«Треба повернути «Мотор Січ» у державну власність»

Українське підприємство «Мотор Січ» опинилося в епі­центрі міжнародного скан­далу. Власник стратегічного оборонного підприємства, ексрегіонал, 81-річний В’ячеслав Богуслаєв ви­рішив продати контрольний пакет акцій китайцям. Аби зупинити цю оборудку, до України прибув радник пре­зидента США з національ­ної безпеки Джон Болтон. «Йдеться про питання, яке є важливим як для Украї­ни, так і для США, Європи, Японії, Австралії, Канади та інших країн. Йдеться про зусилля Китаю використати позитивний торговельний баланс цієї країни для того, щоб отримати економіч­ні важелі у різних країнах світу, щоб отримати зиск від оборонних технологій, що їх розробили інші країни. Ми у США маємо механізми, щоб захистити ті наші галузі, які стосуються національної безпеки. Україна теж мала б розглянути таку можли­вість», — заявив Болтон в інтерв’ю радіо «Свобода».

«Мотор Січ» є не про­сто одним з найбіль­ших у світі вироб­ників авіаційних двигунів, вона володіє унікальними техноло­гічними розробками. Саме на ці технології полюють Китай та Росія. До речі, майже 80% ро­сійських гелікоптерів оснащені двигунами «Мотор Січі», тож ро­сіянам як нікому вигідно, що ці технології потрапили до дружніх їм китайців.

Богуслаєв на початку 90-х був директором «Мотор Січі», скориставшись періодом «дикої приватизації», став власником контрольного пакета акцій стра­тегічного підприємства. Свого часу він уже намагався прода­ти частину акцій китайській ком­панії Skyrizon. Однак у 2016 СБУ зупинила продаж, відкривши провадження за статтею «Ди­версія». Тепер бізнесмен вирі­шив повторити спробу. Угода про продаж практично готова — залишилось лише отримати по­годження від Антимонопольного комітету.

— «Мотор Січ» — одне з неба­гатьох українських підприємств високих технологій оборонно-промислового комплексу і ви­робництва авіадвигунів. Логіч­но, що воно привернуло увагу китайців, які полюють на техно­логії по всьому світу.

Зараз вони побачили нове ві­кно можливостей: у країні не­компетентна влада, якій ще треба розібратись, що таке дер­жава, не кажучи вже про стра­тегічне значен­ня «Мотор Січі», — каже прези­дент Центру глобалісти­ки «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар (на фото). — Китай­цям це придбання дасть мож­ливість стрибнути на новий рі­вень авіабудування. Їх цікавлять лише технології. Не треба буду­вати ілюзій, що від підприємства в Україні щось залишиться. Вони перенесуть виробництво до себе, оскільки їм треба створю­вати робочі місця у своїй країні.

— Чому на можливий про­даж «Мотор Січі» так активно відреагували Штати?

— Все, що може посили­ти Китай, Штати розцінюють як виклик для себе. Зрозумі­ло, що технології «Мотор Січі» будуть використані насампе­ред для військового авіабуду вання. У США і так бачать, який стрибок зробила Піднебесна з 2000 року. У цьому трикутнику Україна-США-Китай вибір ма­ємо робити з точки зору наці­ональної безпеки, а не комер­ційних інтересів. Від США ми отримуємо військову, фінансо­ву, дипломатичну допомогу, в той час як Китай є союзником Росії, хай і не прямим. Не забу­вайте, що саме китайці допомо­гли Росії з будівництвом енерге­тичного мосту до Криму.

— Яким чином держава може зупинити продаж акцій підприємства, яке перебуває у приватній власності?

— Такого роду підприємства не повинні були приватизува­ти. Але приватизація відбула­ся, і зараз мажоритарний при­ватний власник діє з огляду на власні комерційні інтереси, а не інтереси держави. У ситуацію мають втрутитись органи без­пеки. Держава має діяти ради­кально і повернути «Мотор Січ» у державну власність. Державі має належати контрольний па­кет акцій, а не 25%. Чому Анти­монопольний комітет зараз діє так обережно? Бо достемен­но невідомо, хто стоїть за тими чи іншими пакетами акцій, які намагаються продати. Це наче різні компанії, але може вия­витись, що в підсумку це один власник.

— Богуслаєв заявляв, що «Мотор Січ» не має достатньо замовлень, тому він і продає акції?

— Так, держава не завантажу­вала його замовленнями. Це аб­сурдно, коли, маючи власне під­приємство, яке може випускати гелікоптери, МВС віддає контракт французам. Більше того, купує техніку, яка вже була в ужитку. Тому має бути чіткий під­хід: для силових відомств техні­ку треба закуповувати у власних оборонних підприємств. Відда­вати контракт за кордон варто лише на ту техніку, яка не може бути вироблена в Україні. Адже потім виникають проблеми з об­слуговуванням цієї техніки. Зре­штою, йдеться не лише про еко­номічну складову. Коли мова про авіаційні комплекси, сис­теми протиповітряної оборо­ни, радіолокаційне обладнання, маємо розуміти, що виробник може контролювати його. Осо­бливо тепер, з розвитком кібер­систем, систем радіоелектрон­ної боротьби. Не варто забувати про випадок, коли одна з фран­цузьких фірм, яка постачала системи ППО для Іраку, нада­ла коди доступу американцям. І американці без проблем ней­тралізували цю систему, просто ввівши коди. Тому так важли­во зберегти технології і виробництво в Україні.