«Потрібен нормальний столяр, який має дві праві руки і не вживає спиртного»

Пані Наталя відкрила у Львові, на вулиці Зеленій, салон, у якому дає напрокат одяг, костюми для різних оказій — на весілля сукні наречених, дітям костюми на різні тематичні ранки у садочках. Її колекція налічує понад тисячу найменувань одягу. Пані Наталя — людина з вищою юридичною освітою, мати трьох дітей, була держслужбовцем. Тепер вона — підприємець, говорить про себе так: «Я — вільна людина, працюю сама на себе».

Започаткувати власну справу і стати приватним підприємцем жінці допомогли у Центрі зайнятості. Тут вона прослухала спеціальні тритижневі курси, про що отримала документ, представила й захистила свій бізнес-план. Окрім того, від держави отримала безповоротно гроші на відкриття власної справи, так званий стартовий капітал. Така програма у Центрі зайнятості діє за допомогою німецького фонду.

Як розповіли «ВЗ» у Львівському обласному центрі зайнятості, часто колишні державні службовці, юристи відкривають власну справу, отримавши допомогу від держави. Розмір її залежить від того, які виплати отримували у Центрі зайнятості. За ці кошти купують матеріа­ли, обладнання, інструменти. Починають вирощувати перепілок, гриби, смородину, малину, відкривають фотостудії, надають перукарські послуги, послуги з візажу, макіяжу. Щоправда, у зв’язку з тим, що у нашій державі триває війна, кількість фінансів на це скоротилася. Та й не всі безробітні хочуть стати приватними підприємцями.

На курсах можна отримати й іншу спеціальність. Наприклад, агрохолдинги потребують трактористів, комбайнерів. Але не кожному власники можуть довірити надсучасну техніку, вартість якої щонайменше півмільйона євро. Вчать на курсах також спеціальності газозварювальника та інших робітничих професій, попит на які зріс на нашому ринку. Однак конкуренцію складають фірми із Польщі. Наші фірми не витримують такої конкуренції, бо поляки платять щонайменше утричі більше. Тому українські працівники масово їдуть на сезонні роботи до Польщі. Польща потребує наших перукарів, офіціантів, електрогазозварювальників…

Тож в Україні уже відчувається нестача кадрів з певних спеціальностей. Представник Львів­­ського обласного центру зай­­нятості Мирослав Сорока розповідає: «Потрібен нормальний столяр, який має дві праві руки, не вживає спиртного…». Останнім часом у нас почали відкриватися нові виробництва — завод японської «Фуджікури», німецький «Бадер». Однак у Центрі зайнятості застерігають: «Покрутивши 10-20 років дротики, ця людина більше нічого не вміє робити»...

Є ще одна проблема на ринку зайнятості. Хоч кажуть, що на роботу беруть тільки молодих, однак є такі підприємства, на яких середній вік працівників — 50-60 років. До таких належить ЛКП «Львівелектротранс», де 30-40% працівників — пенсійного віку. Здавалося б, молодь має бігти працювати на новенькому сучасному трамваї, виготовленому на львівському «Електроні». Однак насправді це не так. Молодь чує оголошення про вакансії на «Львівелектротрансі», які постійно лунають у салонах трамваїв, про високу зарплату, соціальний пакет, які там пропонують. Приходять, цікавляться. Однак, як кажуть у Центрі зайнятості, молодих не влаштовують умови праці. По-перше, водій трамвая має бути жителем Львова, оскільки робочий день починається о 6-й годині ранку: саме тоді за будь-яких обставин трамвай має виїхати з депо. Закінчується робота о 23-й годині. По-друге, свято чи не свято — маєш працювати.