають, що у прийнятому варіанті ринку землі як такого не буде. «Президент і його партія методично кастру­вали земельну реформу останні півроку, роблячи її менш ефек­тивною», — вважає економіст Сергій Фурса. На його думку, у документі забагато обмежень, тож не буде достатньо покупців на землю, а отже, і ціна буде не­високою.

Відповідно до законопроєкту, ринок землі запрацює лише з 1 липня 2021 року. На цьому ета­пі землю сільгосппризначення зможуть купувати лише фізич­ні особи, але не більше 100 га в одні руки. З 2021-го по 2023 рік також діятиме заборона на продаж земель, що є у держав­ній власності. З 2023 року пра­во купувати землю отримають юридичні особи, а ліміт прода­жу зросте зі 100 га до 10 тис. га.

У документі передбачене пе­реважне право орендаря на ку­півлю землі. Орендар також має можливість передати переваж­не право на придбання ділянки іншій особі, але про це повинен бути письмово повідомлений власник. Однак це не означає, що власник зобов’язаний про­дати землю фермеру чи агро­холдингу, який тривалий час її орендує.

Щодо продажу землі інозем­цям, то це питання вирішувати­муть на референдумі. Але на­віть якщо українці висловляться за продаж землі іноземцям, то вони не зможуть купувати зем­лі, що є в 50-кілометровій зоні від кордону.

До 2030 року діятимуть мі­німальні гарантовані ціни на землю. Тобто її не можна буде продавати дешевше, аніж нор­мативна грошова оцінка.

Коментарі для «ВЗ»

Зеновій Бермес, бізнес-омбудсмен Львівщини

Мотивація прийняття цього закону очевидна — уряд не справляється з фінансовими проблемами, і йому потрібні гроші будь-якою ціною. І ці гроші він вирішив взяти у міжна­родних донорів. А вони вимагають відкрити ринок землі. З точки зору самого закону, то треба визнати, що він є менш шкідливим, ніж попередній варіант. Насамперед завдяки об­меженню у 100 га в одні руки, а також тим, що спочатку зем­лю зможуть купувати лише фізичні особи, а не юридичні. Але з точки зору логіки, першим, хто мав би мати право купу­вати землю, — це селянство. Але воно на сьогодні без гро­шей, тому не зможе купити не те що ста, а й п’ятдесяти га. Якщо ми хочемо, щоб українська земля давала віддачу наро­дові, то для цього треба розвивати фермерство. Натомість у нас сьогодні найбільшу частку земель використовують аг­рохолдинги, а вони, по суті, є операторами зовнішньоеко­номічної діяльності. Майже 80% продукції, яку вони виро­бляють, йде на експорт. І це переважно сировина, де мало доданої вартості. Загалом на виробництво сільгосппродукції у нас припадає до 10% ВВП, саме через те, що у нас вирощу­ють сировину і лише частково переробляють, але практич­но не випускають готову продукцію. Дві останні влади мали на меті створити ринок землі, але нічого не робили для того, аби підтримати дрібних фермерів, які могли б бути активни­ми учасниками ринку. Інакше це не ринок, а просто продаж землі тим, хто має більше грошей.

Олександр Соколов, генеральний директор Pro-Consulting

Враховуючи варіант, який запропонували восени, і той, що прийняли зараз, то його можна назвати компроміс­ним, але потребує ще доопрацювань. Враховуючи, що ри­нок землі запрацює лише у 2021 році, і до цього часу буде проведена відповідна підготовча робота в органах влади, то матимемо більш зважений варіант. Звичайно, певні аг­рохолдинги матимуть бажання придбати землю уже на пер­шому етапі, наприклад, через підставних осіб. Максимум, що може зробити держава, максимально ускладнити цей процес. Те, що земля буде продаватись лише фізичним особам і не більше 100 га в одні руки, це уже само по собі суттєве обмеження. Зрештою, зараз криза у всіх, і в агро­холдингів теж, тому якщо вони захочуть придбати землю, яка у них в оренді навіть через підставних осіб, то для цього їм потрібно буде акумулювати значні кошти. Тому ці перші два роки саме малий та середній бізнес буде в кращих умо­вах для придбання землі.

Щодо цін, то зараз важко спрогнозувати, якими вони бу­дуть. Адже треба прийняти багато змін для підготовки зем­лі до продажу. Ціни залежатимуть не лише від попиту, а й від того, наскільки легко і прозоро відбуватиметься продаж землі. Тому чи вони відразу підуть вгору, чи залишатимуться близькими до оціночної вартості, наразі не можна сказати.