Олександр Сугоняко: «Гонтареву треба зупинити негайно!»

Українська гривня продовжує падати, руйнуючи надії людей на бодай хитку стабільність. У НБУ заявляють, що основними причинами обвалу гривні є погіршення ситуації на зовнішніх ринках. Мовляв, знижуються ціни на сталь та продовольство, Росія обмежила експорт українських товарів, а через це зменшується обсяг валютних надходжень в Україну. В уряді кивають на МВФ — кажуть, як тільки фонд надасть черговий транш, ситуація на валютному ринку стабілізується.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко іншої думки. Він вважає, поки НБУ керує Валерія Гонтарева, а уряд очолює Яценюк, годі сподіватись на поліпшення ситуації - чи то на валютному ринку, чи то в економіці в цілому.

- НБУ сьогодні є ініціатором економічних ризиків і економічної біди для України. І ми це ковтаємо. Цей владний прошарок сформований олігархатом. Поки вони будуть при владі, Україна страждатиме все більше і більше. Гонтареву треба зупиняти негайно. Ця пані веде війну проти українського народу. Треба зупинити знищення Національним банком українських банків, української гривні як національної валюти, і через це — знищення української економіки. Ось це основне завдання НБУ на найближчий рік. Треба шукати людину, яка могла б це виконати. Я двадцять два роки працюю у банківській системі, і знаю, кого туди можна було б поставити. Можна усіх попередніх голів НБУ (за винятком Соркіна і Арбузова) запитати, що вони робили би для того, щоб зупинити цей обвал. Запросили б визнаних експертів, послухали б їхні пропозиції, вибрали б кращого і сказали — дій. Нам, експертам, професіоналам, потрібна зацікавленість і підтримка українців. Якщо ви зацікавлені в тому, щоб продовжувати руйнувати банківську систему, — залишайте все як є.

- Ви кажете про реакцію від суспільства. А де реакція банкірів, керівників, власників банків? Це ж впливові люди, чому вони мовчки спостерігали за тим, як НБУ вивів з ринку понад шістдесят банків?

- У частини ринку посттравматичний синдром. Ці люди вже давно не зовсім адекватні, ще після Януковича. Як тоді їм дали по голові, так вони й досі не при собі. Частина власників і управлінців банків пішли на співпрацю з криміналом, який зараз грабує банківські активи. Їм не до проблем банківської системи — вони вирішують свої. Гадаю, у банківській спільноті є відсот­ків 30 людей, які підтримують те, що я говорю. Але жоден з них не готовий заявити про це публічно. Бо ця влада стосовно банків не менш репресивна, ніж влада Януковича.

- Під час кризи 2008-2009 років проблеми навіть у невеликих банках, не кажучи уже про ліквідацію, супроводжувались пікетами відділень, акціями протесту вкладників під НБУ. Тепер на ліквідацію банку, обвал курсу люди не реагують. Чому?

- Не знаю, чому так поводяться люди. Ліквідували 67 банків, це майже 400 мільярдів активів. З них 70 мільярдів мав виплатити Фонд гарантування. Крім депозитів, там були ще поточні рахунки і депозити підприємств, які також пропали. Чому вони мовчать, це для мене загадка. Мабуть, просто не бачать шляху, як вирішити цю проблему? Частина вкладників намагається через хабарі повернути хоча б щось. Якщо у нього лежав мільйон, він погоджується отримати бодай 200 тисяч. Такі люди — залежні, це раби. Тому що вільна людина ніколи не дозволить, аби забрали його власність. А частина людей, які втратили невеликі суми, просто махнули на це рукою.

- У бюджеті на цей рік закладений середньорічний курс 24,1 гривні за долар. Зараз уже маємо 27. Як можна виконати такий бюджет? Що буде зі соціальними видатками?

- А як зрозуміти, коли 240 депутатів голосують за негативну оцінку роботи уряду, при цьому не голосують за його відставку? Виходить, вони розуміють, що його робота шкідлива, але дозволяють далі працювати. Це означає, що у Верховній Раді сидять ідіоти. Ці люди приймали і бюджет. Можна було написати і п’ять гривень за долар, яка різниця? Це ми, нормальні люди, розуміємо, що бюджет має базуватись на розрахунках, а не на цифрах зі стелі. Але ми не сидимо в тому дурдомі. А туди, коли людина заходить, щось їй зсуває мозок, і вона не може нормально працювати. От, буває, ходить людина нормальна, а потім їй капнули 50 грамів, і понесло... Різниця в тому, що в Раді замість 50 грамів їй у кишеню поклали 50 тисяч «баксів» і сказали, що завтра ще покладемо. І все, мозок відключається.

- Що ж робити?

- Ключова проблема нашої економіки - це питання власності. Свого часу розподіл власності відбувся несправедливо. Один відсоток населення отримав 90% власності, решта — нічого не мають. З цього виростають усі проблеми, бо суспільство не визнає цієї власності, а власники майна не можуть нормально функціонувати. Аби була довіра, розподіл власності має бути справедливим. Як це зробити? Це ключове питання. Забирати і ділити по-новому? Дурня. Не забирати і залишити як є? Так само дурня. Велика власність може бути в одних руках, але в жодному разі не можна допускати монополій. Моя принципова позиція: не може бути у приватній власності економічна інфраструктура — залізниця, облгази, обленерго. В умовах війни якийсь власник може бути куплений ворогом і залишити без енергії, скажімо, Київ.

Як тільки у нас з’явиться приватна власність, визнана у суспільстві, докорінним чином зміниться і середовище. Коли власник не впевнений, що його завод не заберуть, бо його власність не зовсім чиста, йому потрібен суддя, на якого він може впливати. І поки такі судді потрібні — вони будуть. Якщо ви впевнені у своїй власності, і ніхто не має права її забрати, вам потрібен суддя, який буде чесно, за законом судити. Якщо визнання власності не відбудеться, цей бардак триватиме.

- Мало не кожне рішення чи законопроект, який готує цей уряд, пояснюють вимогами МВФ. Чи нам справді аж так залежить на фінансовій підтримці фонду?

- Що таке МВФ? Це транснаціональний капітал. Капітал, який не має батьківщини. Цей капітал виставляє мету діяльності цього фонду, а фонд диктує нам. Чи інтерес транснаціонального капіталу може відповідати інтересам українського народу? І коли урядовці говорять так, як вони говорять, вони є зрадниками народу. Уявіть собі, що у нас з’являються прем’єр і голова НБУ, яким ми довіряємо. І ситуація така, як зараз. Прем’єр і голова НБУ звертаються до великого бізнесу, до людей і кажуть: ви забрали з банківської системи 18 мільярдів доларів, будь ласка, поверніть їх, а ми гарантуємо, що ці гроші не пропадуть. Понесуть усі. Бо головний ресурс — це довіра. Довіра до людей, які у владі. Якби ця довіра була, то питання тих п’яти мільярдів доларів від МВФ взагалі б не стояло.