«Зібрали газ у пляшку і віднесли на експертизу. Там 53% метану!»

Цими днями мало не з кожного міста та містечка на звалища вивозять десятки вантажівок опалого листя. Там, де централізоване вивезення сміття не налагоджене, листя згрібають у купи і спалюють. Попри те, що це категорично заборонено і навіть передбачено штраф. Але ж не поставиш дільничного біля кожного приватного саду чи подвір’я. Куди ж дівати непотрібне листя? Відповідь на це знайшов Роман Козира. Школяр довів, що з опалого листя можна добувати біогаз! Зі своєю розробкою хлопець нещодавно посів перше місце на Всеукраїнському конкурсі “Дотик природи-2015”. Перед науковцями з Київського політеху та Могилянки учень зі Сокальщини захистив проект «Отримання біогазу з опалого листя в домашніх умовах».

Хлопець навчається в 11-му класі звичайної середньої школи у селі Поториці, що в Сокальському районі на Львівщині. Займатись дослідами з листям почав понад рік тому. “Утилізація опалого листя — надзвичайно актуальна тема. Багато людей навіть не уявляють, наскільки шкідливо спалювати сухе листя. Навіть моя мама вважала, що нічого страшного в тому, щоб згромадити і спалити листя, немає, — каже Роман. — Що таке листя — це такий собі фільтр, який з весни до осені вбирає усі шкідливі речовини з повітря. Особливо, якщо дерева ростуть біля доріг. Коли спалює­мо листя, усі ці шкідливі речовини утворюють небезпечні сполуки і з димом піднімаються в повітря. Мені було цікаво, як можна утилізувати листя, не спалюючи його. Моя вчителька біології Олена Батіг підказала, що з листя можна спробувати отримати біогаз. Саме вона стимулювала мене працювати над цим проектом. Потім у Малій академії, де я також навчаюсь, мені підказали звернутись до науковця Юлія Лукомського. Вони допомогли мені отримати цей газ”.

Принцип роботи установки Романа Козири у тому, що у ємність завантажується сировина, вона там бродить - і починає виділяти газ. Хлопець навіть подбав про те, щоб сировина і відпрацьовані відходи завантажувались і вивантажувались автоматично. Для того, щоб суміш бродила, брав сухе листя, воду та ґрунт. З 700 грамів листя йому вдалось отримати 20 кубічних сантиметрів газу. Цей газ відвезли на експертизу у Червоноградське управління експлуатації газового господарства. Виявилось, що у ньому — 53% метану, тобто того самого природного газу, який імпортуємо з Росії та Європи.

“Коли отримав газ уперше, то не спалював його, а лише зібрав у пляшку. Цього року ми з батьком уже провели трубку у теплицю. Там поставили саморобну горілку, на зразок конфорки, що є у газових плитах. Як тільки назбиралось достатньо газу, спалили його”, — розповідає хлопець.

Його установка — невеличка, такий собі макет для дослідів. Роман зізнається, що мав ідею зробити аналогічну установку для школи, але навряд чи встигне — мусить готуватись до ЗНО. “Якщо такий прилад поставити у шкільній котельні, то можна частково обігрівати приміщення звичайним природним газом, а частково — біогазом. Є біогаз — перекрили природний газ і спалюємо газ з установки. Закінчився — знову опалюємо звичайним газом. Це могло б суттєво зекономити використання природного газу, — каже Роман Козира. — Таку установку могли б використовувати і фермери. Туди ж можна завантажувати не лише листя, а й солому, гній. Принцип роботи однаковий, але різна сировина дасть різну кількість газу”.

Хлопець каже, що хотів би і далі займатись відновлюваними джерелами енергетики, але куди саме вступатиме, ще не визначився. Усе залежить від того, як складе ЗНО. “Я не відмінник, - зізнається хлопець. — Мої улюблені предмети — біо­логія та хімія. З них у мене найвищі оцінки. А от з математикою у мене не особливо...”.

Коментар для «ВЗ»

Юлій Лукомський, інженер-енергетик, заслужений раціоналізатор та винахідник

Установка Романа — це фактично макет реальної установки. Мені було цікаво, чи вона працюватиме, адже від об’єму багато чого залежить.

Я зараз працюю над реальною установкою для місцевого фермера, який має свинарники. Її потужності достатньо, аби обігріти будинок. Прогнозуємо, що установка даватиме 12-20 кубометрів газу на добу. Якби була хоч якась допомога від держави на впровадження таких проектів, ми могли б уже його закінчити. А так працюємо над тим комплексом уже п’ять років, бо все робиться власними силами. З весни до осені фермер зайнятий на польових роботах і на будівництво не має достатньо часу. Взимку, коли є час, будівельні роботи проводити неможливо. Знаю, що у Британії фермери зобов’язані мати біогазові установки, аби утилізувати відходи і не використовувати лише природний газ. Це насправді вигідно, адже у ферментатор можна закладати будь-яку сировину - від дрібних гілочок, листя та тирси, і до відходів з кухні. Але найкращий вихід газу дає саме тирса. Та це ще не все — відпрацьовану сировину можна використовувати як органічне добриво. Тобто маємо безвідходний процес.