Наші соки і мед європейцям смакують

Українська гривня тримається на сільському господарстві. Саме продукція АПК та харчової промисловості становить найбільшу частку нашого експорту, а отже, є основним постачальником валюти в країну. Сільське господарство і продовольство у структурі експорту тепер займає 42,9%, тоді як металургія та машинобудування — лише 22,4% та 11,8% відповідно. Утім, експортна статистика від Міністерства економрозвитку і торгівлі оптимізму не вселяє. Україна продовжує продавати за кордон усе менше. За два місяці цього року експорт обвалився порівняно з таким же періодом 2015-го на 21,3% (4,7 млрд. доларів). Навіть поставки на європейський ринок скоротились на 2,1%, попри те, що з 1 січня набула чинності Зона вільної торгівлі з ЄС.

Європейський Союз став основним торговим партнером України. За перші два місяці цього року на ЄС припало 44,4% українського експорту, тоді як на Росію, яка донедавна була на першому місці, — лише 7,9%. (Та навіть з таким показником РФ — друга у географії нашого експорту). Саме обвалом торгівлі з Росією експерти пояснюють таку негативну динаміку зовнішньої торгівлі. Втративши російський ринок, деякі українські постачальники так і не змогли знайти інші ринки збуту.

«Замінити російський ринок європейським не так легко. Насамперед через те, що структура експорту України до РФ та до ЄС різна, — пояснює експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Росія на третину залежить від імпортного продовольства, натомість у ЄС — надлишок. Продуктів харчування там достатньо, і вони високої якості. Візьмемо, до прикладу, наших виробників, які постачали «молочку» в РФ. Справа навіть не в тому, що отримати сертифікати для того, аби постачати свої продукти до ЄС, складно. Навіть з сертифікатами і дозволами нашим харчам важко конкурувати на європейському ринку. Ще одна величезна стаття нашого експорту в Росію — машинобудування. Значна частина продукції машинобудування, яку ми постачали туди, — військового або подвійного призначення. Відповідно, Україна обмежила експорт до РФ. Знайти покупців у ЄС для таких товарів складно. Багато постачали в Росію і транспорту, насамперед залізничних вагонів, які випускав «Луганськтепловоз». Нині Луганськ — непідконтрольна Україні територія, тому не можемо експортувати звідти вагони ані в ЄС, ані в інші країни, навіть якби на них був попит».

У скороченні експорту до ЄС експерт жодної трагедії не бачить. Справа не в тому, що ми почали продавати менше, а в тому, що ціни на світових ринках впали, тому за поставлений товар українські підприємства виторгували менше грошей. Щойно ціни підуть вгору — динаміка зміниться. «Так, з 1 січня запрацювала Зона вільної торгівлі з ЄС. Але не варто забувати, що українські експортери і минулого року мали можливість постачати частину продукції на європейський ринок без мит. Це була така собі одностороння вільна торгівля. Відповідно тепер, коли ЗВТ запрацювала повноцінно, для експортерів мало що змінилось. Тому ми й не побачили очікуваного зростання», — каже Олександр Жолудь.

Та попри те, що з європейськими аграріями нашим конкурувати важко, саме експорт сільгосппродукції до ЄС зростає найдинамічніше. Щоправда, постачаємо ми туди не готовий продукт, а «сировину» — зерно, олійні, нефасовану олію, соки, мед. Лише за два місяці цього року експорт сільгосппродукції до ЄС зріс на 18,7% і зайняв 38,8% у структурі українського експорту в Європу. Натомість суттєво обвалилась металургія — на 21,6%. Тепер це лише п’ята частина нашого експорту до ЄС. Та найбільше за ці два місяці зросла група «інші промислові товари» — аж на 40,6%. І хоча ця група займає лише 3% у структурі експорту, на думку експертів, така динаміка свідчить: окремим українським компаніям все ж вдалося скористатись преференціями і вийти на європейський ринок зі своїми «вузькоспеціалізованими» товарами.