Не більше третини села в одні руки!

Уже до кінця року земля може стати товаром, який можна вільно продавати та купувати. Президент Володимир Зеленський наказав уряду подати до парламенту законопроєкт про ринок земель сільськогосподарського призначення — до 1 жовтня 2019 року. А Верховна Рада має прийняти цей закон і скасувати мораторій на продаж землі сільгосппризначення до 1 грудня 2019 року. До речі, мораторій цей діє з 2001 року.

Запровадження ринку землі від України вимагають і міжнарод­ні організації. Зокрема у Сві­товому банку вважають, що вільний продаж землі дозво­лить прискорити зростання економіки на 1−2% щороку. Банкіри кажуть, що для сіль­госппідприємств подешев­шають кредити — на 5−6% річних. Та й отримати пози­ки у банках фермерам стане простіше, адже землю мож­на буде оформляти як за­ставу. Крім того, власники паїв, які нині віддають зем­лю орендарям за безцінь, зможуть заробити непогані гроші, продавши непотріб­ні гектари. Мовляв, у сусід­ній Польщі ціна одного га по­декуди доходить до 10 тисяч доларів. Та чи зможуть укра­їнці продати свої паї хоча б за тисячу?

«Один з ризиків запрова­дження ринку землі — саме визначення її вартості. Пере­оцінка вартості землі поки не проводилась. Якщо у законі не прив’яжуть вартість землі до чіткої формули, є ризик, що землі скуплять за без­цінь, — каже експерт Міжна­родного центру перспек­тивних досліджень Єгор Киян. — Ще один ризик — не­достатня інституційна спро­можність органів держав­ної влади. Тобто навіть якщо приймуть добрий закон, у якому будуть прописані усі деталі, не факт, що він вико­нуватиметься. Як на мене, ринок землі варто відкрива­ти, але для цього потрібно знайти вдалий час і ретельно все підготувати. Насампе­ред, це треба робити у пері­од активного зростання еко­номіки. Зараз маємо 2−3% зростання після 40% падін­ня. Це ніщо. У середнього і малого бізнесу недостатньо купівельної спроможності, аби придбати землю. Нато­мість у великих підприємств коштів достатньо. Тому землі захоплять ті, хто має ресурс. Є ризик, що ринок землі за­пустять, і він відразу ж по­мре. Так як сталося з рин­ком акцій, з енергоринком. Вони існують формально, насправді є лише кілька по­тужних гравців. Нова влада обіцяє прийняти 500 законів за три місяці. Але поспіхом навряд чи можна підготува­ти добрі законопроєкти».

Попередньо відомо, що у законі про ринок земель збираються передбачити, що в оренді та власності од­нієї особи може бути не біль­ше 35% площі угідь на тери­торії громади, не більше 15% області й не більше 0,5% країни. Купувати землю змо­жуть громадяни України, те­риторіальні громади та юри­дичні особи, зареєстровані в Україні. Тобто для того, щоб іноземна корпорація могла придбати українську землю, їй доведеться зареєструва­ти тут дочірнє підприємство. Громадяни інших країн купу­вати землю не зможуть.

«Наразі нема документа, тому важко зрозуміти, куди ми йдемо. Для початку тре­ба розуміти мету аграрного устрою країни. Якщо ми хо­чемо будувати державу єв­ропейського зразка, де се­редній клас перевищує 50%, то пріоритет на придбання землі повинні мати фермер­ські господарства. Звичай­но, якщо підходити лише з точки зору економіки, то ви­гідніше продати землю одній великій компанії, ніж тисячі дрібних фермерів. Але тоді матимемо латиноамери­канську модель неофеода­лізму, де все скупили великі корпорації, — каже віцепре­зидент Асоціації ферме­рів та приватних землев­ласників Микола Стриж. — Земля має рухатись від по­ганого власника до хорошо­го. Мій сусід має 94 га зем­лі, два „джондіри“, „Ниву“, якою їздить по селу, і „Мер­седес“, яким їздить за кор­дон. Він досить забезпечена людина. Моя схема проста — якщо у країні буде 1,5 млн таких фермерів, то разом з їхніми сім’ями матимемо 6 млн людей, які створюють собі робочі місця. Це більш ніж половина сільського на­селення. Тому треба сти­мулювати розвиток фер­мерства і забезпечити саме фермерським господар­ствам доступ до землі. Чому у нас стільки років був мора­торій на продаж земель сіль­госппризначення? Бо вияви­ли, що кілька сімей почали скуповувати велику частку земель. Чи зникли зараз ці ризики? Навряд. Запрова­джувати ринок землі можна лише в контексті земельної реформи. А її нема».

Самі ж українці не про­ти, аби земля була товаром, який можна вільно прода­вати і купувати. За даними опитування фонду «Демо­кратичні ініціативи», серед власників земельних діля­нок 56% вважають, що лю­дина повинна мати право на вільний продаж своєї зем­лі. Не підтримують права на продаж землі 28% україн­ців (та 33% власників землі). Ще 21% українців не мають власної думки з цього при­воду. При цьому лише 8% українців вважають, що зем­ля повинна бути у вільному продажу без будь-яких об­межень. 7% опитаних зби­раються продати землю, як тільки скасують мораторій.

Серед власників земель­них паїв переважна біль­шість (51%) здають їх в оренду (40% здають в орен­ду офіційно, а 11% - неофі­ційно, не оформивши від­повідних документів). Для ведення фермерського гос­подарства свої земельні паї використовують лише 10% власників. А 38% власни­ків земельних паїв викорис­товують їх для вирощування продуктів для власного спо­живання.