«Вісім років пропрацювала бухгалтером у банку. Тепер збираюсь на заробітки в Чехію»

Років сім-вісім тому професія банківського працівника вважалась однією з найпрестижніших в Україні. Та й зарплати у банках були у два-три рази вищими за середні в Україні. Навіть “кредитні менеджери”, які сиділи в супермаркетах побутової техніки і оформляли кредити на покупки, заробляли стільки, що простим людям зводило скули від заздрощів. Та після кризи 2008-2009 років представники банків зникли з торгових точок. Тоді ж збанкрутували кілька великих банків, і тисячі працівників банків опинились на вулиці. Тепер ситуація ще гірша — з 2014 року в Україні ліквідували понад шість десятків банків. І навіть частина з тих, хто залишився на ринку, скорочують кількість відділень та оптимізують штати.

За даними НБУ, за минулий рік в Україні закрилось понад 3200 відділень банків. За перший квартал цього року ліквідували ще 546 відділень. Загалом станом на 1 квітня в Україні залишалось 11,327 тисячі відділень. При цьому кількість своїх відділень скоротили навіть два найбільші банки - “Ощадбанк” та “Приват”. Скажімо, якщо на початок 2014 року “Ощад” (у нього найбільша мережа в Україні) налічував понад 5,5 тис. представництв, то на квітень цього року — трохи більше чотирьох тисяч. “Приват” за цей час скоротив мережу з 3,2 тисячі до 2,4 тисячі, “Райффайзен” - з 828 до 594 відділень. Звичайно, частина скорочень відбулась за рахунок закриття відділень у зоні АТО та Криму, утім, на мирній території банки також змушені оптимізувати мережу. Незабаром з банківської карти можуть зникнути і відділення російського “ВТБ” - голова правління Андрій Костін заявив, що банк «з великою ймовірністю» піде з українського ринку. Зважаючи на ситуацію у банківській системі, знайти інвестора, який би захотів придбати банк з усією мережею, буде складно. А закриття кожного відділення — це мінус кілька робочих місць. Починаючи від керівника і рядових менеджерів, закінчуючи прибиральницею та охоронцями.

“Зараз банківська система практично відірвана від реального сектору економіки, від задоволення потреб суспільства. Звичайно, у таких умовах вона не може ефективно працювати, — каже радник голови Асоціа­ції українських банків Олексій Кущ. — Банки зараз не можуть кредитувати економіку, не можуть надійно зберігати кошти клієнтів. Вони виконують лише прості розрахункові функції. У таких умовах працювати у тому форматі, як раніше, вони не можуть. Якщо ситуація в економіці та у банківській сфері не поліпшиться, то скорочення і відділень, і персоналу продовжаться. Будуть і нові банкрутства банків. Точної статистики, скільки працівників скоротили банки за останні два роки, я не бачив, але йдеться про тисячі людей. При цьому майже всі вони — люди з вищою освітою, часто з багаторічним досвідом роботи, і їм важко перекваліфікуватись. На жаль, вони поповнюють лави безробітних, бо небагато з них можуть знайти іншу роботу за фахом чи відкрити власний бізнес”.

24 тисячі — стільки банківських працівників шукають роботу через кадровий портал HeadHunter. Серед них є ті працівники, які потрапили під скорочення, і ті, які наразі працюють, але хотіли б змінити роботу.

Утім, на думку Олексія Куща, якщо ситуація в економіці поліпшиться, то тієї кількості відділень, що є нині, буде недостатньо, тож банки знову нарощуватимуть мережу, а, відповідно, і штат працівників. Натомість керівник HR-департаменту одного з великих банків Уляна Рібун не така оптимістична.

“Навіть якщо економіка зростатиме і ситуація у банківській сфері поліпшиться, кількість відділень і надалі скорочуватиметься. По-перше, банківська інфраструктура у нас надто роздута. Наприклад, на початок 2014 року у нас на 10 тисяч населення припадало трохи більше чотирьох відділень. Тоді як, наприклад, в Угорщині — менше двох. Але краще рахувати навіть не за співвідношенням до кількості населення, а за обсягом коштів, який проходить за кожне відділення. За цим показником нам би мало вистачати і п’яти тисяч відділень на всю країну. Утримувати відділення лише для того, аби клієнти мали де заплатити компослуги чи отримати переказ, — надто дороге задоволення, — каже Уляна Рібун. — Другий фактор пов’язаний з розвитком нових технологій. Так, наші клієнти ще не настільки активно користуються інтернет-банкінгом та різними мобільними додатками для здійснення платежів, як у Європі, але частка таких розрахунків постійно зростає. Саме через нові технології, які дозволяють керувати рахунками з мобільних гаджетів, скорочують персонал навіть найбільші банки світу. У Британії, Швеції середній вік відвідувача відділення — 50-60 років. Молодшим відділення не потрібне. Років за п’ять-десять така ж ситуація буде і у нас. Уже зараз термінали самообслуговування у відділеннях замінили частину касирів. Колись бухгалтери були практично при кожному відділенні. Тепер, як правило, є одна централізована бухгалтерія, яка обслуговує усі відділення”.

5771 грн. — таку середню зарплату пропонували банки у квітні цього року, за аналізом вакансій на порталі rabota.ua. На найбільшу оплату праці можуть претендувати керівники філій та відділень — 12 752 гривні. Щоправда, на такі вакансії припадає лише 2% пропозицій. Найменше пропонують операціоністам — 3931 грн.

Власне саме через таке укрупнення бухгалтерій без роботи залишилась Мар’яна Готра. Відразу після закінчення вузу вона потрапила на роботу в бухгалтерію одного з банків. У 2009-му його ліквідували, але тоді жінка без проблем знайшла нову роботу — у бухгалтерії львівської філії великого банку. В її обов’язки входило нарахування зарплат для працівників усіх регіональних відділень. “Зарплата у мене спочатку була 3,5, потім майже п’ять тисяч гривень. На той час для Львова досить пристойні гроші. У 2012 році пішла в декретну відпустку. Торік вийшла з декрету, і мені запропонували або переїзд до Києва, або звільнення, оскільки усю бухгалтерію перенесли в центральний офіс. У Києві я б заробляла 6,5 тисячі гривень. Для столиці це копійки, адже за оренду житла треба віддати щонайменше 200 доларів. Майже півроку шукала роботу у Львові. У банках зараз пропонують менше, ніж я мала до декрету. Але ж долар тоді був по вісім. Якщо йти бухгалтером на фірму, то взагалі більше трьох тисяч не дають. Тому готую документи на роботу в Чехію. Чоловік там уже два роки працює на автозаводі. Поїду до нього. Якщо все добре складеться, то за якийсь час заберемо і сина. Поки що він побуде з батьками — вони на пенсії”.