Чи далеко заїде авто класу Євро-5 на українській бодязі?

З 1 січня цього року Україна перейшла на екологічний стандарт Євро-5. Це означає, що тепер заборонено ввозити та реєструвати як нові, так і вживані автомобілі, що не відповідають цьому стандарту. Українські виробники також мають підкоригувати свою продукцію під Євро-5.

Однак Євро-5 діятиме лише два роки. Уже з 2018-го запланований перехід на Євро-6. Усе начебто логічно — Україна намагається наздогнати європейські екологічні стандарти (там уже перейшли на Євро-6), але чи гарантують нові норми чистіше повітря? Адже, хоча ввели новий стандарт для автомобілів, у нас діють старі стандарти на пальне. В Україні досі дозволено випускати пальне класу Євро-3. А за підрахунками експертів, щонайменше 20-30% пального на АЗС — контрафакт. Чи далеко заїде імпортний автомобіль з екологічним двигуном на нашій бодязі?

Звідки взялися ці стандарти?

Автомобільні вихлопи — ціла таблиця Менделєєва. Авто, що їздить на бензині чи дизелі, викидає в повітря понад 200 різних речовин (діоксид вуглецю, сірчистий газ, сполуки свинцю, альдегіди, сажа). Чимало з цих речовин — канцерогени, тобто речовини, які здатні провокувати онкологічні захворювання. За даними наукового звіту британського журналу “Ланцет”, загазованість на дорогах Європи щороку стає причиною смертності 40 тисяч осіб. Особливо негативно вихлопи впливають на дітей, адже у них дихальна система лише формується. Відтак науковці з’ясували, що кожна третя дитина, яка мешкає у мегаполісі чи неподалік автомагістралі, має проблеми з дихальною та серцево-судинною системою, які з кожним роком переростають у важкі хронічні недуги.

Звичайно, на Заході кількість автомобілів значно вища, ніж в Україні. Тому і з проблемами через автомобільні вихлопи там зіткнулись раніше. Перші директиви ЄС щодо зменшення автомобільних викидів в атмосферу з’явилися ще у 1993 році. Саме тоді і запровадили стандарти “Євро”, які надавали виробникам автомобілів вказівки, яких екологічних показників у якому році вони повинні досягнути. Відтак виробникам довелося шукати технічні інновації, які суттєво зменшать викиди в атмосферу. Однак, окрім вимог до автомобільних двигунів, паралельно запроваджувались і нові «євро-вимоги» до пального. Насамперед обмежу­вався вміст сірки, ароматичних вуглеводнів, використання антидетонаційних присадок. Результат відчутний — сучасний автомобіль викидає у повітря у 20 разів менше шкідливих речовин, ніж той, що їздив у 70-80-х роках. Навіть якщо порівнювати бензини Євро-4 і Євро-5, то в останньому в 15 разів менше сірки і майже нема бензолу та ароматичних вуглеводнів.

Аби поряд з новими автомобілями на дорогах не плентались старенькі, які не відповідають еконормам, у ЄС автомобілі регулярно проходять екологічний огляд, за результатами якого власникам видають зелений талон. Якщо авто не відповідає нормам, його не конфіскують, але власнику доводиться платити такий додатковий збір, що йому вигідніше позбутись старого авто і купити нове. Тим більше, що у нових автомобілях значно економніше використовується пальне, та й в експлуатації вони дешевші.

«Який Євро-5, якщо 80% транспорту у нас навіть до Євро-0 не дотягує»

Європейський автосекондхенд, який там уже не відповідає екостандартам, традиційно відправляли в Україну. Відтак наші водії нерідко потрапляли в халепи у ЄС. От поїхав він на своєму “Форді”, випущеному ще у 80-х,

за кордон, а там йому такий штраф за вихлопи вліпили, що мамо рідна. Тепер якщо до нас і ввозитимуть вживані автомобілі з ЄС, то не старші ніж 2010 року (у середині 2009-го там перейшли на Євро-5). Та чи стане наше довкілля від того чистішим?

“Я був проти переходу на Євро-5, оскільки ринок у нас не підготували до цього. Як можна запроваджувати Євро-5 для автомобілів, якщо паралельно не запроваджується стандарт для бензину? Це нонсенс, — каже голова Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів Олег Назаренко. — Пальне класу Євро-5 в Україні є, але, по-перше, воно імпортне, а по-друге, його ще треба пошукати. Лобі вітчизняних нафтопереробних заводів виявилось досить сильним, і їм з року в рік продовжують дозвіл на виробництво пального за старими стандартами. Адже для того, щоб виробляти пальне за новими стандартами, треба ці підприємства модернізувати. У деяких бензинах, виготовлених за ГОСТом, вміст сірки відповідає ще радянським стандартам! Але багатьом водіям важлива не якість пального, а ціна. Зрештою, 80% автомобілів у нас не відповідають навіть стандарту Євро-0! Люди їздять на машинах, випущених ще за Радянського Союзу. Як можна за такої ситуації вводити якісь обмеження на ринку?”

«Змішують все, що горить»

Якщо держава хоче подбати бодай трохи про екологію, то мусить контролювати якість пального, яке продають на АЗС. Бо якщо у старе авто залити неякісне пальне і машина попчихає-покашляє і поїде, то новому авто з чутливими фільтрами - пряма дорога на СТО. Річ у тім, що двигуни нових автомобілів розробляють з врахуванням особливостей пального. Скажімо, при використанні пального класу Євро-5 нагар утворюється значно повільніше, ніж навіть при Євро-4, корозія деталей відбувається втричі повільніше, а моторне мастило доводиться міняти рідше. Ну не враховують європейські конструктори, що в Україні досі їздять на пальному, яке в ЄС давно заборонене.

«Річ навіть не в стандартах на пальне, які діють в Україні, проблема в тому, що його якість ніхто не контролює. Кожен торгує тим, чим дозволяє совість, — каже керівник консалтингової агенції “А-95” Сергій Куюн. - Те пальне, яке імпортують, — належної якості, в тому числі відповідає стандартам Євро-5. Щодо вітчизняного, то на сьогодні працюють лише два заводи — Кременчуцький (“Укртатнафта”) та Шебелинський. На Кременчуцькому провели модернізацію, і там є можливість випускати бензин класу Євро-4 та Євро-5. На Шебелинському досі випускають бензин, який за деякими показниками навіть до Євро-3 не дотягує. Однак держава щоразу продовжує їм дозвіл, бо якщо не продовжить, це підприємство просто закриється. Щоправда, його частка на ринку незначна — до 3%. “Укртатнафта” займає приблизно 20% ринку. Та найбільша проблема з фальсифікатом. За нашими даними, торік 20% пального, яке продали на АЗС, — виробили в тіні. Тобто це кустарне виробництво, і яка там якість — можна лише здогадуватись. Серед тих зразків, які нам траплялись, було і цілком пристойне пальне. А траплялось таке, що волосся дибки ставало. Понамішували всього, що горить. Ось тут контроль з боку держави є найважливішим. Бо на вивісці можна написати і Євро-5, і Євро-6, а чим насправді торгують?”